Рішення

від 09.02.2015 по справі 910/28787/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015Справа №910/28787/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО Принт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістка»

Про стягнення 124 102,15 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Токаренко І.Г. - представник за довіреністю;

від відповідача: Кашталян С.С. - директор;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістка» про стягнення 129 102,15 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2014 року було порушено провадження у справі № 910/28787/14 та призначено її розгляд на 16.01.2015 року.

У судовому засіданні 16.01.2015 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 16.01.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 16.01.2015 року розгляд справи відкладено на 02.02.2015 року.

В судовому засіданні 02.02.2015 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача: 100 549,46 грн. - основного боргу, 12 289,19 грн. - пені, 9 752,59 грн. - інфляційних втрат, 1 510,91 грн. - 3% річних, посилаючись на те, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив заборгованість в сумі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на викладене, судом приймається до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог, а справа розглядається в межах стягнення: 100 549,46 грн. - основного боргу, 12 289,19 грн. - пені, 9 752,59 грн. - інфляційних втрат, 1 510,91 грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2015 року подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено частково та в судовому засіданні оголошено перерву до 09.02.2015 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2015 року подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 1 1 ) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Суд, заслухавши представників сторін з приводу заявленого клопотання про відкладення розгляду справи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а тому клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2015 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2015 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2015 року надав пояснення по справі, відповідно до яких проти наявності заборгованості перед позивачем не заперечував, однак просив суд задовольнити позов частково в частині стягнення суми основного боргу та розстрочити виконання рішення.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні просив суд не застосовувати санкції у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на погіршення матеріального становища відповідача.

В судовому засіданні 09.02.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вістка» (відповідач, покупець) був укладений договір №10-В, відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язався поставити й передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти і своєчасно оплатити витратні матеріали для виробництва поліграфічної продукції (товар) на умовах, визначених договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.1 договору ціна, асортимент, комплектність і кількість товару, належного до поставки, узгоджуються сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару і відображаються в рахунку-фактурі постачальника, а також у товаросупроводжувальних документах та у відповідних накладних.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів від дати поставки товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року. Дія договору автоматично продовжується на наступний рік і на таких самих умовах, якщо ні одна із сторін не заявила про намір про розірвання даного договору, але не менше ніж за 10 днів до закінчення терміну його дії (п.11.1).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначав, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 124 549,46 грн., що підтверджується:

- накладними: №1693500/1 від 28.03.2014 року на суму 11 330,16 грн., №1693782/1 від 04.04.2014 року на суму 9 220,15 грн., №1694064/1 від 11.04.2014 року на суму 13 680,00 грн., №1694504/1 від 28.04.2014 року на суму 10 362,13 грн., №1694658/1 від 30.04.2014 року на суму 26 744,34 грн., №1694683/1 від 06.05.2014 року на суму 10 912,18 грн., №1695161/1 від 15.05.2014 року на суму 4 446,04 грн., №1695480/1 від 22.05.2014 року на суму 4 464,07 грн., №1695790/1 від 30.05.2014 року на суму 3 968,06 грн., №1696327/1 від 13.06.2014 року на суму 4 960,08 грн., №1696685/1 від 24.06.2014 року на суму 6 928,09 грн., №1697215/1 від 10.07.2014 року на суму 3 968,06 грн., №1698075/1 від 08.08.2014 року на суму 3 150,00 грн., №1698401/1 від 19.08.2014 року на суму 3 276,00 грн., №1699538/1 від 23.09.2014 року на суму 7 140,10 грн.;

- довіреностями типової форми №М-2, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Вістка» уповноважило Стасюк Л.В. на отримання матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО Принт»: №163 від 27.03.2014 року, №179 від 04.04.2014 року, №190 від 11.04.2014 року, №232 від 28.04.2014 року, №504 від 30.04.2014 року, №505 від 05.05.2014 року, №271 від 15.05.2014 року, №281 від 22.05.2014 року, №296 від 30.05.2014 року, №506 від 13.06.2014 року, №330 від 24.06.2014 року, №372 від 10.07.2014 року, №507 від 08.08.2014 року.

Проте, як зазначав позивач, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав лише частково, у зв'язку з чим станом на момент звернення до суду його заборгованість становила 105 549,46 грн., крім того, як зазначав позивач, після порушення провадження у справі, відповідач сплатив заборгованість за договором в розмірі 5 000,00 грн., у зв'язку з чим, станом на момент прийняття рішення у справі заборгованість відповідача за договором складає 100 549,46 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №10-В від 10.10.2013 року позивач поставив відповідачу товар загалом на суму 124 549,46 грн., що підтверджується, наявними в матеріалах справи копіями: накладних: №1693500/1 від 28.03.2014 року на суму 11 330,16 грн., №1693782/1 від 04.04.2014 року на суму 9 220,15 грн., №1694064/1 від 11.04.2014 року на суму 13 680,00 грн., №1694504/1 від 28.04.2014 року на суму 10 362,13 грн., №1694658/1 від 30.04.2014 року на суму 26 744,34 грн., №1694683/1 від 06.05.2014 року на суму 10 912,18 грн., №1695161/1 від 15.05.2014 року на суму 4 446,04 грн., №1695480/1 від 22.05.2014 року на суму 4 464,07 грн., №1695790/1 від 30.05.2014 року на суму 3 968,06 грн., №1696327/1 від 13.06.2014 року на суму 4 960,08 грн., №1696685/1 від 24.06.2014 року на суму 6 928,09 грн., №1697215/1 від 10.07.2014 року на суму 3 968,06 грн., №1698075/1 від 08.08.2014 року на суму 3 150,00 грн., №1698401/1 від 19.08.2014 року на суму 3 276,00 грн., №1699538/1 від 23.09.2014 року на суму 7 140,10 грн.; довіреностей типової форми №М-2, якими Товариство з обмеженою відповідальністю «Вістка» уповноважило Стасюк Л.В. на отримання матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО Принт»: №163 від 27.03.2014 року, №179 від 04.04.2014 року, №190 від 11.04.2014 року, №232 від 28.04.2014 року, №504 від 30.04.2014 року, №505 від 05.05.2014 року, №271 від 15.05.2014 року, №281 від 22.05.2014 року, №296 від 30.05.2014 року, №506 від 13.06.2014 року, №330 від 24.06.2014 року, №372 від 10.07.2014 року, №507 від 08.08.2014 року.

Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару, виконав частково, у зв'язку з чим станом на момент прийняття рішення у справі заборгованість відповідача за договором складає 100 549,46 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись п.п. 8.1, 8.6 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 12 289,19 грн. пені.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, покупець, на вимогу постачальника, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 8.6 договору сторони погодили, що нарахування пені за прострочення сторонами виконання своїх зобов'язань за цим договором припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов'язання повинно були бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 12 289,19 грн.

Позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 510,91 грн. 3% річних та 9 752,59 грн. інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу підлягають задоволенню повістю у розмірі 1 510,91 грн. та 9 752,59 грн. відповідно.

В свою чергу, представник відповідача просив суд не застосовувати санкції у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на погіршення матеріального становища відповідача.

Суд, з огляду на те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання за договором, умовами договору сторони забезпечили виконання зобов'язань пенею та враховуючи положення ст. 625 ЦК України, дійшов висновку про те, що підстави для звільнення відповідача від сплати пені, інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

Крім того, представник відповідача, з посиланням на тяжке матеріальне становище відповідача, просив суд розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно зазначеної статті господарський суд лише у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення, однак, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вістка» не наведені обставини, які є винятковими в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду по справі №910/28787/14, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістка» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вістка» (місцезнаходження : 01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 2, код ЄДРПОУ 33301970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» (місцезнаходження: 03180, м. Київ, вул. Мишинобудівна, буд. 50, код ЄДРПОУ 38716177) 100 549 (сто тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 46 коп. - основного боргу, 12 289 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 19 коп. - пені, 1 510 (одну тисячу п'ятсот десять) грн. 91 коп. - 3% річних, 9 752 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 59 коп. - інфляційного збільшення суми боргу та 2 582 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 04 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

12.02.2015 року.