Постанова

від 02.02.2015 по справі 826/19118/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 лютого 2015 року № 826/19118/14

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторітейл Асистанс" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторітейл Асистанс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Авторітейл Асистанс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18 серпня 2014 року №0025871705 та №0025881705.

В обґрунтування позовних вимог, ТОВ «Авторітейл Асистанс» зазначає, що у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з рахунків товариство було списано суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а помилкове зазначення позивачем у платіжних дорученнях про перерахування зазначених сум коду ЄДРПОУ підприємства не свідчить про порушення ним строків, визначених для сплати єдиного внеску.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про здійснення товариством сплати єдиного внеску не на той рахунок, що зумовило виникнення недоїмки та, наслідок, нарахування штрафу та пені відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авторітейл Асистанс» зареєстровано Подільською районною державною адміністрацією 05 грудня 2011 року за №10711020000029015 та взято на податковий облік в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у мм. Києві07 грудня 2011 року за № 41987.

22 жовтня 2013 року та 16 листопада 2013 позивачем до податкового органу було подано звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень та жовтень 2013 року.

У зв'язку з ненадходженням сум єдиного внеску та виникненням заборгованості за несвоєчасне перерахування єдиного соціального внеску за період з 23 жовтня 2013 року по 06 листопада 2013 року та з 21 листопада 2013 року по 01 грудня 2013 року, ТОВ «Авторітейл Асистанс» нараховано штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню, про що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 18 серпня 2014 року винесено рішення №0025871705 та №0025881705 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погоджуючись з правомірністю зазначених рішень, ТОВ «Авторітейл Асистанс» звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню, суд приходить до наступного.

Основним нормативно - правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 названого Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами статті 7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ закріплено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульований статтею 9 відповідного Закону.

Так, названою правової нормою закріплено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Згідно з частиною 6 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Інструкція №21-5) сплата єдиного внеску здійснюється платниками виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунка платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду вважається день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунка платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду.

Проте обов'язковою умовою цього списання є перерахування сум єдиного внеску на відповідні рахунки Пенсійного Фонду.

Пунктом 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Згідно з частиною 13 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На момент виникнення спірних правовідносин Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів був затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 955/18250 (далі по тексту - Порядок №21-1).

Пункт 3 даного Порядку визначав, що у випадку помилкової сплати суми єдиного внеску на відповідний рахунок управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті (далі - орган Пенсійного фонду), відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування, органом Пенсійного фонду здійснюється зарахування коштів у рахунок майбутніх платежів по тому самому виду платежу (рахунку) відповідно до встановленого розміру єдиного внеску, який повинен надходити на рахунок, на який було їх сплачено, в порядку календарної черговості виникнення зобов'язань платника з цього платежу.

Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства фінансів України від 07 липня 2012 року №817, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1287/21599 «Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету» при сплаті платежів до бюджету, здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поверненні коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином:

поле N 1:

друкується службовий код (знак) "*" (ознака платежу до бюджету);

поле N 2:

друкується розділовий знак ";";

друкується код виду сплати (формат ссс - тризначне число);

поле N 3:

друкується розділовий знак ";";

у разі здійснення сплати за третіх осіб друкується податковий номер платника, за якого здійснюється така сплата, в іншому випадку проставляється знак пробілу:

а) код клієнта за ЄДРПОУ (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8);

б) реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр);

в) реєстраційний (обліковий) номер, який присвоюється органом державної податкової служби (завжди має 9 цифр);

поле N 4:

друкується розділовий знак ";";

друкується роз'яснювальна інформація про призначення платежу в довільній формі. Кількість знаків, ураховуючи зазначені вище поля і розділові знаки, обмежена довжиною поля "Призначення платежу" електронного розрахункового документа Системи електронних платежів Національного банку України, при цьому використання символу ";" не допускається;

у разі сплати платежу до бюджету в іноземній валюті обов'язково вказується код класифікації доходів бюджету.

У разі здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - відшкодування ПДВ), повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету за висновками органів державної податкової служби (далі - ДПС), поля N 5 та N 6 заповнюються таким чином:

поле N 5:

друкується розділовий знак ";";

друкується дата висновку, на підставі якого здійснюється відшкодування ПДВ або повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (формат - ДД.ММ.РРРР). Платником податків поле N 5 не заповнюється;

поле N 6:

друкується розділовий знак ";";

друкується номер висновку, на підставі якого здійснюється відшкодування ПДВ або повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Платником податків поле N 6 не заповнюється;

поле N 7:

друкується розділовий знак ";";

резервне поле. Заповнюється платниками податків та/або органами Державної казначейської служби України (ДПС) у разі здійснення розрахунків згідно з окремими рішеннями Кабінету Міністрів України тощо. Зазвичай не заповнюється.

У разі погашення податкових векселів (податкових розписок) коштами при заповненні розрахункового документа в резервному полі необхідно проставляти номер векселя.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, а також зазначено самим позивачем у позовній заяві та письмових поясненнях, наданих під час розгляду справи, під час заповнення поля «призначення платежу» суб'єктом господарської діяльності було допущено помилку - зазначено не свій код ЄДРПОУ.

У той же час, як вбачається зі змісту наведених правових норм, на законодавчому рівні передбачена можливість здійснення платежів до бюджету за третіх осіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначення у платіжних дорученнях помилкового коду ЄДРПОУ стало підставою для зарахування зазначених сум коштів на користь іншого суб'єкта господарювання і тільки після отримання листа позивача - 01 грудня 2014 року з повідомленням про допущення зазначеної помилки, відповідні кошти були зараховані на особовий рахунок позивача.

Викладене також підтверджується даними картки особового рахунку ТОВ «Авторітейл Асистанс», а також випискою з групи рахунків ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно з якою кошти, сплачені позивачем згідно платіжного доручення №1183 від 07 жовтня 2013 року були зараховані як сплата єдиного соціального внеску (2,6%) за вересень 2013 року Публічним акціонерним товариством «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» код ЄДРПОУ 05808592

Частиною 11 статті 9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ закріплено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Такі фінансові санкції визначені у статті 25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ.

Зокрема, частиною 11 названої статті закріплено, що територіальний орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Недоїмкою, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VІ, є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 9 Порядку помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду перераховуються шляхом оформленням Пенсійного фонду розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.

Отже, помилкова сплата єдиного внеску вважається недоїмкою до отримання заяви платника про перерахування вказаного платежу за відповідним призначенням.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 06 лютого 2014 року № К/800/55133/13, від 04 червня 2014 року № К/9991/17500/11 та постанові від 11 листопада 2014 року № К/800/29424/13.

Наведене, на переконання суду, є підставою для визнання оскаржуваних рішення правомірними та відмовою у задоволенні позову.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторітейл Асистанс" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторітейл Асистанс» (код ЄДРПОУ 37974687) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1644,30 грн. (тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник