Рішення

від 13.02.2015 по справі 756/5843/14-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13.02.2015 Справа № 756/5843/14-ц

Унікальний номер 756/5843/14-ц

Справа № 2/756/135/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2015 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шумейко О.І.,

при секретарі - Мишковець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення,

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у грудні 2009 року відповідачем Київською міською радою прийнято рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до земельно-кадастрової інформації на земельну ділянку остання відноситься до земель рекреаційного призначення. У порушення норм Земельного кодексу України спірну земельну ділянку передано у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто для потреб не пов'язаних з рекреаційними. Крім того, проект землеустрою в порушення вимог ст. ст. 118, 186-1 Земельного кодексу України не погоджений природоохоронним органом, а саме: структурним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а також не була проведена обов'язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки.

За таких обставин, позивач вказує, що оспорюване рішення Київської міської ради прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню незаконним у судовому порядку. Також державний акт на право власності на спірну земельну ділянку має бути визнаний недійсним як такий, що підписаний на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування. Заступник прокурора міста Києва зазначає, що оскаржуваним рішенням відповідача порушено право територіальної громади міста Києва на землю, яке підлягає захисту у спосіб, визначений п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення.

Враховуючи наведене, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1166/3235 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1», визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 931212, виданий ОСОБА_2, зареєстрований 31 травня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02556, відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки, площею 0,10 га у АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:85:977:0035, вартістю 387073,79 грн.

Представники прокуратури міста Києва у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Київської міської ради у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, заявив про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки про прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення прокуратурі міста Києва стало відомо 15 березня 2010 року. Крім того, представник відповідача заперечувала про задоволення позову по суті, зазначила, що за рішенням Київської міської ради спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. Проект відведення земельної ділянки погоджений у тому числі з управлінням охорони навколишнього природного середовища КМДА, вказана земельна ділянка не відноситься для земель рекреаційного призначення, що підтверджується висновком Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради. Отже, Київська міська рада прийняла рішення від 24 грудня 2009 року № 1166/3235 на підставі поданого проекту землеустрою, в межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування такого рішення та визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила суд відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що у матеріалах справи відсутні докази віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення. Форма 6-зем, на яку посилається позивач, не є належним доказом зазначеної обставини, оскільки до передачі земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_2 така ділянка належала до міських земель, не наданих у власність чи користування, а оскаржуваним рішенням Київської міської ради визначено категорію земельної ділянки за основним цільовим призначенням, а саме: землі житлової та громадської забудови. Також проект землеустрою погоджений належним уповноваженим природоохоронним органом - Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

Після відкриття провадження у справі до участі у такій судом було залучено ОСОБА_3 - власника спірної земельної ділянки в якості третьої особи без самостійних вимог.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року № 1166/3235 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1, передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. (а.с. 8-9)

На підставі вказаного рішення Київської міської ради 31 травня 2010 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер: 8000000000:85:977:0035, розташовану у АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, серія ЯЖ № 931212. (а.с. 13-14)

На підставі запиту Прокуратури міста Києва від 14 березня 2014 року Департаментом земельних ресурсів КМДА проведено обстеження спірної земельної ділянки, за результатом якої складено акт від 01 квітня 2014 року № 447/05. Департаментом земельних ресурсів КМДА в ході обстеження встановлено, що земельна ділянка не огороджена та вільна від забудови.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За положеннями ст. 9 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до вимог та в порядку, передбаченому ЗК України.

Статтею 19 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами ст. ст. 50, 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Згідно з ч. 2 ст. 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення заборонено діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

У відповідності до положень ст. ст. 38 - 40 ЗК України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно з вимогами частини шостої статті 118 ЗК України, в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно зі статтею 50 Закону України "Про землеустрій", яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За приписами ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до Київської міської ради із заявою про передачу у його приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в Оболонському районі, в порядку безоплатної приватизації. (а.с. 20)

ТОВ «Епоха-Гео» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Оригінал проекту землеустрою оглянуто судом під час розгляду справи.

Відповідно до пояснювальної записки зазначена земельна ділянка входила до складу земель, наданих Управлінню внутрішніх справ Київської області для організації реабілітаційного центру відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 14 березня 1991 року, оскільки державний акт, який посвідчує право користування земельною ділянкою у відповідності з положеннями законодавства, не було видано, право користування такою земельною ділянкою в Управління внутрішніх справ Київської області не виникло, а тому вказану земельну ділянку передбачалося передати за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На виконання вимог ст. 118 Земельного кодексу України розроблений проект відведення земельної ділянки був погоджений Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Київською міською санепідемстанцією, Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів, Головним управлінням охорони культурної спадщини, Головним управлінням земельних ресурсів.

Згідно з висновками Київської міської санепідемстанції від 27 листопада 2009 року № 8330 та Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 05 листопада 2009 року № 19-11874 ділянка розміщена в правобережній південній частині Оболонського району м. Києва та за своїм функціональним призначенням належить до території житлової та громадської забудови відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28 березня 2202 року № 370/1804. (а.с. 23-24, 26-27)

У висновку від 14 грудня 2009 року № 05-5491 Головне управління земельних ресурсів КМДА погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки як такий, що відповідає нормам ст. ст. 81, 116, 118, 121 ЗК України та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677.

За таких обставин, земельна ділянка передана у приватну власність відповідача ОСОБА_2 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яким визначено таке цільове призначення земельної ділянки, що відповідає її функціональному призначенню за Генеральним планом міста.

Позивачем до матеріалів справи не долучено рішення уповноваженого органу про віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення. Під час розгляду справи наявність такого рішення судом не встановлена.

Твердження позивача щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення засновано на даних довідки за формою № 6-зем, згідно з якою спірна земельна ділянка до її передачі у приватну власність відповідача ОСОБА_2 відносилася до категорії земель рекреаційного призначення, про що свідчить посилання на графу «57» у формі. Після набуття ОСОБА_2 земельної ділянки у власність така ділянка почала обліковуватися у графі «35», тобто у категорії земель житлової та громадської забудови. (а.с. 19) Довідка за формою № 6-зем не є рішенням органу місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення.

Враховуючи те, що до передачі земельної ділянки у власність відповідача така відносилася до земель запасу (цільове призначення земельної ділянки та категорія встановлені не були), то при прийнятті рішення про передачу земельної ділянки Київська міська рада одночасно визначила цільове призначення, що відповідало функціональному призначенню ділянки, та віднесла таку земельну ділянку до земель житлової громадської забудови, присвоївши їй код УКЦВЗ 1.8 «1. Землі населених пунктів: 1.8. Для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва» згідно з Українським класифікатором цільового використання землі (лист Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. N 14-1-7/1205).

Крім того, при складанні проекту відведення земельної ділянки були отримані усі необхідні дозволи (погодження), які вимагаються положеннями статті 118 ЗК України. Оскільки спірна земельна ділянка перед її передачею у власність відповідача не була віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, то погодження на відведення такої ділянки структурним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та проведення обов'язкової державної експертизи законом не вимагається.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 24 грудня 2009 року №1166/3235 задоволенню не підлягають.

Що стосується заявлених позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 931212, виданого ОСОБА_2, зареєстрований 31 травня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02556, та відновлення становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради вказаної земельної ділянки, то суд вирішує відмовити у задоволенні позову у вказаній частині, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки у власність відповідача.

Крім того, суд звертає увагу відповідача Київської міської ради, що відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" (набрав чинності 15 січня 2012 року), яким виключено п. 1 ч. 4 ст. 268 ЦК України, передбачено, що особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Позивач звернувся до суду 28 квітня 2014 року, тобто протягом трьох років з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», а тому строки позовної давності позивачем не пропущені.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення.

Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, відновлення становища, що існувало до порушення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Шумейко