Рішення

від 04.02.2015 по справі 921/1251/14-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №921/1251/14-г/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід ТМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний торгівельний альянс»

про стягнення 330 882,17 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Свірська О.О., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід ТМ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний торгівельний альянс» (далі - відповідач) про стягнення 278 665,00 грн. основного боргу, 25 347,23 грн. інфляційних нарахувань, 3 233,33 грн. 3 % річних та 23 636,61 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за отриманий товар за договором поставки № 06/03 від 06.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.11.2014 р. було порушено провадження у справі № 921/1251/14-г/11, розгляд справи призначено на 25.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області № 921/1251/14-г/11 від 25.11.2014 р. справу № 921/1251/14-г/11 надіслано за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

В результаті автоматичного розподілу 04.12.2014 р. справа № 921/1251/14-г/11 була передана для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р. справа № 921/1251/14-г/11 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 14.01.2015 р.

У судове засідання 14.01.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р. позивач не виконав.

У судове засідання 14.01.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р. відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 14.01.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р., розгляд справи було відкладено на 14.01.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р. в ухвалі господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. було виправлено описку та зазначено, що розгляд справи було відкладено на 04.02.2015 р.

У судове засідання 04.02.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 04.02.2015 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, після отримання справи № 921/1251/14-г/11 з господарського суду Тернопільської області було виявлено, що позовна заява з доданими до неї документами не була направлена відповідачу, а тому господарським судом міста Києва було неодноразово зобов'язано позивача направити на адресу відповідача копію позовної заяви з доданими до неї документами та надати докази такого направлення суду.

Проте, станом на поточну дату позивачем не були виконані вимоги суду та не були надані суду докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви із доданими до неї документами.

Відповідно до абз. 10 п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів.

Враховуючи вищенаведене, справа підлягає розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Схід ТМ» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національний торгівельний альянс» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 06/03 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності з заявкою покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній.

Згідно з п. 3.1 Договору товар поставляється постачальником у відповідності із заявкою покупця за виставленим постачальником рахунку (рахунок-фактури).

Відповідно до пунктів 4.1 та 5.1 Договору ціна на товар є договірною та зазначається у рахунку-фактурі та накладних на товар. Оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника та здійснюється протягом 20-ти днів з моменту фактичної поставки товару.

06.03.2014 р. між сторонами було підписано протокол розбіжностей до Договору, згідно з яким сторони домовились, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника та здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту фактичної поставки товару, за виключенням суми закупленого товару за попередній робочий місяць.

Позивач зазначає, що ним були виконані всі умови Договору в частині поставки товару відповідачу, в свою чергу відповідачем були порушені умови Договору в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 2 про стягнення заборгованості за Договором на суму 156 304,00 грн. від 26.05.2014 р.

Відповідач, в свою чергу, направив на адресу позивача лист вих. № 12/15 від 14.07.2014 р., згідно з яким засвідчив позивачу намір виконувати власні зобов'язання за Договором та попросив провести звірку взаєморозрахунків.

З позовної заяви вбачається, що вищезазначене листування не дало жодних результатів, що спонукало позивача звернутись за захистом свого порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем на виконання Договору було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 278 665,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків-фактур та видаткових накладних.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар за Договором у розмірі 278 665,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 278 665,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 23 636,61 грн., 3% річних в розмірі 3 233,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 25 347,23 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.2 Договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в сумі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день такого прострочення.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені.

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 23 636,61 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача розмірів 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем було вірно визначено розмір 3% річних, проте допущено помилку при розрахунку інфляційних втрат.

З огляду на вищенаведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 3 233,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 24 141,66 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором, з урахуванням пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 330 882,17 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 329 676,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний торгівельний альянс» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, будинок 5-А; ідентифікаційний код: 38480289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід ТМ» (03134, м. Київ, вул. Якутська, будинок 8, офіс 302; ідентифікаційний код: 36620373) заборгованість за поставлений товар в розмірі 278 665 (двісті сімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 23 636 (двадцять три тисячі шістсот тридцять шість) грн. 61 коп., 3% річних в розмірі 3 233 (три тисячі двісті тридцять три) грн. 33 коп. та інфляційні втрати в розмірі 24 141 (двадцять чотири тисячі сто сорок одна) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний торгівельний альянс» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, будинок 5-А; ідентифікаційний код: 38480289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід ТМ» (03134, м. Київ, вул. Якутська, будинок 8, офіс 302; ідентифікаційний код: 36620373) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 593 (шість тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 54 коп.

Повне рішення складено 09.02.2015 р.

Суддя О.В. Нечай