Рішення

від 28.01.2015 по справі 752/18366/14-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/18366/14-ц

Провадження по справі № 2/752/1407/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2015 року м.Київ

Голосіївський районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді Сальникової Н.М.,

секретаря Олійник А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом заступника прокурора м.Києва Хомича І. в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

09.12.2013 року заступник прокурора м.Києва звернувся доГолосіївського районного суду з позовом в інтересах Київської міської ради до відповідачів про визнання недійсним виданого ОСОБА_3 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №219791, зареєстрованого 03.03.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за №07-7-05252 та витребування земельної ділянки площею 0,1 га на АДРЕСА_2, вартості 437000 грн /кадастровий номер 8000000000:90:295:0010/ у ОСОБА_4, зобов'язавши останнього повернути вказану земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що рішенням Київської міської ради №632/2701 від 29.10.2009 року ОСОБА_3 було надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га на АДРЕСА_2, вартості 437000 грн /кадастровий номер 8000000000:90:295:0010/ для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.На виконання вказаного рішення ОСОБА_3 видано державний акт,зареєстрованого 03.03.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за №07-7-05252. В подальшому між ОСОБА_3.і ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, та останнім зареєстровано право власності Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за №07-7-06064.

Адміністративним судом визнано протиправним і скасовано рішення Київської міської ради №632/2701 від 29.10.2009 року, за яким ОСОБА_3 було надано у приватну власність спірну земельну ділянку, а тому державний акт як правовстановлюючий документ підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з викладених у позовіпідстав /а.с.1-5/.

Позивач Київська міська рада не забезпечила явку свого представника у судове засідання, завчасно надіслала письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримавши заявлені позовні вимоги і наполягаючи на витребовуванні спірної земельної ділянки /а.с.184-185/.

Представник відповідача ОСОБА_4 не погоджуючись із пред'явленим позовом та заявивши зустрічний позов, просив визнати за ОСОБА_4. право власності на земельну ділянку площею 0,1 га на АДРЕСА_2, вартості 437000 грн /кадастровий номер 8000000000:90:295:0010/ /а.с.44-51/.

Відповідач ОСОБА_3 не прибув у судове засідання, повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду, що підтверджується роздруківкою судового виклику на офіційному сайті «Судова влада України» /а.с.181,201/. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи або заяви про розгляд справи за його відсутності завчасно до суду не подав.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з таких підстав.

У відповідності до вимог ст.ст.10,11,59 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Ст.19Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень /ст.ст.142-145 Конституції України/.

З викладених у первісному позові та у зустрічній позовній заяві обставин, які за ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки встановлені судовим рішенням від 24.04.2014 року у адміністративній справі, що набрало законної сили, судом встановлено, що 29.10.2009 року Київська міська рада, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, прийняла рішення №632/2701 про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2.

Прийняте рішення №632/2701 від 29.10.2009 року визнано протиправним і скасовано /а.с.10-16/.

Згідно ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі, на підставібезоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Зі змісту положень ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування нею виникає після отримання документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою /державного акту/ та його державної реєстрації.

За ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:визнання прав;відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. При цьому, вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку є похідною й залежить від законності рішення органу, на підставі якого його видано.

Разом з тим, таке рішення за своєю правовою природою є правочином, що випливає з ч.3 ст.203 ЦК України, за якою односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З викладених у первісному позові та у зустрічній позовній заяві обставин, які за ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, судом встановлено, що 24.07.2010 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянкина АДРЕСА_2, за яким продавець продав, а покупець купив земельну ділянкувартістю 437000 грн /кадастровий номер 8000000000:90:295:0010/ /а.с.9/.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно правової позиції ВСУ, що викладена у постанові №6-14цс13 від 24.04.2013 року, державний акт, виданий з порушенням вимог ст.116,118 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

За ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( у редакції від 15.12.2009 року, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу) підставою для державної реєстрації права власності є саме нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а не державний акт. Вчинення в такому разі на державному акті /визнаного судом недійсним/ відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу /ч.6 ст.136 ЗК України/ не змінює суті такого державного акта, як недійсного.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 25.06.2014 року №6-67цс14, яка згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Враховуючи, встановлений судовим рішенням від 24.04.2014 року у адміністративній справі факт незаконності прийнятого Київською міською радою рішення, на підставі якого було видано державний акт, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими і підлягають безумовному задоволенню.

Оскільки вимоги зустрічної позовної заяви є взаємовиключними з вимогами первісної позовної заяви, в її задоволенні необхідно відмовити за вищевикладених підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, однак достатніх належних доказів на підтвердження позовних вимог позивачем та його представником до суду не надано, чим порушено вимоги ст.60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 30, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов заступника прокурора м.Києва Хомича І. в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, витребування земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №219791, зареєстрованого 03.03.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-7-05252.

Витребувати земельну ділянку площею 0,1 га на АДРЕСА_2, вартістю 437 000 грн 00к. (кадастровий номер 8000000000:90:295:0010), у ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, Російська Федерація).

Зобовязати ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, Російська Федерація) повернути земельну ділянкуплощею 0,1 га на АДРЕСА_2, вартістю 437 000 грн 00к. (кадастровий номер 8000000000:90:295:0010) територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (вул.Хрещатик, 36 м.Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Київської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Сальникова