Рішення

від 09.02.2015 по справі 922/5743/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р.Справа № 922/5743/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Семенов О.Є.

розглянувши справу

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, с. Корнин до Приватне підприємство "Фурбі-Транс", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 20 000,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, за договором № 31/5/0014 від 23.04.2014 року

відповідача - не з'явився

в порядку ст. 74-1 ГПК України участь представників позивача в судовому засіданні проводиться в режимі відео-конференції; серійний номер носія відеозапису DVDX-00024, який є додатком до протоколу судового засідання

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Фурбі-Транс", про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення у розмірі 20 000,00 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 18.11-П "на оказание услуг по организации международниых грузовых перевозок и транспортно-экспедиционное обслуживание" від 18 листопада 2013 року щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг з перевезення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 грудня 2014 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5743/14 та призначено її до розгляду на 21 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня 2015 року розгляду справи відкладено на 09 лютого 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх. № 120 від 02 лютого 2015 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

04 лютого 2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло (вх. № 4308 від 04 лютого 2015 року) клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (тотожне клопотання було отримано судом за допомогою електронної пошти 02 лютого 2014 року), заява про роз'яснення та додання документів до матеріалів справи, а саме: копію заявки № 2 на надання правової допомоги від 01 грудня 2014 року; Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача та позивача; довідку про відкриття рахунків; довідку про наявність карткового рахунку; платіжного дорученням № 20 від 20 листопада 2013 року; платіжного дорученням № 2776 від 27 грудня 2013 року; платіжного доручення № 2777 від 27 грудня 2013 року, дані документи судом долучено до матеріалів справи.

В засідання суду 09 лютого 2015 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомляв, свою правову позицію з приводу позовних вимог до суду також не надав.

Як визначено у п. п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Окрім того про обізнаність відповідача про час, дату та місце розгляду справи свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 31).

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 09 лютого 2015 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 листопада 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Приватним підприємством "Фурбі-Транс" (замовник) було укладено договір № 18.11-П про надання послуг з організації міжнародних та міжміських вантажних перевезень та транспортно-екпдиційного обслуговування.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.4 договору, виконавець зобов'язується від свого імені по завданню замовника та за його рахунок за погодженим в договорі винагороди здійснити в інтересах замовника комплекс дій, пов'язаних з організацією міжнародних вантажних автоперевезень вантажів замовника, в подальшому названі вантажі. Маршрут перевезення, пункти призначення, строк транспортерування та інші умови перевезення встановлюються на основі погоджених між сторонами заявок, які є невід'ємною частиною даного договору, названі надалі завдання. Завдання має містити наступну інформацію: власник вантажу та адреса надходження вантажу, вид рухомого складу, характер вантажу (включно вагу, об'єм, кількість штук), дату готовності вантажу до відправлення, місце митної очистки та доставки вантажу, вантажоодержувач та його адреса. дату та час підписання замовлення виконавцем.

Замовник зобов'язується своєчасно сплатити погоджену вартість перевезення та послуги виконавця. Замовник зобов'язується перерахувати встановлену суму на рахунок виконавця в строк не пізніше 3-х банківських днів після поставки вантажу на митний термінал, вказаному поручителем, по наданні CMR або ТТН зі штампами, обумовленими в замовленні, якщо інший строк погоджений в замовленні (п. 2.1, п. 3.3 договору).

Даний договорі набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами строком до 31 грудня 2014 року. В разі спливу терміну дії договору жодна із сторін не заявила про його розірвання, то договір вважається пролонгований на наступний календарний рік (п. 8.1 договору).

На виконання договору, 18 листопада 2013 року між сторонами узгоджено замовлення № 18/11-П на здійснення перевезення за яким позивач взяв на себе зобов'язання по здійсненню перевезення вантажу за маршрутом м. Антверпен (Данія) - м. Крефелд (Німеччина) - м. Харків (Україна), норматив на митне оформлення та завантаження 48 годин, митну очистку та відвантаження 78 годин. Вартість перевезення 62 400,00 грн. без ПДВ, 50 % передоплата по факту підписання договору; 50% по факту доставки вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором № 18.11-П від 18 листопада 2013 року виконав в повному обсязі, даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи СМR (арк. спр. 16), однак відповідачем в порушення п. 3.3 договору не проведено повну та своєчасну оплату наданих позивачем послуг.

20 травня 2014 року позивач звернувся до відповідача з грошовою вимогою № 1, в якій вимагає сплатити на користь ФОП ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 51 200,00 грн. на протязі 7 днів з моменту отримання цієї грошової вимоги шляхом безготівкового перерахування суми заборгованості. Однак відповідач лише частково виконав вимогу позивача, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем (який підписано та скріплено печатками сторін 26 травня 2014 року), з даного акту вбачається, що у відповідача перед позивачем станом на 26 травня 2014 року наявна заборгованість у розмірі 20 000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За статтями 909 ЦК України та 307 ГК України, яка є аналогічною вказаній статті ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо); істотними умовами договору перевезення вантажу (ч. 2 вказаної статті) є найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час завантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р.).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Приватного підприємства "Фурбі-Транс" заборгованості за надані послуги з перевезення у розмірі 20 000,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України, судові витрати у даній справі в розмірі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 175, 181, 193, 202. 205, 207, 307 Господарського кодексу України, 509, 525-526, 530, Цивільного кодексу України, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 74-1, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Фурбі-Транс" (61184, місто Харків, вулиця Родникова, будинок 5, квартира 31, код ЄДРПОУ 36459386) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість за надані послуги з перевезення у розмірі 20 000,00 грн. та 1 827,00 грн. судових витрат.

Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 13.02.2015 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/5743/14