Постанова

від 10.02.2015 по справі 826/15750/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2015 року № 826/15750/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області треті особи без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Лезниківській кар'єр», ОСОБА_2 про скасування розпорядження від 08.07.2014 №188 в частині , зобов'язання утриматись від вчинення дій ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володорсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Лезниківській кар'єр», ОСОБА_2 про скасування розпорядження від 08.08.2014 №188 в частині: доручення голови державної районної державної адміністрації Римару В.А. вжити заходів щодо примусового відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255; доручення головному спеціалісту-юрисконсульту апарату районної державної адміністрації Бондару Л.М. спільно з ТОВ «Лезниківській кар'єр» підготувати та дати на підпис договір на фінансування заходів щодо відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255 з мотивів суспільної необхідності - для розробки Лезниківського родовища гранитів; зобов'язання утриматись від вчинення будь-яких дій, спрямованих на примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є співвласником земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255. На підставі звернення ТОВ «Лезниківській кар'єр» прийнято оскаржуване розпорядження щодо вжиття заходів з примусового відчуження земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255. Проте, позивач зазначає, що земельна ділянка не підлягає примусовому відчуженню, оскільки находиться під мораторієм відповідно до пп. «б» п. 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Відповідач - Володорсько-Волинська районна державна адміністрація Житомирської області - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що згідно норм п. 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України мораторій не розповсюджується на відносини вилучення земельних ділянок для суспільних потреб.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Лезниківській кар'єр» - також заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 - письмових пояснень по суті позовних вимог не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Головою Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області прийнято розпорядження від 08.07.2014 №188 «Про викуп або примусове відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності з подальшим наданням даних земельних ділянок у користування ТОВ «Лезниківській кар'єр» для розробки Лезниківського родовища гранитів», яким заступнику голови райдержадміністрації Римару В.А. належить: вжити заходів щодо викупу або примусового відчуження земельних ділянок Топорищинської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області згідно з додатком, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності з подальшим наданням даних земельних ділянок у користування ТОВ «Лезниківській кар'єр» для розробки Лезниківського родовища гранитів (пп. 1 п. 1 Розпорядження); провести з власниками земельних ділянок (паїв) переговори щодо умов викупу земельних ділянок (паїв) для суспільних потреб (пп. 2 п. 1 Розпорядження).

Відповідно до п. 2 Розпорядження відчуження земельних ділянок (паїв), які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, здійснити за рахунок коштів, зарахованих ТОВ «Лезниківській кар'єр» на відкритий в органах державного казначейства України відповідно до порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України, затвердженого наказом від 02.12.2002 №221, спеціальний реєстраційний рахунок для обліку коштів, отриманих за другою підгрупою другої групи джерел власних надходжень згідно з пунктом 4 статті 13 Бюджетного кодексу України, які використовуються на виконання відповідних цільових заходів - здійснення заходів щодо відчуження, викупу земельних ділянок (їх частин), які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Згідно із п. 3. Розпорядження після оформлення та нотаріального посвідчення правочинів - договорів купівлі-продажу чи отримання рішень адміністративного суду про задоволення позовних вимог щодо примусового відчуження земельних ділянок, оформлення відповідних документів, то підтверджують попередню та повну сплату колишнім землевласникам викупної ціни за земельні ділянки. Зазначені відчужені земельні ділянки перевести із земель приватної власності до земель державної власності.

Відповідно до п. 4. Розпорядження Головному спеціалісту-юрисконсульту апарату райдержадміністрації Бондару Л.М. спільно із ТОВ «Лезниківський кар'єр» підготувати та дати на підпис Договір на фінансування заходів щодо відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності - для розробки Лезниківського родовища гранітів, підготувати та надіслати власникам земельних ділянок письмові повідомлення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб з підстав, які допускають примусове відчуження даних земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, розмістити відповідні оголошення в офіційних друкованих виданнях.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 1821185400:10:003:0255 міститься в додатку до вказаного розпорядження, отже підлягає викупу або примусовому відчуженню з мотивів суспільної необхідності.

Спірні правовідносини врегульовано Земельним кодексом України, Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Статтею 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 41 Конституції України та ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Пункт «г» ст. 140 Земельного кодексу України визначає, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Відповідно до ст. 146 Земельного кодексу України викуп земельних ділянок для суспільних потреб, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 147 Земельного кодексу України Підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом.

Правові, організаційні та фінансові засади регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначені Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Норми Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» у спірних правовідносинах є спеціальними по відношенню до норм ст. 146-147 Земельного кодексу України та ст. 350-351 Цивільного кодексу України, а тому в даних спірних правовідносинах підлягає застосуванню саме норми вказаного Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб - передача земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за їх згодою у державну чи комунальну власність для задоволення суспільних потреб шляхом укладення договору купівлі-продажу чи іншого правочину у порядку, встановленому законом; відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, за плату в державну чи комунальну власність шляхом їх викупу чи примусового відчуження для потреб держави, територіальної громади, суспільства в цілому; примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності - перехід права власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, до держави чи територіальної громади з мотивів суспільної необхідності за рішенням суду; суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» фізичні або юридичні особи не можуть бути протиправно позбавлені права приватної власності на земельні ділянки, інші об'єкти нерухомого майна, що на них розміщені.

Викуп чи примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, допускається на підставі та в порядку, встановлених цим Законом.

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.

Викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об'єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об'єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому.

Викуплена або примусово відчужена земельна ділянка не може бути передана в користування або у власність фізичній чи юридичній особі для цілей, не пов'язаних із забезпеченням суспільних потреб або суспільної необхідності, визначених у рішенні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про відчуження зазначеної земельної ділянки.

Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності здійснюється за умови надання її власнику відповідно іншої рівноцінної земельної ділянки, якщо інше не погоджено з власником відчужуваної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

З системного аналізу викладеного вбачається, що в даному випадку відчуження земельних ділянок відбувається двома способами шляхом викупу та примусового відчуження. Викуп земельної ділянки передує процедурі примусового відчуження земельної ділянки, яка є наступною стадією припинення права власності.

Відповідно до ст. 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, зобов'язані до початку проведення проектних робіт погодити з власниками землі, крім викупу земельних ділянок з підстав, що допускають можливість їх примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, і органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її викупу з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.

Юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місця розташування об'єкта до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо погодження місця розташування об'єкта за рахунок земель, викуп яких провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що ТОВ «Лезниківський кар'єр» в порядку 151 Земельного кодексу України звернулось до відповідача з відповідним клопотанням.

Відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Статтею 15 названого Закону визначено, що у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення: об'єктів національної безпеки і оборони; лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації; об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об'єктів природно-заповідного фонду; кладовищ.

Примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.

Отже, оскаржене розпорядження про примусовий викуп земельних ділянок не має правовим наслідком щодо примусового відчуження земельної ділянки, оскільки примусове відчуження земельної ділянки можливо лише за судовим рішенням.

Судом встановлено, що ТОВ «Лезниківський кар'єр» є надрокористувачем відповідно до спеціального дозволу №1771 від 05.03.1999, площа наданого гірничого відводу перевищує площу земельної ділянки, що розташована над покладами по причині розпаювання земельних ділянок, що знаходяться в межах гірничого відводу ТОВ «Лезниківський кар'єр» на загальну площу 24,714 га.

Статтею 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю українського народу і надаються тільки у користування.

В рішенні Конституційного Суду України у справі «Про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді» від 8 квітня 1999 р. № З-рп/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств» (абзац 3 ч. 4 мотивувальної частини Рішення).

Аналогічну правову позицію позиції щодо можливості примусової передачі майна в інтересах суспільства притримується й Європейський суд з прав людини, зокрема, в рішенні Суду від 21.02.1986 по справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» зазначено, що порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод було відсутнім, ґрунтуючись на тому, що хоча позбавлення власності, яке здійснюється лише з метою передачі тієї чи іншої приватної він оди іншій приватній особі, не може вважалися здійсненим «в інтересах суспільства», примусова передача майна від однієї приватної особи іншій може, залежно від обставин, становити законний засіб та мсту забезпечення суспільних інтересів. Також, суд висловив думку, що заволодіння власністю для реалізації законної соціально-економічної або іншої політики може здійснюватися «в інтересах суспільства», навіть якщо суспільство в цілому прямо не використовує цю власність або ж не користується її благами.

Отже, суд погоджується з висновком відповідача, що в примусовому відчуженні земельних ділянок з подальшою їх передачею ТОВ «Лезниківський кар'єр» для розробки Лезниківського родовища гранітів вбачається суспільний інтерес.

Відповідно до 3 ст. 10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення про викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, зобов'язаний письмово повідомити про це їх власника (власників) протягом п'яти днів з дня прийняття такого рішення, але не пізніше як за три місяці до їх викупу. Цей строк поширюється також на тих осіб, які стануть власниками таких об'єктів протягом трьох місяців з дня надходження зазначеного повідомлення.

Інформація (письмове повідомлення) надсилається власнику (власникам) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому (їм) особисто під розписку.

У разі якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження осіб, зазначених у частині другій цієї статті, залишається невідомим, навіть після звернення до адресного бюро та органів внутрішніх справ, про прийняте рішення щодо викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, ці особи повідомляються шляхом розміщення відповідного оголошення: в офіційному друкованому виданні, засновником якого є Кабінет Міністрів України, у разі якщо таке рішення приймає Кабінет Міністрів України; у друкованих засобах масової інформації, засновниками яких є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, на території здійснення повноважень яких знаходиться земельна ділянка, що викуповується органом місцевого самоврядування чи відповідним органом виконавчої влади.

Власник (власники) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, вважається повідомленим про такий викуп з дня опублікування зазначеного оголошення.

Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний забезпечити отримання власником (власниками) земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо яких прийнято рішення про їх викуп, письмового повідомлення в обсязі, передбаченому цією статтею.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлені відповідні повідомлення щодо викупу земельних ділянок для суспільних потреб згідно розпорядження №188 власникам земельних ділянок. Також, в газеті «Прапор» 11.07.20141 №28 та 18.07.2014 №29 опубліковувались оголошення про викуп земельних ділянок для суспільних потреб.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу позивача 09.09.2014 також було надіслано повідомлення про викуп належної йому земельної ділянки, яке отримано позивачем 17.09.2014. Лист направлений співвласнику спірної земельної ділянки ОСОБА_2 повернувся не вручений з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, 07.11.2014 в газеті «Житомирщина» №119 відповідачем опубліковано оголошення щодо викупу для суспільних потреб земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано порядок повідомлення осіб щодо викупу належних їм земельних ділянок визначений ст. 10 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення, зокрема, об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.

Примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об'єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.

Згідно зі ст. 16 згадуваного Закону орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів.

Отже, питання щодо примусового вилучення земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255 підлягає вирішенню виключно в судовому порядку.

Проте, як зазначена вище належна позивачу та третій особі земельна ділянка має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 15 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Отже, мораторій розповсюджується на вилучення земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в тому числі для суспільних потреб.

З системного аналізу викладеного вбачається, що відповідач при вирішенні питання про викуп земельної ділянки належної позивачу діяв відповідно до норм Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розташовані, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», проте враховуючи наявність мораторію на відчуження зазначених ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд дійшов висновку про протиправність розпорядження від 08.07.2014 №188 в оскарженій частині та наявність підстав для задоволення позову.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача утриматись від вчинення будь-яких дій, спрямованих на примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255 суд зазначає, що скасування розпорядження в оскарженій частині прямо вказує на відсутність підстав реалізації такого розпорядження та вчинення відповідачем дій спрямованих на примусове відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255.

Крім того, ухвалою від 04.12.2014 у справі №826/15750/14 задоволено клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову та, зокрема, заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено суду правомірність оскаржуваного розпорядження.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: в частині визнання протиправним та скасування розпорядження Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області від 08.08.2014 №188 в частині: доручення голови державної районної державної адміністрації Римару В.А. вжити заходів щодо примусового відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255; доручення головному спеціалісту-юрисконсульту апарату районної державної адміністрації Бондару Л.М. спільно з ТОВ «Лезниківській кар'єр» підготувати та дати на підпис договір на фінансування заходів щодо відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255 з мотивів суспільної необхідності - для розробки Лезниківського родовища гранитів. В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області від 08.08.2014 №188 в частині: доручення голови державної районної державної адміністрації Римару В.А. вжити заходів щодо примусового відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255; доручення головному спеціалісту-юрисконсульту апарату районної державної адміністрації Бондару Л.М. спільно з ТОВ «Лезниківській кар'єр» підготувати та дати на підпис договір на фінансування заходів щодо відчуження земельної ділянки кадастровий номер 1821185400:10:003:0255 з мотивів суспільної необхідності - для розробки Лезниківського родовища гранитів.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда