Постанова

від 01.12.2014 по справі 814/3251/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

01 грудня 2014 року Справа № 814/3251/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-промисловий комплекс Коммунар» (вул. Мала Морська, 4/6, м. Миколаїв, 54001)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030)

про: визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 03.08.2011р. №0011622330,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-промисловий комплекс Коммунар» (далі - позивач, ТОВ «АПК Коммунар») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) № 0011622330 від 03.08.2011 року.

В обґрунтування позову ТОВ «АПК Коммунар» послалось на безпідставність висновку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про неправомірність включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі - ПДВ), сплачених позивачем на виконання господарських операцій, що, на думку податкового органу не мали товарного характеру, і на недоведеність відповідачем факту порушення позивачем Податкового кодексу України.

Відповідач проти позву заперечує та зазначає, що у позивача відсутні докази, які підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам позивача із наведеними контрагентами сформований неправомірно, тому податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до законодавства (т. 2 арк. спр. 164 - 167).

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т. 2 арк. спр. 177). Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши обставини справи та оцінивши наявні в них фактичні данні, суд встановив наступне.

У період з 18.07.211 року по 19.07.2011 року спеціалістами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АПК Комунар» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Технотрейд-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32996989) та ТОВ «Альфа-К» (код ЄДРПОУ 35817379) за квітень 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 930/23-300/23624358 від 20.07.2011 року (т. 1 арк. спр. 26 - 56, далі - Акт перевірки), у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог:

1) ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів;

2) п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 113 923,50 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0011622330 від 03.08.2011 року про застосування збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на 113 923,50 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. (т. 1 арк. спр. 25).

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 21.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Технотрейд-Сервіс» було укладено договір-рахунок № 6, відповідно до якого продавець (ТОВ «Технотрейд-Сервівс») зобов'язаний продати, а покупець (ТОВ «АПК Коммунар») оплатити та прийняти на умовах даного договору товар (т. 1 арк. спр. 57).

ТОВ «Технотрейд-Сервіс» у відповідності до норм діючого законодавства при ставці товару позивачу було виписно на адресу ТОВ АПК «Коммунар» накладні та податкові накладні (у відповідності до Специфікацій - т. 1 арк. спр. 58 - 60): накладну № 11 від 28.04.2011 року на 125 160,00 грн, в т.ч. ПДВ у розмірі 20 860,00 (арк. спр. 69), податкову накладну № 11 від 22.04.2011 року на загальну суму 125 160,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 20 860,00 грн. (т. 1 арк. спр. 61); накладну № 12 від 28.04.11р. на загальну суму 146 160,00 грн. , в т.ч. ПДВ у розмірі 24 360,00 грн. (т. 1 арк. спр. 70), податкову накладну № 12 від 22.04.2011 року на загальну суму 146 160,00 грн. , в т.ч. ПДВ у розмірі 24 360,00 грн. (т. 1 арк. спр. 62), накладну № 13 від 28.04.2011 року на загальну суму 78 324,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 13 324,00 грн.(т. 1 арк. спр. 71), податкову накладну № 13 від 22.04.2011 року на загальну суму 78 324,00 грн.. в т.ч. ПДВ у розмірі 13 054,00 грн. (т. 1 арк. спр. 63), накладну № 28 від 28.04.2011 року на загальну суму 76 500,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 12 750,00 грн.(т. 1 арк.спр. 72), податкову накладну № 28 від 28.0.2011 року на загальну суму 76 500,00 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 12 750,00 грн.(т. 1 арк. спр. 64 - 65), накладну № 29 від 28.04.2011 року на загальну суму 197 277,00 грн., в .т.ч. ПДВ у розмірі 32 879,50 грн. (т. 1 арк. спр. 73), податкову накладну № 28 від 28.04.2011 рок на суму 197 277,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 32 879,50 грн. (т.1 арк. спр. 67 - 68).

Заборгованість за розрахунками з ТОВ «Технотрейд-Сервіс» по рахунку 631 відсутня. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за отримання ТМЦ позивачем сплачено у квітні 2011 року підприємству ТОВ «Технотрейд-Сервіс» на загальну суму 623 421,00 грн., згідно платіжних доручень: № 89 від 22.04.2011 року на суму 125 160,00 грн. (т. 1 арк. спр. 75); № 99 від 22.04.2011 року на суму 146 160,00 грн.(т. 1 арк. спр. 76), № 91 від 22.04.2011 року на суму 78 324,00 грн.(т. 1 арк. спр. 77), № 97 від 28.04.2011 року на суму 76 500,00 грн. (т. 1 арк. спр. 78), № 100 від 28.04.2011 року на суму 197 277,00 грн. (т.1 арк. спр. 79).

Вивіз товару від ТОВ «Технотрейд-Сервіс» здійснений власним автотранспортним засобом позивача у відповідності до товарно-транспортної накладної № 044890 від 28.04.2011 року (т. 1 арк. спр. 74).

Підтвердженням того, що господарська операція між ТОВ АПК «Комунар» та ТОВ «Технотрейд-Сервіс» була реальною, з метою настання реальних наслідків, є те, що в подальшому позивачем було здійснено продаж запорної арматури, придбаної у ТОВ Технотрейд-Сервіс», а саме: на виконання вимог укладеного між ТОВ АПК «Коммунар» (продавцем) та ПАТ НСЗ «Океан» (покупцем) договору поставки № 30100/004Т від 15.02.2011 року (т. 1 арк. спр. 83 - 86). Товар було поставлено згідно Специфікації № 4 від 20.04.2011 року на загальну суму 949 932,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 158 322,00 грн. (т. 1 арк. спр. 88 - 89).

Умови поставки товару: за рахунок продавця на склад покупця. Приймання товару по кількості, якості й комплектності здійснюється на складі покупця. Право власності на товар переходить до покупця при прийманні на складі покупця і підписанні відповідних документів: видаткових накладних № РН-0000009 від 29.04.2011 року на загальну(т. 1 арк. спр. 93), № РН- 00000011 від 18.05.2011 року (т. 1 арк. спр. 100), податкових накладних № 7 від 21.04.2011 року на загальну суму 350 000,00 грн., в т.ч. ПДВ розмірі 58 333,33 грн.(т. 1 арк. спр. 91), № 8 від 28.04.2011 року на загальну суму 599 932,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 99 988,67 грн. (т. 1 арк. спр. 92).

Представник покупця отримав придбаний товар від позивача відповідно за довіреностями № 191, № 192, № 193, № 194 від 22.04.2011 року (т. 1 арк. спр. 95 - 98), № 202 від 26.04.2011 року (т. 1 арк. спр. 99), № 294, № 295, № 296 та № 297 від 18.05.2011 року(т. 1 арк. спр. 101 - 104).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі (т. 1 арк. спр. 107 - 108). Поставка товару здійснювалась позивачем власним автотранспортом за товарно-транспортними накладними № 044891 від 29.04.2011 року (т. 1 арк. спр. 94) та № 044894 від 18.05.2011 року (т. 1 арк. спр. 109). Поставлений товар ПАТ НСЗ «Океан» знайшов своє відображення і в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень - травень місяці 2011 року (т. 1 арк. спр. 105 - 106), що надавались до контролюючого органу в рамках поточної звітності підприємства.

18.04.2011 року між позивачем та ТОВ «Альфа-К» було укладено договір-рахунок № 4 на поставку судової запірної арматури на загальну суму 60 120,00 грн. (т. 1 арк. спр. 110). Умови поставки: само вивіз.

ТОВ «Альфа-К» при поставці товару позивачу було накладну № 168 від 20.04.2011 року на загальну суму 60 120,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 10 020,00 грн. (т. 1 арк. спр. 113) та податкову накладну № 168 від 18.04.2011 року на загальну суму 60 120,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 10 020,00 грн. (т. 1 арк. спр. 111 - 112).

Згідно акту прийому-передачі від 20.04.2011 року, ТОВ «Альфа-К» передав, а ТОВ «АПК Коммунар» прийняв товар на загальну суму 60 120, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 10 020, 00 грн. (т. 1 арк. спр. 114).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. Заборгованість за розрахунками з ТОВ «Альфа-К» відсутня.

Вивіз товару від ТОВ «Альфа-К» здійснювався власним автотранспортом позивача у відповідності до товарно-транспортної накладної № 044885 від 20.04.2011 року (т. 1 арк. спр. 115).

Всі первинні документи відповідачем в ході перевірки досліджені, що знайшло відображення в Акті перевірки. Недійсності наданих документів, або їх відсутність в Акті перевірки не встановлено.

Підтвердженням того, що господарська операція між ТОВ «АПК Коммунар» та ТОВ Альфа-К» була реальною, з метою настання реальних наслідків, є те, що в подальшому позивачем було здійснено продаж запорної арматури, придбаної у ТОВ «Альфа-К», а саме: на виконання вимог укладеного між ТОВ «АПК Коммунар» та ТОВ Чорноморська яхтена верф» договору поставки № 3 від 16.03.2011 року (т. 1 арк. спр. 117).

Товар було поставлено згідно переліку на загальну суму 80 062,43 гри., в т.ч. ПДВ - 13 343,75 грн. Умови поставки товару: за рахунок продавця.

Позивачем при поставці товару ТОВ «Чорноморська яхтена верф» було виписано видаткову накладнау№ РН-0000007 від 20.04.2011 року (т. 1 арк. спр. 120) та податкову накладну № 5 від 18.04.2011 року на загальну суму 80 062,43 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 13 343,75 грн. (т. 1 арк. спр. 119).

Згідно акту прийму-передачі від 20.04.2011 року ТОВ АПК «Комунар» передало, а ТОВ «Чорноморська яхтена верф» прийняло товар в асортименті на загальну суму 80 062,43 грн., в т.ч. ПДВ- 13 343,75 грн. (т. 1 арк. спр. 121). За довіреністю № 177 від 18.04.2011 представник ТОВ «Чорноморська яхтена верф» отримала ТМЦ, придбані у позивача (т. 1 арк. спр. 123).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі (т. 1 арк. спр. 124).

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податків та, відповідно, мають свідоцтва платників податку на додану вартість (т. 2 арк. спр. 178 - 183).

Відповідач при збільшенні сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість посилається на те, що при аналізі інформації щодо контрагентів підприємства, отриманої із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що підприємства-постачальники товарів позивачу мали господарські взаємовідносини з підприємствами, в ході перевірок яких встановлено наявність нікчемних угод з іншими контрагентами-підприємствами.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що фінансово-господарські операції позивача є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, у зв'язку з цим суд зазначає, що згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст. 228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем не надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним або на вчинення без наміру створення правових наслідків, тощо.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 128, 158-163 КАСУ, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0011622330 від 03.08.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-промисловий комплекс Коммунар» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 113 923,50 грн., та нараховано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Чкщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих