Рішення

від 12.02.2015 по справі 909/118/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 р. Справа № 909/118/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я.

За участю:

представника позивача - Козловський П.Б.

прокурора - Хомин М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: заступника Коломийського міжрайонного прокурора, бульвар Л.Українки, 47, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Івано-Франківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Грушевського, 21/716, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 13650202

до відповідача: Фермерського господарства "МІЙ", вул. Колгоспна, 49, с. Торговиця, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78226, код ЄДРПОУ 35889286

про стягнення заборгованості у сумі 20802,00 грн., з яких 16000,00 грн. - сума фінансової підтримки (допомоги), 1026,00 грн. - пені, 3776,00 грн. - інфляційних втрат,

встановив, що заступник Коломийського міжрайонного прокурор в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Івано-Франківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду з позовом до відповідача: Фермерського господарства "МІЙ" про стягнення заборгованості у сумі 20802,00 грн., з яких 16000,00 грн. - сума фінансової підтримки (допомоги), 1026,00 грн. - пені , 3776,00 грн. - інфляційних втрат,

Прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач всупереч приписам ЦК України, ГК України, умовам договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству на поворотній основі № 10 від 08.09.2009р. не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по поверненню фінансової підтримки.

За несвоєчасне виконання зобов'язання позивачу нараховано пеню та інфляційні втрати.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Ухвала господарського суду від 03.02.2015р. повернута відділенням Укрпошти з відміткою "за зазначеною адресою не проживає " (вх. №1476/15 від 09.02.2015р.).

Судом здійснено електронний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 12.02.2015 р. значиться Фермерське господарство "МІЙ", де зазначена адреса відповідача співпадає із зазначеною адресою позивачем в позовній заяві. Отже, суд направив ухвалу суду за вказаною адресою зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд, враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, зокрема право суду розглянути справу, у випадку неподання відзиву на позовну заяву, за наявними в ній матеріалами, розглянув матеріали справи, заслухавши представника позивача, прокурора, вважає, що позов слід задоволити, судові витрати стягнути з відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При цьому суд врахував наступне:

08.09.2009 року між Українським державним фондом підтримки фермерського господарства (надалі Укрдержфонд) (далі по тексту - позивач) та фермерським господарством "МІЙ" (далі по тексту - відповідач) укладено договір № 10 про надання фінансової підтримки фермерському господарству на поворотній основі (надалі по тексту - договір), згідно умов якого позивач зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 40000 грн., а відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

На виконання умов договору, 10.09.2009р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 40000 грн. Даний факт підтвердив платіжним доручення №4 від 10.09.2009р.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний повернути кошти фінансової підтримки (допомоги на поворотній основі) позивачу згідно з встановленим графіком:

до 01 жовтня 2010р. в сумі - 4000 (чотири тисячі) грн.

до 01 жовтня 2011р. в сумі - 8000 (вісім тисяч) грн.

до 01 жовтня 2012 в сумі - 12000 (дванадцять тисяч ) грн.

до 01 жовтня 2013 - 16000 (шістнадцять тисяч) грн.

Однак, відповідач в супереч умовам договору не повернув в повному обсязі в обумовлений договором строк отримані кошти.

11.11.2013р. позивач надіслав відповідачу претензію про повернення грошових коштів16 000,00 грн. Однак дана претензія залишена без задоволення.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 ГК України.

Приписами ч.1 п.1 ст.530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та те, що документами наявними в матеріалах справи, підтверджено, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту часткового невиконання зобов'язання, вимога позивача про стягнення 16000 грн. є обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення пені та інфляційних втрат, слід задоволити виходячи з вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та п. п. 5.1, 5.2 Договору яким встановлено, що у відповідності до чинного законодавства України у випадку прострочення термінів виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) відповідач зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу та пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, слід стягнути з відповідача в доход бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Фермерського господарства "МІЙ", вул. Колгоспна, 49, с. Торговиця, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78226, код ЄДРПОУ 35889286 на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Івано-Франківського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Грушевського, 21/716, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 13650202, р/р 37122009000374 в ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014 , призначення платежу - повернення кредиту наданого з державного бюджету фермерському господарству) -16000,00 грн. - суми фінансової підтримки (допомоги), 1026,00 грн. - пені , 3776,00 грн. - інфляційних втрат.

Стягнути з Фермерського господарства "МІЙ", вул. Колгоспна, 49, с. Торговиця, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78226, код ЄДРПОУ 35889286 - в дохід Державного бюджету (за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014) - 1827 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.15

Суддя Скапровська І.М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"