Рішення

від 02.02.2015 по справі 910/28300/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/28300/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЛ Груп Україна»

про стягнення 29 864, 78 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

Від позивача Ярмоліцький А.О. (дов. від 25.12.2014)

Від відповідача не прибув

ВСТАНОВИВ:

17.12.2014 позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат», звернулося до господарського суду м. Києва з позовом №юр-294 від 10.12.2014 до товариства з обмеженою відповідальністю «АДЛ Груп Україна» про стягнення основного боргу у сумі 24 255,00 грн., 3% річних у розмірі 494,40 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 5 115,38 грн. за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг № П-195 від 28.11.2013 та №П-26 від 28.01.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо надання послуг відповідно до умов договорів на надання інформаційно-консультаційних послуг № П-195 від 28.11.2013 та №П-26 від 28.01.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.12.2014 порушене провадження у справі № 910/28300/14 та вказану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.01.2015. Ухвалою господарського суду м. Києва №910/28300/14 від 05.01.2015 розгляд справи відкладено на 02.02.2015.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2015 вдруге не прибув, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим поверненням № 0103032845448. Відзив та витребувані судом документи не надав.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

28.11.2013 та 28.01.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат», (далі - позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «АДЛ Груп Україна» (далі - відповідач, виконаець) укладено договора на надання інформаційно-консультаційних послуг № П-195 від 28.11.2013 (далі за текстом - договір 1) та №П-26 від 28.01.2014(далі за текстом - договір 2), за умовами п. 1.1.яких виконавець зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги з організації проведення для співробітників замовника майстер-класу Манфреда Кетс де Вріса «ВИКЛИК ЛІДЕРСТВА» (надалі - "майстер-клас"), а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги (надалі - "послуги").

Пункт 1.2. договорів визначає,що інформаційно-консультаційні послуги включають в себе:

- інформування та консультування Замовника відносно змісту майстер-класу, в т.ч. згідно до п.п.2.1.2. договорів;

- консультування з питань участі представників Замовника в майстер-класі у формі та у строки, які визначає Замовник;

- консультування Замовника з будь-яких питань, пов'язаних з майстер-класом у формі та у строки, які визначає Замовник;

- інформування Замовника про зміни, пов'язані з майстер-класом у формі та у строки, які визначає Замовник;

- реєстрація за попередньою заявкою Замовника представників Замовника на майстер-клас.

Пункт 1.3. договору - дата проведення майстер-класу: 13.02.2014р. Місце проведення: Україна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 1, Fairmont Grand Hotel Kyiv.

Пунктом 2.1.4 сторони узгодили, що по закінченні виконання зобов'язань за договором надати замовнику протягом 3-х робочих днів акт виконаних робіт в двох оригінальних примірниках. Замовник в свою чергу, пунктом 2.2.4, зобов'язався підписати акт виконаних робіт протягом трьох робочих днів після отримання або направити виконавцеві свої вмотивовані зауваження. Процес розгляду виконавцем зауважень не може перевищувати 3- х робочих днів з моменту їх отримання

За договором 1 вартість послуг відповідно до п.п.3.1 та 3.2 становить 6 300 гривень 00 копійок (шість тисяч триста гривень 00 коп.). Без пдв.

Оплата послуг замовником здійснюється на умовах передоплати, безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, вказаний в договорі, після підписання договору і до 06.12.2013 року, включно

За договором 2 вартість послуг відповідно до п.п.3.1 та 3.2 становить 17 955 гривень 00 копійок (шість тисяч триста гривень 00 коп.). Без пдв.

Оплата послуг замовником здійснюється на умовах передоплати, безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, вказаний в договорі, після підписання договору і до 07.02.2014 року, включно

Пунктами 4.2 сторонами погоджено,що за несвоєчасне внесення плати за надання інформаційно-консультаційних послуг представники замовника до участі в майстер-класі не допускаються. Крім того, замовник має право відмовитися від договору в односторонньому порядку не пізніше, ніж за 5 днів до дати проведення майстер-класу.

Пунктом 8.1 договору 1 визначено строк дії договору з моменту підписання - 28.11.2013 та до повного його виконання, відповідно з моменту підписання 28.01.2014 2013 та до повного його виконання.

На виконання умов договорів, позивач здійснив передоплати за умовами договору 1 в сумі 6 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2094 від 04.12.2013 в сумі 6 300, 00 грн.; та за умовами договору 2 в сумі 17 955,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №22815 від 05.02.2014 в сумі 17 955,00 грн.;

Матеріали справи містять лист відповідача №32 від 17.03.2014, зі змісту якого вбачається, що відповідач, у зв'язку з неможливістю виконання зобов'язання за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг, запропонував варіанти вирішення питання щодо сплати позивачем авансових платежів за умовами договорів в тому числі у вигляді повернення грошових коштів.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач у своїй відповіді №205 від 01.04.2014 на лист відповідача, повідомив останнього про вимогу про повернення грошових коштів, сплачених на виконання умов договорів в розмірі 6 300,00 грн. та 17 955,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення коштів за невиконання умов договорів про надання послуг відповідачем, в розмірі 6 300,00 грн. та 17 955,00 грн. у своїх претензіях № юр-235 та № юр-236 від 21.10.2014, направлених відповідачу цінним листом з описом вкладень 22.10.2014.

Відповідач відповіді на лист, претензії не надав, суму заборгованості за невиконання договорів не сплатив.

Таким чином, арифметична сума основної заборгованості відповідача за ненадані послуги складає 24 255, 00 грн.

Крім того, за невиконання зобов'язань з договорами позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 494,40 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 5 115,38 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг відповідно до договорів на надання послуг охорони майна № 1255-Д об/2013/Шев. від 01.12.2013 за період з 21.07.2014 по 21.08.2014.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт ненадання послуг відповідно до договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг № П-195 від 28.11.2013 та №П-26 від 28.01.2014.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів щодо повернення грошових коштів відповідачем на рахунок позивача за договорами, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми соновного боргу за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг № П-195 від 28.11.2013 та №П-26 від 28.01.2014 в розмірі 24 255, 00 грн.

Суд задовольнив вимоги позивача щодо суму заборгованості відповідача у вигляді основного боргу в розмірі 24 255, 00 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання 3% річних в розмірі 494, 40 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 5 115, 38 грн., проте суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині, у зв'язку з наступним:

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражаємося в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 06.06.2012 у справі N 6-49цс12).

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначає, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язаний, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору".

Пункт 5.2. зазначеної постанови визначає, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3 % річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за не виконані роботи.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата за непоставлений товар, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 16.09.2014.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 494, 40 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 5 115, 38 грн.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АДЛ Груп Україна» (03018, м. Київ, вул. проспект Червонозоряний, 123, оф. 31, код 38951058) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський м'ясокомбінат» (10025, м. Житомир, ву. Баранова, буд. 127, код 32122069) основну заборгованість у розмірі 24 255 (двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп. та 1 483 (одна чотириста вісімдесят три) грн. 82 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене та підписане 09.02.2015

Суддя В.О. Демидов