Рішення

від 12.02.2015 по справі 904/10478/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.02.15р. Справа № 904/10478/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба" (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпіре" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за договором № 610-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 03.12.2014 у розмірі 1 350 000 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Ангелов Є.М. - представник (довіреність б/н від 19.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Манітоба" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпіре" (далі-відповідач) заборгованість за договором № 610-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 03.12.2014 у розмірі 1 350 000 грн. 00 коп.

Сума позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №610-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 03.12.2014 в частині повної та своєчасної оплати придбаних за договором пайових цінних паперів (акцій іменних простих).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 22.01.2015.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.01.2015 не виконав. Крім того, вимоги ухвали виконані позивачем також не в повному обсязі.

Так, ухвалою суду від 22.01.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 12.02.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

У судовому засіданні 12.02.2015 представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача вдруге у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2015 та від 22.01.2015 були надіслані на адресу відповідача, що зазначена у Спеціальному витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 10.02.2015 (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 14-А, кімната 9).

При цьому, двічі поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містились ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2015 та від 20.01.2015, було повернуто за зворотною адресою за відміткою "Вибув".

Так, слід наголосити, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Оскільки неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манітоба" (далі-продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Емпіре" (далі-покупець, відповідач) було укладено договір № 610-БВ купівлі-продажу цінних паперів від 03.12.2014 (далі-договір) (а.с.8-9), відповідно до умов якого продавець зобов'язався в передбачені договором терміни передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору пайові цінні папери, а саме: акції іменні прості.

При укладенні цього договору від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпіре" діяло "Капітал-Стандарт" (далі-повірений) на підставі замовлення № 1 від 03.12.2014 до договору на брокерське обслуговування № 609-БО від 03.12.2014 (Ліцензії ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами - брокерська діяльність (строк дії ліцензії: 13.10.2011 - 13.10.2016) серії АГ № 579935 від 13.10.2011.

Пунктом 1.2 договору передбачені характеристики цінних паперів: емітент цінних паперів (ЄДРПОУ), ISIN, форма існування: ПАТ "Фінансовий стандарт", (35496453) UA4000132849, бездокументарна, номінальна вартість цінних паперів - 0 грн. 25 коп., кількість цінних паперів - 42 769 штук, сума купівлі цінних паперів 1 350 000 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору ціна одного цінного паперу визначається шляхом ділення суми продажу цінних паперів на кількість цінних паперів. Загальна сума договору становить 1 350 000 грн. 00 коп.

Продавець зобов'язаний надати депозитарній установі продавця розпорядження на поставку прав на цінні папери, зазначені в пункті 1.2. договору зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах покупця до 15.12.2014.

Так, випискою про операції з цінними паперами за період з 05.12.2014 по 05.12 2014 (вих. № Г12.0.0.1/2-5480 від 24.12.2014) підтверджено, що 05.12.2014 цінні папери у кількості 42 769 штук були перераховані на рахунок у цінних паперах відповідача у ПАТ КБ "Приватбанк" (депозитарна установа) (а.с.10).

Листом від 17.01.2015 № Г.12.0.0.1/2-253 ПАТ КБ "Приватбанк" надав позивачу підтвердження отримання 05.12.2014 розпорядження щодо проведення операції "поставка прав на цінні папери" віх. 11/1 від 05.12.2014 від ТОВ "Манітоба" на поставку цінних паперів ПАТ "Фінансови стандарт" в кількості 42 769 штук компанії ТОВ "Емпіре".

Згідно пункту 2.3. договору покупець зобов'язаний сплатити загальну суму договору до 10.12.2014 включно, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок продавця.

Відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати акцій не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 350 000 грн. 00 коп., що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм параграфу 1 глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, матеріалами справи підтверджується, що в цій частині свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі у відповідності до умов пункту 3.1. договору.

Згідно приписів частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 2.3. договору покупець зобов'язаний сплатити загальну суму договору до 10.12.2014 включно, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на рахунок продавця.

Вказане зобов'язання було відповідачем порушено, акції іменні прості у кількості 42 769 штук на суму 1 350 000 грн. 00 коп. оплачені ним не були.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача щодо строку чи інших порушень своїх зобов'язань за договором зі сторони позивача. А отже суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 2.3. договору, строк оплати придбаних цінних паперів на суму 1 350 000 грн. 00 коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів перерахування оплати за придбані за договором цінні папери відповідач не надав.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 1 350 000 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 1 350 000 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 27 000 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпіре" (49051, м.Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, 14-А, кімната 9; ідентифікаційний код 38955707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба" (49100, м.Дніпропетровськ, пр. Героїв, 11Л, кімната 340; ідентифікаційний код 31647652) - 1 350 000 грн. 00 коп. основного боргу, 27 000 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко