Постанова

від 12.02.2015 по справі 910/21270/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 910/21270/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від прокуратури: Винник О.О. - прокурор Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері

від позивача: Рог О.В. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014

у справі № 910/21270/14 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен»

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва (далі, прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі, позивач або КМР) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен» (далі, відповідач) про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008 № 62-6-00486, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен», а саме викласти пункт 4.2. Договору в наступній редакції: «Річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття рішення Київською міською радою «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» № 89/9146 від 28.02.2013 існують підстави для внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008 в частині встановлення розміру орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/21270/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 14.04.2008 № 62-6-00486, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), про що зроблено запис від 14.04.2008 за № 62-6-00486 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши пункт 4.2. в наступній редакції: «Річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки».

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен» в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1218,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/21270/14 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідач вважає рішення суду незаконним з огляду на те, що спірний Договір було укладено в редакції рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2007 у справі № 36/407, і пунктом 4.9. цього Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається виключно за згодою сторін.

На думку скаржника, факт прийняття позивачем відповідного рішення в односторонньому порядку не є достатньою підставою для задоволення позовних вимог та підвищення розміру орендної плати за землю.

Також, скаржник не погоджується із висновком суду, що недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутись до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача у справі було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 12.02.2015.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представники прокуратури та позивача письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не дали, у судовому засіданні 12.02.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

На підставі рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2007 у справі № 36/407 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається зі змісту пункту 2.1. Договору об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Магнітогорська, 1, у Деснянському районі м. Києва;

- розмір - 4 054, 70 кв. м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації і обслуговування будівлі та споруд;

- кадастровий номер - 8 000 000 000:62:068:0193.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка встановлюється згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 3.1. Договір укладено на 15 років.

У відповідності до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Так, згідно пункту 4.1. Договору визначена договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Як передбачено пунктом 4.2. Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4.5. Договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору.

Як передбачено пунктом 4.6. Договору, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору в порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

У відповідності до пункту 4.9. Договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, але не частіше, ніж один раз на рік.

Приписами пункту 4.11. Договору передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки.

У відповідності до пункту 6.1. Договору земельна ділянка є переданою в день державної реєстрації цього Договору.

Всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку (пункт 11.1. Договору).

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 14.04.2008 за № 62-6-00486 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.18. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (стаття 288 Податкового кодексу України).

Статтею 288.5.1 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України «Про оренду землі», статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України 28.02.2013 Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» (далі, Рішення; том 1, а.с. 37-38). Відповідно до вказаного Рішення орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки. Зазначеним Рішенням було покладено обов'язок на орендарів земельних ділянок, зокрема, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен» забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно частини 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Як підтверджується матеріалами справи, вказане Рішення офіційно оприлюднено 02.04.2013 у газеті Київської міської ради «Хрещатик» та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

Зазначене Рішення КМР є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавалось.

Натомість, як вбачається з листа Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.09.2014 № 6338/9/26-52-15-03-38, відповідач сплачує до бюджету орендну плату у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно Договору оренди від 14.04.2008 № 62-6-00486 на земельну ділянку площею 4 054,7 м.кв., розташовану за адресою: вул. Магнітогорська, 1 у Деснянському районі м. Києва.

Отже, відповідач, всупереч встановленим у Рішенні КМР приписам, не забезпечив оформлення внесення відповідних змін до спірного Договору.

Як уже зазначалося вище, відповідно до пункту 4.5. Договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору. Згідно пункту 4.9. Договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, але не частіше, ніж один раз на рік.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Таким чином, проаналізувавши положення чинного законодавства України, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає, що як на момент укладення спірного Договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Водночас, як зазначено у пункті 2.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому, надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Враховуючи вищезазначене, посилання скаржника у апеляційній скарзі на недотримання позивачем порядку зміни умов договору оренди, визначеного статтею 188 Господарського кодексу України, є безпідставними, необґрунтованими, а відтак, колегією суддів відхиляються.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Центр «Орлен» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/21270/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/21270/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/21270/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх