Постанова

від 11.02.2015 по справі 29/5005/2224/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 29/5005/2224/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційні скаргипублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м. Донецьк (м. Дніпропетровськ) та публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ (м. Кривий Ріг) на постанову та ухвалувід 17.12.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 господарського суду Дніпропетровської області у справі№ 29/5005/2224/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до боржника приватного підприємства "Чудотворець", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області визнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Лукашук М.В. в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк"Міщенко С.Г., довір., ПАТ "Укрсоцбанк" Боровський М.Є., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2012 порушено провадження у справі № 29/5005/2224/2012 про банкрутство приватного підприємства "Чудотворець" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі-Кредитор, Фонд) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2012 Підприємство було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 16.08.2012 вирішено припинити повноваження Фонду, як ліквідатора Підприємства, та призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Лукашука М.В., якого було зобов'язано провести дії у ліквідаційній процедурі відповідно до Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 (суддя - Д.М. Полєв) задоволено клопотання ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Лукашука М.В. та вирішено стягнути на його користь з визнаних кредиторів у справі пропорційно сум їх визнаних вимог суми оплати послуг ліквідатора у справі, у тому числі з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - 20 646 грн. 85 коп. та з публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" - 3 606 грн. 89 коп., про що вирішено видати відповідні накази.

Не погодившись частково із вказаною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (далі - ПУМБ) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 в частині задоволення клопотання ліквідатора про затвердження оплати послуг у справі та їх відшкодування за рахунок пропорційного розподілу між кредиторами, а також стягнення з ПУМБ 3 606 грн. 89 коп.

Крім того, також не погодившись з вказаною ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - Укрсоцбанк) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 та залишити клопотання ліквідатора Підприємства - арбітражного керуючого Лукашука М.В., без задоволення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді: Кузнецов В.О., Науменко І.М.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 змінено з доповненням її резолютивної частини пунктом 2, відповідно до якого встановлено та затверджено арбітражному керуючому Лукашуку М.В. оплату послуг ліквідатора Підприємства в розмірі двох мінімальних заробітних плат - з 16.08.2012 за кожен місяць здійснення ним повноважень ліквідатора, поклавши обов'язок здійснення оплати цих послуг на всіх кредиторів Боржника, грошові вимоги яких включені до ліквідаційного балансу, пропорційно до розміру затверджених кредиторських вимог.

В зв'язку з цим, пункти 2-9 резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 вирішено вважати відповідно пунктами 3-10. В решті ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 в частині задоволення клопотання ліквідатора про затвердження оплати послуг та їх відшкодування за рахунок пропорційного розподілу між кредиторами та стягнення з ПУМБ 3 606 грн. 89 коп.

Також не погодившись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 і залишити клопотання ліквідатора Підприємства - арбітражного керуючого Лукашука М.В., без задоволення.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 3 1 , 31, 32 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників скаржників, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, в ході розгляду поданого ліквідатором Боржника клопотання стосовно оплати його послуг у даній справі, розмір якої складає мінімально визначений згідно Закону про банкрутство, місцевим судом було встановлено, що за нормами вказаного закону передбачена оплатність послуг ліквідатора у справі про банкрутство та пропорційний розподіл між кредиторами відповідних витрат.

Підтримуючи вказані висновки місцевого суду та частково змінюючи відповідне рішення суду першої інстанції, апеляційний суд додав, що скарг з приводу неналежного виконання ліквідатором Підприємства своїх повноважень кредиторами не подавалось, а вимоги ліквідатора Підприємства щодо оплати його послуг у даній справі є правомірними. При цьому апеляційний суд вказав, що стягненню сум оплати цих послуг має передувати встановлення їх розміру та затвердження судом. Також були враховані особливості здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство.

Заперечуючи наведені висновки судів, заявники вказали, що підставами виникнення грошового зобов'язання у даному випадку може бути цивільно-правові угоди, які заявниками з ліквідатором Підприємства не укладались. Оплата ж послуг ліквідатора здійснюється за рахунок виявленого майна Боржника, а здійснення цієї оплати саме кредиторами є правом останніх - у разі створення фонду оплати послуг ліквідатора у справі про банкрутство. До того ж вимоги ліквідатора з приводу оплати його послуг (за відсутністю виявленого ним майна боржника) є погашеними, тому що у протилежному випадку ліквідатор не зацікавлений в результатах своєї роботи. Укрсоцбанк в своїй скарзі також додав, що звіт про оплату послуг ліквідатора не був затверджений комітетом кредиторів, цей банк не був повідомлений, що в судовому засіданні 30.10.2014 буде розглядатись звіт та ліквідаційний баланс, а спірні витрати слід покласти на ініціюючого кредитора - Фонд.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями скаржника, оскільки вони викладені всупереч норм Закону про банкрутство.

Так, порядок покладення та розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство відсутнього боржника спеціальними нормами ст. 52 Закону про банкрутство не встановлений.

Натомість нормами ч. 1 п. 10 ст. 3 1 вказаного закону визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм пунктів 11, 12, 13 ст. 3 1 вказаного закону питання оплати послуг арбітражного керуючого (розмір, порядок оплати, створення фонду для оплати послуг, розподіл відповідних витрат між кредиторами тощо) визначаються за рішенням комітету кредиторів боржника, що затверджується господарським судом.

При цьому слід зазначити, що формування комітету кредиторів у справі про банкрутство відсутнього боржника, виходячи з особливостей, встановлених нормами ст. 52 Закону про банкрутство, не передбачено, але й не заборонено - на стадії ліквідації. Поряд з цим факт формування комітету кредиторів у справі про банкрутство Підприємства судами попередніх інстанцій встановлений не був та матеріалами справи не підтверджується (протокол зборів кредиторів).

Виходячи з викладеного, за відсутністю виробничої діяльності відсутнього боржника, невиявленням у нього майна та за відсутністю рішення комітету кредиторів у даній справі щодо затвердження та розподілу між кредиторами витрат на оплату послуг ліквідатора у справі про банкрутство, відшкодування вказаних витрат має бути покладено як на ініціюючого кредитора, так і на всіх інших виявлених кредиторів у такій справі - пропорційно визнаних вимог кожного у справі .

При цьому, законодавець не ставить вказаний порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство відсутнього боржника, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від моменту набуття кредитором відповідного статусу у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Згідно ж зі ст. 3 1 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

Викладене спростовує неправомірні доводи скаржників щодо джерел фінансування оплати послуг та витрат ліквідатора Боржника у даній справі, а також про право, а не обов'язок кредиторів здійснювати відповідні оплати у разі невиявлення активів у Боржника.

Як також було зазначено судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях на підставі матеріалів справи, за результатами роботи ліквідатора Боржника на момент вирішення питання щодо заяви ліквідатора про оплату його послуг майна, земельних ділянок, транспортних засобів та будь-яких інших активів у Боржника для погашення заборгованості перед кредиторами не виявлено, а докази виконання дій у ліквідаційній процедурі цим арбітражним керуючим у даній справі містились у матеріалах справи, заперечень же або скарг (як встановив апеляційний суд) стосовно цих дій не надходило (т. 2 а.с. 3-70).

При цьому слід вказати, що передбачених нормами ч. 4 ст. 32 Закону про банкрутство підстав для припинення повноважень ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Лукашуком М.В., жодним із судів встановлено не було, відповідне питання не розглядалось та рішення з цього приводу не ухвалювалось.

Стосовно ж зареєстрованого за Боржником нерухомого майна, яке було передане в іпотеку Укрсоцбанку в забезпечення виконання Підприємством своїх кредитних зобов'язань перед цим банком (т. 1 а.с. 43-54), колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів, при з'ясуванні обставин щодо можливості реалізації цього майна з метою погашення вимог кредиторів Боржника (як до порушення провадження у даній справі - органами виконавчої служби, так і після - ліквідатором Підприємства) встановлена відсутність такого майна у зв'язку із демонтуванням на будматеріали, а також звернення у зв'язку із цим ліквідатора до органів міліції та прокуратури для з'ясування відповідних фактів (т. 1 а.с. 10-11, т. 2 а.с. 3-5, 70).

У зв'язку із цим спростовуються доводи скаржників щодо недобросовісного виконання арбітражним керуючим Лукашуком М.В. повноважень ліквідатора у даній справі.

Також касаційний суд враховує, що ухвалення рішення щодо оплати послуг ліквідатора Боржника у даній справі відбулось в той же день, коли був розглянутий та затверджений господарський судом звіт ліквідатора Боржника, ліквідаційний баланс останнього та ухвалено рішення про припинення провадження у справі (т. 2 а.с. 107-109).

Стосовно визначеною правомірною судами суми оплати послуг в розмірі 24 304 грн. 06 коп. касаційний суд зазначає, що вказана сума оплати складає передбачений та встановлений Законом про банкрутство мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора (ч. 14 ст. 3 1 Закону про банкрутство), а відповідний розрахунок був наданий у справі та розглянутий судом (т. 3 а.с. 17).

Також, виходячи із приписів ст.ст. 3 1 , 22, 23, 52 Закону про банкрутство слід погодитись із висновком апеляційного суду, що стягненню визначеної нормами частин 11, 12, 13 ст. 3 1 вказаного закону оплати послуг ліквідатора у справі про банкрутство має передувати встановлення її розміру та затвердження судом, у зв'язку із чим слід погодитись із змінами, внесеними апеляційним судом до резолютивної частини оскаржуваної ухвали місцевого суду.

Таким чином, доповнивши ухвалу місцевого суду положенням про встановлення та затвердження оплати послуг ліквідатора, апеляційний суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що відповідає і обставинам справи, і нормам законодавства.

За таких обставин справи, доводи касаційних скарг публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не спростовують висновків апеляційного суду, а тому, прийнявши до уваги, як правомірні, внесені до оскаржуваної ухвали місцевого суду зміни та доповнення, підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскаржувана постанова цього суду.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 3 1 , 22, 31, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" та публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 29/5005/2224/2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є.Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 12.02.2015.