Рішення

від 04.02.2015 по справі 752/20249/14-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/20249/14-ц

Провадження №: 2/752/1334/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Ткачук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Фаворит - С» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за втрату частини доходів у зв»язку з порушенням термінів виплати та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

27.11.2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ДП «Фаворит-С» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за втрату частини доходів у зв»язку з порушенням термінів виплати та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено , що вона на підставі трудового договору з квітня 2012 року перебувала у трудових відносинах з ДП «Фаворит-С» та з квітня 2012 року і по 01 серпня 2013 року отримувала заробітну плату, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. З 01.08.2013 року відповідачем припинено виплату заробітної плати, посилаючись на незалежні від нього причини, а з 01.01.2014 року у зв»язку з напруженою політичною ситуацією у м. Києві приміщення в якому було розташоване ДП «Фаворит-С» було закрито, а робітникам повідомлено про тимчасове припинення діяльності. З березня 2014 року вона намагалася отримати наказ про прийняття на роботу, трудовий договір, довідку про заборгованість по заробітній платі, трудову книжку, однак керівництво уникало зустрічі з нею. За даними отриманої 16.04.2014 року інформації від Міністерства доходів і зборів ДП «Фаворит-С» включно по 31.12.2013 року здійснювало нарахування та виплату їй заробітної плати. 04.10.2014 року зверталася до відповідача з письмовою вимогою про надання документів, щодо її перебування у трудових відносинах із ДП «Фаворит-С», однак керівництво тільки у телефонному режимі повідомило про готовність звільнити її з займаної посади та віддати її трудову книжку за умови, якщо вона напиши заяву про відсутність претензій по виплаті заробітної плати. Розрахунок у зв»язку зі звільненням підприємство не здійснило.

Посилаючись на те, що дії відповідача щодо невиплати заробітної плати, не проведення розрахунку при звільненні, а також невидача трудової книжки є порушенням її прав та законних інтересів, просила стягнути з відповідача на її користь у примусовому порядку заборгованість по заробітній платі з 01.09. по 31.12.2013 року у розмірі 4 659, 00 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 720, 00 грн., компенсацію втрати частини доходів з підстав порушення строків виплати у розмірі 26,39 грн., на відшкодування моральної шкоди 12 399, 24 грн. , а також відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 338, 04 грн..

У судовому засіданні позивач підтримала заявлений нею позов у повному обсязі. У той же час позивач визнала, що господарську діяльність ДП «Фаворит -С» здійснювало за адресою - м. Київ, провулок Музейний,6, що поряд з центром міста де проходили загальновідомі масові акції протесту, а тому фактично з кінця грудня місяця 2013 року бажаючих отримати послуги, що надавалися ДП «Фаворит-С» не було. З першого січня 2014 року підприємство припинило надання послуг. У кінці травня керівництво ДП «Фаворит-С» у телефонному режимі повідомило, що вона має з»явитися на підприємство для ознайомлення з попередженням про звільнення у зв»язку зі скороченням, а 31.07.2014 року про необхідність з»явитися на підприємство для ознайомлення з наказом про звільнення. Позивач також визнала, що керівництво відповідача пропонувало отримати їй розрахунок при звільненні у сумі приблизно 4 000, 00 грн., однак вона не погодилася з таким розміром розрахунку, а тому не розписалася про ознайомлення з наказами та не отримала трудову книжку. Завдану моральну шкоду у визначеному нею розмірі 12 399,24 грн. позивач обґрунтувала тим, що 01.01.2014 року не може працевлаштуватися або ж стати на облік, як безробітна, а тому з вини відповідача не може забезпечити себе.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково. Пояснив суду, що з січня 2014 року ДП «Фаворит -С» призупинило здійснення господарської діяльності заради безпеки працівників у зв»язку з масовими протистояннями, що мали місце на той час у центрі м. Києва. Фактично підприємство не надає послуги з грудня 2013 року і по теперішній час. Визнав, що заборгованість з нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивачу становить 3 837, 24 грн., яка виникла внаслідок того, що ОСОБА_1 відмовилась отримувати заробітну плату в зазначеній сумі. З 01.01.2014 року позивач не працює, заяву про звільнення не писала, а тому була звільнена тільки 31.07.2014 року у зв»язку зі скороченням. 19.06.2014 позивач отримала вихідну допомогу. З наказами щодо попередження про звільнення та звільнення ОСОБА_1 не знайомилася, трудову книжку не бажала отримувати, посилаючись на те, що їй до виплати належить заробітна плата у значно більшому розмірі. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди просив відмовити з тих підстав, що підприємство було готове видати їй трудову книжку, однак остання не бажала її отримувати.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За правилами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а статтею 6і цього ж Кодексу передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказуванню не підлягаютьцим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з ДП «Фаворит-С».

За даними наказу генерального директора ДП «Фаворит -С» 03-К/2014 від 21.05.2014 року про скорочення чисельності і штату працівників, у зв»язку з оптимізацією господарської діяльності, управлінського процесу та відсутністю потреби у спеціалісті «головного адміністратора», «адміністратора», «технічного працівника», «масажиста естетиста», «тренера», «перукаря» - наказано провести скорочення чисельності і штату працівників ДП «Фаворит-С» шляхом скорочення чисельності працівників підприємства в кількості семи осіб з 31 липня 2014 року. Звільнити працівників, які обіймають вказані посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з 31.07.2014 року. Довести до відома ОСОБА_1 про звільнення персонально, під підпис, до 31 травня 2014 року, виплатити вихідну допомогу у розмірі, встановленому чинним законодавством України, провести на дату звільнення працівника всі необхідні нарахування та виплати, видати у день звільнення трудову книжку. (а.с.31).

19 червня 2014 року ОСОБА_1 отримала вихідну допомогу у розмірі 1 996,06 грн., що підтверджено відомістю на виплату грошей №ВЗП-000013 за червень-липень 2014 року. (а.с.32).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 визнала, що в останніх числах травня місяця 2014 року керівництвом ДП «Фаворит-С» по телефону була повідомлена про необхідність ознайомлення з наказом щодо скорочення чисельності і штату працівників ДП «Фаворит-С», а 31.07.2014 року про необхідність ознайомлення з наказом про звільнення, отримання розрахунку та трудової книжки. Однак, не погодившись з розміром належного їй розрахунку при звільненні, вона не підписалася про ознайомлення з наказами, не отримала запропонованого розрахунку та трудову книжку. Позивач стверджувала, що з вересня і по 31.12.2013 року підприємство заборгувало їй заробітну плату у розмірі 4 659, 00 грн., розмір отримуваної нею заробітної плати відповідав розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Представник відповідача, не спростував належними та допустимими доказами твердження позивача про те, що борг по заробітній платі позивача з вересня по грудень 2014 року складає 4 659, 00 грн., а також те, що заробітна плата виплачувалася підприємством ОСОБА_1 у розмірі, що відповідав розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Наразі, приймаючи до уваги, що спір між сторонами у справі виник з трудових правовідносин, а тому обов»язок спростування зазначених позивачем підстав для позову покладається на роботодавця, відповідно суд визнає, що за період часу з вересня та включно по грудень 2014 року ДП «Фаворит-С» не виплатило ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 4 659, 00 грн.

Крім того, при вирішенні заявленого позову,суд, у порядку передбаченому ч. 1 ст. 61 ЦПК України, визнає такими, що не підлягають доказуванню, визнані ОСОБА_1 обставини, що остання у встановленому законом порядку була повідомлена про звільнення у зв»язку зі скороченням, звільнена 31.07.2014 року за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, ДП «Фаворит-С» виплачувало розрахунок при звільненні, однак ОСОБА_1 не погодилася з його розміром, а тому не отримала грошові кошти, які підприємство готове було виплатити, з цих же підстав ОСОБА_1 не отримала трудову книжку.

Відповідно до правил статтей 94,95,116,117 КЗпП України: заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу; мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку; при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.; в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Наразі, приймаючи до уваги, що відповідач має заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу за виконану роботу у розмірі 4 659, 00 грн., а також має обов»язок виплатити заробітну плату з моменту призупинення здійснення господарської діяльності і по дату звільнення позивача, а саме з 01.01. по 31.07.2014 року, то суд приходить до висновку про стягнення з ДП «Фаворит-С» на користь ОСОБА_1 заробітну плату з вересня по 31.2.1013 року у розмірі визначеному ОСОБА_1 - 4 659, 00 грн., а за період з 01.01. по 31.07.2014 року у розмірі 8 768, 38 грн..

Розмір заробітної плати з 01.01. по зі.07.2008 року визначено судом з урахуванням даних про розмір мінімальної заробітної плати за цей же період часу, встановлених Законом України «Про державний бюджет на 2014 рік» за даними якого з січня по квітень 2014 року мінімальний розмір заробітної плати складав - 1 218, 00 грн., а з травня по липень з урахуванням індексації - 1 254,54 грн., 1 295,95 грн., 1 345, 89 грн..

На думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з ДП «Фаворит-С» компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки, як зазначено судом вище позивач визнала, що з 01.01.2014 року підприємство з поважних причин призупинило господарську діяльність, остання не бажала знайомитися з наказом про звільнення та отримувати трудову книжку. Звертаючись в суд з позовом, позивач просила стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01. по 31.10.2014 року, однак зазначені обставини не знайшли свого підтвердження, заявлені вимоги задоволені судом тільки в частині стягнення заробітної плати, що не була виплачена при звільненні.

Отже, приймаючи до уваги зазначені вище обставини, а також те, що позивач не погоджувалася з виплатою яку мало намір здійснити їй підприємство, не отримала суму, яку мало намір виплатити підприємство, а в суд з позовом звернулася тільки 27.11.2014 року, відповідно підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку з 31.07. по 31.10.2014 року відсутні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди підлягають також частковому задоволенню з огляду на наступне.

За правилами ст.. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели ждо моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послалася на те, що зазнала моральних страждань з тих підстав, що не мала можливості отримати трудову книжку, що стало наслідком неотримання нею соціальної допомоги по безробіттю.

Як зазначено вище, позивач мала можливість отримати трудову книжку з моменту звільнення, однак не робила цього тому, як не погоджувалася з розрахунком.

Відтак, зазначені позивачем обставини не є підставою для відшкодування їй моральної шкоди.

Проте, суд не може не прийняти до уваги ту обставину, що відповідач мав заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу з вересня 2013 року, до того часу коли з поважних причин призупинив господарську діяльність.

На думку суду, наведеними вище неправомірними та триваючими діями відповідача у справі, було порушено законні права та інтереси позивача, такими діями останнього позивачу завдана моральна шкода, що підлягає відшкодуванню відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз' яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров»я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Для визначення розміру грошової суми, що може компенсувати моральні страждання позивача, суд приймає до уваги характер порушеного права, яким завдано моральну шкоду, тривалість порушення такого права.

Невиплата заробітної плати є підставою для висновку, що такими діями відповідача позивач була поставлений у скрутне матеріальне становище. Для відновлення порушеного законного права щодо отримання винагороди за виконану роботу, а саме заробітної плати позивач змушена була вживати додаткові заходи, а саме звертатися з позовом до суду.

З урахування наведених обставин, суд приходить до висновку, що завдана ОСОБА_1 моральна шкода має бути компенсована відповідачем за правилами ст. 237-1 КЗпП України у розмірі 2 000,00 грн..

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляду справи на користь держави стягнути з відповідача за правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,95,115,116,117,233,237-1 КЗпП України, ст.ст. 10,11,60,88,208,213-215,218 ЦПК, суд -

-

в и р і ш и в:

позові вимоги ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Фаворит - С» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за втрату частини доходів у зв»язку з порушенням термінів виплати та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Фаворит - С» (код ЄДРПОУ - 25292222) на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 13 427, 38 грн., на відшкодування моральної шкоди 2 000, 00 грн., відшкодувати судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243, 60 грн., що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 15 670 (п»ятнадцять тисяч шістсот сімдесят) грн.. 98 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Плахотнюк К.Г.