Рішення

від 28.01.2015 по справі 203/204/15-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/204/15-ц

2-о/0203/6/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Місюра К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа - Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вищезазначеною заявою, в обґрунтування якої посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько ОСОБА_3 та після його смерті відкрилась спадщина на належну йому частину у майні Фермерського господарства «Росинка», засновником і членом якого був померлий. Ними до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори були подані заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але у видачі останнього ним було відмовлено, в зв'язку з неможливістю встановити належність спадкового майна померлому через розбіжності в прізвищі їхнього батька, вказаного в свідоцтві про смерть, де воно зазначено як ОСОБА_3, та прізвищі, вказаному в статуті фермерського господарства, де воно зазначено як ОСОБА_3. В зв'язку з чим, просили суд встановити факт належності реєстрації Фермерського господарства «Росинка» за засновником ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити факт належності останньому частини майна у Фермерському господарстві «Росинка».

В наданих до суду заявах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили провести розгляд справи у їх відсутності, зазначивши про підтримання заяви в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

З урахуванням зазначеного та положень ст.ст.158,169,197 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши викладені в заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження останніх.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 17 березня 2014 року Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що складено відповідний актовий запис №1999.

Після його смерті, заявники, як спадкоємці за законом першої черги, звернулись до Другої державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька, до складу якої входить частка у майні Фермерського господарства «Росинка».

Разом з тим, постановами державного нотаріуса від 01.10.2014 року заявникам було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, через невідповідність в написанні прізвища спадкодавця в свідоцтві про смерть та в статуті Фермерського господарства «Росинка».

Так, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 17 березня 2014 року Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, прізвище померлого зазначено, як ОСОБА_3, а згідно статуту Фермерського господарства «Росинка» головою та засновником останнього зазначено ОСОБА_3.

Згідно паспорту серії НОМЕР_2, виданого Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 23.06.2008 року та картки фізичної особи-платника податків щодо одержання ідентифікаційного номеру, прізвище померлого зазначено, як ОСОБА_3.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців засновником (учасником) та уповноваженою особою Фермерського господарства «Росинка» (Ідентифікаційний код 24989748, місцезнаходження: 52060, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Миколаївка, вул.Криворізька,39) зазначено ОСОБА_3.

Відповідно до ч.1 ст.234 ПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз'яснено в листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Таким чином, статут суб'єкта господарювання за своє природою є установчим документом юридичної особи, а не правовстановлюючим документом певної фізичної особи, що може підтверджувати, зокрема засновництво юридичної особи певними особами, розмір статутного капіталу та частки засновників у ньому.

В зв'язку з цим, суд вважає, що при вирішенні питання за заявою слід керуватись саме положеннями ч.2 ст.256 ЦПК України.

З урахуванням зазначеного, враховуючи, що невідповідність в написанні прізвища померлого ОСОБА_3 в установчому документі - статуті Фермерського господарства «Росинка», як засновника вказаного господарства та в паспортних даних і свідоцтві про смерть останнього, перешкоджає заявникам в оформлені спадщини, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині встановлення факту, що засновником Фермерського господарства «Росинка» (Ідентифікаційний код 24989748, місцезнаходження: 52060, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Миколаївка, вул.Криворізька,39) згідно його статуту, затвердженого 28.12.2004 року та зареєстрованого 07.02.2005 року, номер запису 12031050001000351, є ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні заяви про встановлення факту належності частини майна у Фермерському господарстві «Росинка» ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, слід відмовити, оскільки спір в цій частині відсутній та підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом заявникам було саме виявлення розбіжності у написанні прізвища померлого в свідоцтві про смерть та у статуті фермерського господарства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,58-61,158,169,212-215,234-235,256,259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа - Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Встановити факт, що засновником Фермерського господарства «Росинка» (Ідентифікаційний код 24989748, місцезнаходження: 52060, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.Миколаївка, вул.Криворізька,39) згідно його статуту, затвердженого 28 грудня 2004 року та зареєстрованого 07 лютого 2005 року, номер запису 12031050001000351, є ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак