Ухвала

від 04.02.2015 по справі 6-46348св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 лютого 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів:Леванчука А.О., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа - відділ Держземагенства в Межівському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому на праві власності земельну ділянку площею 11.160 га, розташовану на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та земельну ділянку площею 0,40 га в межах згідно з планом, для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,25 га, для підсобного господарства - 0,15 га, по АДРЕСА_1. У відповідності із посвідченим секретарем виконавчого комітету Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області заповітом від 16 листопада 2001 року за реєстровим № 98 ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, право на власність земельною ділянкою, заповів їй. 6 червня 2012 року сільським головою Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області було видано їй дублікат заповіту замість втраченого.

20 червня 2012 року вона звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення права на спадщину, однак було відмовлено через відсутність оригіналу державного акта, що підтверджує право власності на земельну ділянку площею 11.160 га, розташовану на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

У зв'язку з цим позивач ОСОБА_6 просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 11.160 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 11.160 га, яка розташована на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІV-ДП № 015215, кадастровий номер 1222683300:01:004:0476, нормативна грошова оцінка якої 198 987 грн, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Згідно із ст. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому на праві власності земельну ділянку площею 11.160 га, розташовану на території Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222683300:01:004:0476, нормативна грошова оцінка 198 987 грн.

Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Зорянської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області 16 листопада 2001 року та зареєстрованого в реєстрі за № 98, ОСОБА_7 заповів позивачу ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, право власності земельною ділянкою, посвідчене державним актом серії ІV-ДП № 1901169, виданим 24 лютого 1998 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із підставності й доведеності заявлених нею позовних вимог.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність задоволення позовних вимог ОСОБА_6 При цьому, апеляційний суд прийняв до уваги доводи ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7, і він, будучи сином спадкодавця на час відкриття спадщини та непрацездатним, має право на обов'язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема вирішуючи даний спір, суд у порушення вимог ст. ст. 10, 33 ЦПК України не встановив коло спадкоємців по даній справі та не вирішив питання щодо залучення їх до участі у справі. При цьому, розглядаючи даний спір, в якому в якості відповідача виступає Зорянська сільська рада, суд не звернув увагу, що у той же час виниклий спір стосується прав та інтересів ОСОБА_8 як особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині та є спадкоємцем за законом.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, не мав процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені місцевим судом.

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур Т.О. Писана Г.В. Юровська