Рішення

від 05.02.2015 по справі 425/2589/14-ц

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015 року Провадження №2/425/32/15

Справа №425/2589/14-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

за участю секретаря Кулішової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєв-Транс-Логістик», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

04 листопада 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк Національний Кредит» звернулося до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєв-Транс-Логістик», ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором у розмірі 512377,59 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.10.2011 року між ПАТ «Банк Національний Кредит» та ТОВ «Сєв-Транс-Логістик», як позичальником, було укладено кредитний договір № 223ю/2011/05-2455/2-1, згідно умов якого з урахуванням наступних змін до договору, банк надав позичальнику кредит в сумі 612660,00 гривень зі сплатою 25% річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості до 13.10.2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань між банком, позичальником та ОСОБА_2, як поручителем, 31.01.2012 року було укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов'язався перед банком солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, позичальник в порушення умов кредитного договору платежі в погашення кредиту та сплату відсотків за його користування здійснював з порушенням строків погашення заборгованості, що призвело до створення простроченої заборгованості у загальному розмірі 512377,59 гривень, яку й просить стягнути позивач з відповідачів солідарно, також просить стягнути з відповідачів судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав суду заяву про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 149).

В судове засідання представник відповідача ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника та письмові заперечення проти позову, згідно з якими визнає заборгованість по кредиту у розмірі 258605,66 гривень та заборгованість за відсотками у розмірі 9164,80 гривень та заперечує проти нарахування неустойки у розмірі 232323,85 гривень, яка практично дорівнює розміру заборгованості за кредитом та значно перевищує розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням кредитних зобов'язань. Стосовно штрафу у розмірі 214431,00 гривень представник відповідача заявляє про сплив позовної давності в частині штрафу у розмірі 30633,00 гривні, тому просить відмовити в цій частині, в частині стягнення штрафу у розмірі 183798,00 гривень просить відмовити за необґрунтованістю та просить відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити суму нарахованих штрафних санкцій. Також, просить застосувати ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості (а.с. 115-116, 153-155, 157).

В судове засідання представник ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника та письмові заперечення, згідно з якими ОСОБА_2 просить відмовити в частині позовних вимог до ОСОБА_2 як поручителя, у зв'язку з припиненням поруки (а.с. 150-152, 157).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Враховуючи, що сторони скористалися правом заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний Кредит», як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сєв-Транс-Логістик», як позичальником, було укладено договір кредиту № 223ю/2011/05-2455/2-1 (надалі - договір кредиту), відповідно до якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 400000,00 гривень зі сплатою 19% річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться у Додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, з наступним графіком погашення суми основної заборгованості: щомісячно не пізніше 05 числа, рівними частинами в розмірі 22220,00 гривень та 22260,00 гривень в останній місяць користування кредитом, та кінцевим терміном повернення заборгованості до 13.04.2013 року (а.с. 15-22).

Згідно п. 1.2. договору кредиту, кредит надається позичальнику на придбання вантажного автомобіля Volvo FH12.

25.10.2011 року сторони уклали договір про внесення змін № 1 до договору кредиту, згідно якого, зокрема, внесли зміни до п. 1.2. договору кредиту: кредит надається позичальнику для придбання трьох транспортних засовів - двох вантажних автомобілів Вольво та одного напівпричепа Кегель (а.с. 23-24).

31.01.2012 року сторони уклали договір про внесення змін № 2 до договору кредиту, згідно з яким змінили режим кредитування з разового кредиту на невідновлювану кредитну лінію. Зокрема, було внесено наступні зміни: збільшено розмір кредиту до 612660,00 гривень зі сплатою 25% річних, повернення кредиту щомісячно не пізніше 05 числа рівними частинами по 29174,00 гривень та 29180,00 гривень в останній місяць користування кредитом та кінцевим терміном повернення заборгованості до 13.10.2013 року. Також змінено цілі кредитування на придбання п'яти транспортних засобів та в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту укладається, зокрема, договір поруки з директором ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» ОСОБА_2 (а.с. 25-26).

06.03.2012 року між сторонами було укладено договір про внесення змін № 3 до договору застави, згідно умов якого було в якості забезпечення позичальником виконання зобов'язань за договором кредиту необхідно оформити додатково договір застави (а.с. 27-28).

Факт надання банком кредиту підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ «Сєв-Транс-Логістик», згідно якої позичальнику 25.10.2011 року видано кредит у розмірі 400000,00 гривень та 10.02.2012 року 272366,00 гривень (а.с. 60-61).

Суд приходить до висновку, що ПАТ «Банк Національний Кредит» свої зобов'язання за договором кредиту виконав належним чином в обумовлений кредитним договором строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі. Визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Під виконанням зобов'язання розуміються вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» не повністю виконало зобов'язання за кредитним договором по своєчасному та повному поверненню кредиту та відсотків за користування ним, останній платіж щодо повернення заборгованості було здійснено позичальником 21.03.2014 року у сумі 5259,45 гривень з призначенням платежу «погашення нарахованих відсотків» (а.с. 85).

Згідно розрахунку позовних вимог, заборгованість за кредитом та відсотками ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» перед банком станом на 11.04.2014 року становить в загальній сумі 267770,46 гривень, яка складається з:

· 258605,66 гривень - заборгованість за кредитом;

· 9164,80 гривень - заборгованість за процентами.

У письмових поясненнях по справі від 05.02.2015 року представник ТОВ «Сев-Транс-Логістик» визнає позов у частині заборгованості за кредитом у розмірі 258605,66 гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 9164,80 гривень (а.с. 153).

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» на користь ПАТ «Банк Національний кредит» заборгованості за кредитом у розмірі 258605,66 гривень та заборгованості за процентами у розмірі 9164,80 гривень.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» інфляційних втрат за час прострочення сплати кредиту 5625,10 гривень та процентів 128,98 гривень та 3% річних від прострочення суми кредиту 6347,86 гривень та суми процентів 181,34 гривень, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд приходить до наступного.

Відповідно ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року зазначено, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем нараховані 3% річних окремо по кожному грошовому зобов'язанню: за кредитом у розмірі 6347,86 гривень та за процентами 181,34 гривні, а також інфляційні нарахування на суму боргу за кредитом у розмірі 5625,10 гривень та на суму боргу за процентами у розмірі 128,98 гривень.

Враховуючи, що позичальник ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» прострочив виконання грошового зобов'язання, яке виражено у гривні, чим порушив умови кредитного договору, суд вважає, що позичальник (боржник) зобов'язаний сплатити банку (кредиторові) інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних від прострочених сум.

Таким чином, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Сєв-Тран-Логістик» на користь ПАТ «Банк Національний Кредит»:

· 3% річних від простроченої суми за кредитом за період з 07.01.2013 року по 01.04.2014 року у розмірі 6347,86 гривень;

· 3% річних від простроченої суми за прострочені проценти за кредитом за період з 06.11.2011 року по 06.04.2014 року у розмірі 181,34 гривні;

· інфляційні нарахування на суму боргу за кредитом за період з 07.01.2013 року по 01.04.2014 року у розмірі 5625,10 гривень;

· інфляційні нарахування на суму боргу за процентами за період з 06.11.2011 року по 06.04.2014 року у розмірі 128,98 гривень, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» пені та штрафу, суд приходить до наступного.

Згідно п. 4.2. договору кредиту у разі прострочення позичальником строків сплати, зокрема, процентів визначених цим договором, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 1% від несвоєчасної суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період невиконання зобов'язань за цим договором.

Згідно розрахунку позовних вимог, позивач просить стягнути з ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 10.10.2013 року по 10.04.2014 року у розмірі 17514,46 гривень та за несвоєчасну сплату процентів за період з 10.10.2013 року по 10.04.2014 року у розмірі 378,39 гривень, пеня розрахована позивачем виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає умовам договору кредиту та не суперечить Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Стосовно періоду нарахування пені суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, пеня нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання до моменту поки зобов'язання не буде виконано, розмір пені збільшується залежно від продовження періоду невиконання зобов'язання.

Позовна давність до вимог про стягнення пені обчислюється окремо по кожному дню, за яким нараховується пеня, тому право на звернення до суду з вимогою про стягнення пені виникає щодня й позовна давність обчислюється з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Стягнення пені обмежується останніми 12 місяцями, що передували зверненню кредитора до суду.

Позивач звернувся до суду 04.11.2014 року, тому пеня може бути нарахована за останні 12 місяців, тобто з 05.11.2013 року по 04.11.2014 року. Позивачем пеня нарахована за період з 10.10.2013 року по 10.04.2014 року, однак сторонами не було заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України.

З заперечень представника позичальника вбачається, що розрахунок пені наданий банком ним не оскаржується.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 10.10.2013 року по 10.04.2014 року у розмірі 17514,46 гривень та пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом за період з 10.10.2013 року по 10.04.2014 року у розмірі 378,39 гривень.

Згідно п. 4.3. договору кредиту, у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2. - 3.3.17. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5% від суми кредиту, визначеної у п. 1.1. цього договору, за кожний випадок такого порушення.

В підпунктах 3.3.2 - 3.3.17 договору кредиту визначені обов'язки позичальника, до яких зокрема належать: повернення в повному обсязі кредиту в строк до 13.10.2013 року; своєчасна сплата процентів за кредитом; укладання договорів на забезпечення виконання позичальником зобов'язань (поруки, застави); надати кредиторові документи тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, сторони при укладені договору передбачили декілька видів забезпечення виконання зобов'язання, зокрема нарахування неустойки як у вигляді пені так і у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений в договорі.

З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нарахований штраф за сім випадків порушення позичальником умов договору кожного місяця починаючи з 10 жовтня 2013 року по 10 квітня 2014 року у розмірі 30633,00 гривні за кожне порушення у загальному розмірі 214431,00 гривень (30633,00 х 7 = 214431,00), однак позивачем не зазначено за яке саме порушення вимог договору п.п. 3.3.2 - 3.3.17 пораховано штраф позичальнику.

Як було встановлено судом, позичальник порушив умови договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, аналогічно про це в позові зазначає й представник банку, одночасно не вказуючи про порушення позичальником своїх інших обов'язків, зазначених у п.п. 3.3.2 - 3.3.17 договору кредиту.

Отже, суд приходить до висновку, що договором кредиту передбачено фіксований розмір штрафу 5% від суми кредиту, який нараховується одноразово відповідно до п. 4.3 договору за певне порушення зобов'язань за договором кредиту, при цьому повторність його нарахування не передбачена умовами договору, тобто нарахування штрафу відбувається один раз за окреме порушення умов договору та залежить від настання умов невиконання зобов'язань позичальником.

Враховуючи встановлення судом порушення умов договору позичальником - своєчасно та в повному обсязі не повернуто кредит згідно з п. 3.3.6 договору кредиту та не сплачено проценти в належному розмірі згідно п. 3.3.5 договору, суд вважає, що обґрунтованими є вимоги про стягнення штрафу тільки за ці два порушення у розмірі 5% від суми кредиту за кожне порушення, а саме: 30633,00 гривні за неповернення кредиту та 30633,00 гривні за несплату процентів, а всього штраф у розмірі 61266,00 гривень (612660,00 х 5% = 30633,00).

Водночас позовні вимоги в частині стягнення іншої частки штрафу у розмірі 153165,00 гривень (214431,00 - 61266,00 = 153165,00) є недоведеними позивачем, тому в частині стягнення 153165,00 гривень штрафу суд відмовляє в задоволенні за недоведеністю.

В своїх запереченнях представник ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» заявляє про пропуск позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу, також зазначаючи про неможливість нарахування штрафу після спливу строку виконання основаного зобов'язання у період з 05.11.2013 року по 10.04.2014 року, оскільки це суперечить умовам договору та ст. 549 ЦК України.

Відповідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки строк виконання зобов'язань за договором кредиту встановлений сторонами 13.10.2013 року, порушення прав позивача починається з наступного за цим дня, тобто з 14.10.2013 року та з врахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК позовна давність до вимог про стягнення штрафу застосовується в один рік - до 13.10.2014 року.

Як вже зазначалося вище судом, представником позивача штраф нарахований одноразово за певні порушення умов договору кредиту, які не залежать від тривалості періоду порушення на відміну від пені.

Таким чином, строк, у межах якого банк може звернутися до суду з вимогою про стягнення неустойки, в даному випадку штрафу, становить один рік - з 14.10.2013 року по 13.10.2014 року.

З цим позовом до суду банк звернувся 04.11.2014 року, тобто після спливу позовної давності. Банк не зазначив у позовній заяві та свої наступних заявах поважності причин пропущення позовної давності за вимогами про стягнення штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення штрафу у розмірі 61266,00 гривень є обґрунтованими та доведеними позивачем, проте суд вважає за можливе застосувати позовну давність до цих вимог згідно заяви представника позичальника, тому відповідно до приписів ст. 267 ЦК України суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в цій частині за пропуском позовної давності.

Також, відповідачем в запереченнях від 01.12.2014 року та клопотанні від 05.02.2014 року заявлені клопотання про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VІІ, як на підставу зменшення та звільнення ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» від неустойки (а.с. 115-116, 153-155).

Суд відмовляє в задоволені клопотань про зменшення та звільнення від неустойки в зв'язку з наступним.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VІІ, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки, зокрема, осіб, які проживають в зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 2 цього Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, зокрема, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів,, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходження ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» є місто Рубіжне Луганської області (а.с. 46).

Згідно Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ заборонено нарахування пені на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами на період проведення антитерористичної операції з 14.04.2014 року, проте як вбачається з матеріалів справи, пеня нарахована позивачем до 14.04.2014 року, тому, відсутні підстави для застосування згідно із ст. 2 зазначеного Закону.

Також, суд не вважає за можливе зменшити розмір неустойки, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків та при наявності інших обставин, що мають суттєве значення.

Як вбачається з вищенаведеного, судом задовольняються позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 17514,46 гривень та 378,39 гривень, що на думку суду не перевищує розміру збитків позивача, в стягненні штрафу суд взагалі відмовляє.

Також, суд вважає не заслуговують на увагу доводи представника позичальника стосовно зменшення доходу підприємства в зв'язку з проведенням антитерористичної операції, оскільки антитерористична операція на території Луганської області розпочалася у квітні 2014 року, а порушення виконання зобов'язань за договором кредиту відбулося з 2011 року, інших обставин, що мають суттєве значення судом не встановлено.

Щодо вимог про солідарне стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

31.01.2012 року між ПАТ «Банк Національний Кредит», як кредитором, ТОВ «Сєв-Транс-Логістик», як позичальником та ОСОБА_2, як поручителем було укладено договір поруки № 04-103/1-4, відповідно до якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту № 223ю/2011/05-2455/2-1 від 14.10.2011 року (з усіма змінами та доповненнями, які є його невід'ємною частиною), а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом. Комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту (а.с. 33-35).

Згідно п. 2.1. договору поруки зміст забезпеченого порукою зобов'язання: повернення кредиту в сумі 612660,00 гривень, з графіком погашення, відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 13.10.2013 року або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 25% річних; сплата можливої неустойки та інші витрати щодо задоволення вимог кредитора та договору кредиту.

Згідно п. 3.4 договору поруки кредитор має право у разі невиконання позичальником та/або поручителем забезпеченого порукою будь-якого зобов'язання, зокрема, звернутися до суду з позовом до поручителя та/або позичальника про стягнення непогашеної суми кредиту, нарахованих процентів, можливої неустойки та інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором кредиту.

Представником відповідача ОСОБА_2 надані письмові заперечення, відповідно до яких на його думку порука є припиненою на підставі п. 4 ст. 559 ЦК України (а.с. 150-152).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.

22.10.2013 року банк направив ОСОБА_2 вимогу про сплату заборгованості, згідно якої банк вимагає поручителя ОСОБА_2 в зв'язку з закінченням строку дії кредитного договору протягом одного робочого дня від дати отримання цієї вимоги сплатити банку заборгованість, яка станом на 21.10.2013 року становить 284365,36 гривень та складається з: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 278561, 99 гривень, простроченої заборгованості за процентами у розмірі 5803,37 гривень. Зазначена вимога була направлена поручителю рекомендованим листом на зазначену у договорі поруки адресу, втім була повернута до банку з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 51-53).

Згідно п. 6.4 договору поруки, усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата отримання електронного листа, їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача (а.с. 35).

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з п. 1.1 договору кредиту, з урахуванням договору про внесення змін № 2 від 31.01.2012 року та п. 2.1 договору поруки, кінцевий термін повернення заборгованості 13.10.2013 року, отже протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за договором - 13.10.2013 року кредитор може звернутися до суду з вимогами до поручителя, тобто до 14.04.2014 року. Разом з тим, в договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється.

За таких обставин право вимоги до поручителя про виконання порушеного позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту виникло починаючи з 14 жовтня 2013 року та діяло протягом наступних шести місяців, тобто до 14 квітня 2014 року.

Згідно штампу на позовній заяві, ПАТ «Банк Національний Кредит» звернувся до суду з цим позовом лише 04.11.2014 року, тобто зі спливом строку, встановленого ч. 4 ст. 551 ЦК України.

Таким чином, оскільки ПАТ «Банк Національний Кредит» не пред'явив вимог до поручителя ОСОБА_2 протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання за договором кредиту, тому відповідно до ч. 4 ст. 551 ЦК України порука вважається припиненою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 512377,59 гривень не підлягають до задоволення, тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє в зв'язку з припиненням поруки.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягує з ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» заборгованість по договору кредиту № 223ю/2011/-5-2455/2-1 від 14.10.2011 року у загальному розмірі 297946,59 гривень, яка станом на 11.04.2014 року складається з: заборгованості за кредитом 258605,66 гривень, заборгованості за процентами 9164,80 гривень, 3% річних у загальній сумі 6529,20гривень, інфляційні втрати у загальній сумі 5754,08 гривень, пені у загальному розмірі 17892,85 гривень, в решті вимог до ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» про стягнення штрафу у розмірі 61266,00 гривень суд відмовляє за пропуском позовної давності, у розмірі 153165,00 гривень - за недоведеністю. В частині позовних вимог про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь банку суд відмовляє в зв'язку з припиненням поруки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3654,00 гривень (а.с. 1), позовні вимоги задоволені на 58,16%, тому відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з ТОВ «Сєв-Транс-Логістик» на користь ПАТ «Банк Національний Кредит» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 2125,17 гривень (3654,00 х 58,16% = 2125,17).

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєв-Транс-Логістик», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєв-Транс-Логістик» (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Леніна, будинок 36Б, ідентифікаційний код 34596700) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» (04053, місто Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 52/58, ідентифікаційний код 20057663) заборгованість за договором кредиту № 223ю/2011/-5-2455/2-1 від 14.10.2011 року станом на 11.04.2014 року у загальному розмірі 297946,59 гривень (Двісті дев'яносто сім тисяч дев'ятсот сорок шість гривень 59 копійок), яка складається з: заборгованості за кредитом 258605,66 гривень, заборгованості за процентами 9164,80 гривень, 3% річних у загальній сумі 6529,20 гривень, інфляційні втрати у загальній сумі 5754,08 гривень, пені у загальному розмірі 17892,85 гривень.

В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєв-Транс-Логістик» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» штрафу у розмірі 61266,00 гривень - відмовити за пропуском позовної давності, у розмірі 153165,00 гривень - відмовити за недоведеністю.

В частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» в солідарному порядку - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєв-Транс-Логістик» (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Леніна, будинок 36Б, ідентифікаційний код 34596700) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» (04053, місто Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 52/58, ідентифікаційний код 20057663) судовий збір 2125,17 гривень (Дві тисячі сто двадцять п'ять гривень 17 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Ш. Мирошникова