Ухвала

від 03.02.2015 по справі 814/1231/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1231/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ОРГАС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "ОРГАС" (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте 23.01.2014 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 0000112201.

В обґрунтування позову Підприємство вказало на безпідставність висновків ДПІ про безтоварність господарських операцій і, відповідно, про неправомірність відображення їх результатів у складі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000112201, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 23.01.2014.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що висновки постанови суду першої інстанції помилкові та такі, що не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року Підприємство відобразило податковий кредит в сумі 54 190,07 грн. (за податковою накладною Приватного підприємства "Промтехсервис-ЮГ" від 30.11.2011 № 40, сума ПДВ - 40 808,40 грн., т. с. 1, ар. 150, і за податковою накладною Товариства з обмеженою відповідальністю "МАР-ТА" від 16.11.2011 № 48, сума ПДВ - 13 381, 67 грн., т. с. 1, ар. 155 відповідно).

У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року Підприємство відобразило податковий кредит в сумі 286 491,49 грн. (за податковою накладною Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче спеціалізоване підприємство "Магнолія" від 30.12.2011 № 118, т. с. 1, ар. 122).

З 26.12.2013 по 31.12.2013 ДПІ, з посиланням на підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, провела документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "НВСП "Магнолія" за грудень 2011 року, ПП "Промтехсервис-ЮГ" за листопад 2011 року, ТОВ "МАР-ТА" за листопад 2011 року та правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ "НВСП "Магнолія", ПП "Промтехсервис-ЮГ", ТОВ "МАР-ТА", результати якої оформила актом від 31.12.2013 № 1356/14-02-22-01/23044477 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 14-36).

Відповідно до Акта, Підприємство порушило пункт 185.1 статті 185, пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на суму 340 681 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2014 № 0000112201 (надалі - Рішення, т. с. 1, ар. 13) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Підприємства з ПДВ на 425 851 грн. (з яких 340 681 грн. - за основним платежем, 85 170 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що висновки відповідача обгрунтовані тим, що відповідно до Акта від 12.11.2012 № 94/22/2819766 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "ПРОМТЕХСЕРВІС - ЮГ", код за ЄДРПОУ 32819766, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "ЄВРОКАРД" код ЄДРПОУ 37687177, за період листопад 2011 року" (т. с. 1, ар. 170-181); відповідно до Акта від 11.04.2012 № 968/222-200/36201374 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МАР-ТА" (код за ЄДРПОУ 36201374) щодо перевірки правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за березень, квітень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "ТРЕЙД СЕРВІС ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 35992112), за травень, червень 2011 року по взаємовідносинах з ПП "Ферзь-Транс" (код ЄДРПОУ 36285433), за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Агрометал" (код ЄДРПОУ 31353351), за листопад 2011 року по взаємовідносинах з ПП "СВІТ БАБУЛЄС" (код ЄДРПОУ 36856136)" (надалі - Акт перевірки ТОВ "МАР-ТА", т. с. 1, ар. 198-248); відповідно до Акта від 25.02.2013 № 73/22-1/36821166 "Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників податку на додану вартість в обліку ТОВ "НВСП "МАГНОЛІЯ" код ЄДРПОУ 36821166 з підприємствами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р." (т. с. 1, ар. 182-191),

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ДПІ встановила факт подальшого використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності послуг, що були придбані у ТОВ "НВСП "Магнолія" та у ПП "Промтехсервис-ЮГ" (стор. 21-22 Акта), результатом чого стало нарахування Підприємством податкових зобов'язань (покупці послуг - Міністерство юстиції України та Державне підприємство "Управління з експлуатації майнового комплексу Міністерства фінансів України), проте Акт не містить висновків щодо задекларованих Підприємством показників податкових зобов'язань з ПДВ, хоча це питання входило до предмету перевірки.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984 (далі - Порядок).

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючим в акті перевірки викладені порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначені факти; самі порушення висвітлені нечітко, не об'єктивно та не у повній мірі.

Перевіряючим не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені господарською необхідністю та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та роботи не виконувались в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючим не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, колегія суддів встановила, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемним правочином.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки інших податкових інспекцій та без самостійного дослідження господарських операцій дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину.

При цьому колегія суддів зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012р. №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за № 2135/22447), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI.

Також, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи містяться всі необхідні документи на підтвердження фактичного здійснення робіт контрагентами ТОВ НВСП "МАГНОЛІЯ" ,ПП "ПРОМТЕХСЕРВІС-ЮГ», ТОВ "МАР-ТА".

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ОРГАС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.