Постанова

від 10.02.2015 по справі 911/3945/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа№ 911/3945/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Денисова О.Ю. - представник

від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології України"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 10.11.2014 року

у справі № 911/3945/14 (суддя Ніріжний С.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології України"

про стягнення 125 107, 57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології України" про стягнення 125 107, 57 грн..

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2014р. у справі №910/15154/14 позовні вимоги задоволено, стягнуто: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології України" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" 48823 грн. 55 коп. заборгованості за кредитом, 44234 грн. 14 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 10985 грн. 25 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 21064 грн. 63 коп. пені та 2502 грн. 15 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеллянт звертає увагу суду на те, що між сторонами не існувало підписаного кредитного договору, оскільки відповідач підписував лише заяву про відкриття банківського рахунку, яку суд помилково вважає саме формою кредитного договору. В заяві сторони лише погодили можливість надання овердрафту, але перед встановленням або зняттям кредитних лімітів позивач зобов'язаний був повідомити про це відповідача належним чином, оскільки відповідач повинен був мати можливість погодитись або відмовитись від запропонованих позивачем умов, що фактично є зміною договору. Однак позивач попередньо не повідомляв відповідач ні про встановлення кредитних лімітів, ні про їх скасування, що є грубим порушенням не тільки кредитного договору, а й будь-яких договірних відносин, оскільки зміна договору в односторонньому порядку не допускається. Як вбачається із заяви про відкриття поточного рахунку, відповідач мав намір укласти договір банківського рахунку.

Ухвалою від 10.12.2014 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року розгляд справи відкладено оскільки представники сторін в судове засідання не зявились, а від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з тим, що він бере участь в якості адвоката у кримінальній справі, а директор відповідача знаходиться у відрядженні у м. Кам"янець-Подільському Хмельницької області.

09.02.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи зв"язку з тим, що він бере участь в якості адвоката у кримінальній справі у Вищому спеціалізованому суді.

10.02.2015 року представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судова колегія, порадившись на місці, оголосила ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання, у зв'язку зі спливом двохмісячного строку вирішення спору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

21.03.2011 р. між ПАТ Комерційний Банк "Приватбанк" та ТОВ "Нові технології України" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитком печатки.

На підставі заяви, відповідач погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг", у тому числі з умовами та правилами обслуговування за розрахунковими картками, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом із заявою та карткою зі зразками підписів і відбитком печатки складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до заяви, відповідач підписом приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Пунктом 3.18.1.16. умов зазначено, що при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Слід зазначити, що заявою про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку - договорі банківського обслуговування в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.08.2013 року у справі № 15/5007/1293/12.

Згідно п. 3.18.1.1 умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3 умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті процентів та винагороди.

Кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта поверх залишку грошових коштів на його поточному рахунку ( п. 3.18.1.5. умов).

Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку.

Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.18.1.6. Умов).

Умовами договору банківського обслуговування 21.03.2011 р. відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26002060215613 в національній валюті у сумі 2200,00 грн.

В подальшому кредитний ліміт відповідачу було збільшено. Зокрема 27.02.2012 р. до 35630,00 грн., 12.03.2012 р. до 50000,00 грн., та 27.08.2012 р. було зменшено до 48823,55 грн. Зазначені обставини підтверджується довідкою вих. № 08.7.0.0.0/140826162056 від 26.08.2014 р. про розмір встановлених кредитних лімітів.

Пунктом 3.18.1.8 умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, чи у будь-якій іншій формі - "Угода").

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або у будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 3.18.6.1 умов).

Місцевим судом встановлено, що відповідно умов договору позивачем протягом періоду дії договору було надано відповідачу кредит у розмірі 48823,55 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за період з 02.11.2012 р. по 15.08.2014 р.

Відповідно до п. 3.18.4.1 умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно з п. 3.18.4.1.1 умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2 Умов).

Пунктом 3.18.4.1.3 умов встановлено, що у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого грошового зобов'язання, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається (п. 3.18.4.9 умов).

Відповідно до п. 3.18.4.4 умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

При несплаті винагороди, процентів у відповідні їм дати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10 умов).

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Враховуючи вищеперелічене, відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 21.03.2011 р. перед ПАТ КБ "Приватбанк" у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за кредитом у сумі 48823,55 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 44234,14 грн. за період з 01.09.2012 р. по 15.08.2014 р. та заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 10985,25 грн. за період з 03.09.2012 р. по 15.08.2014 р.

Для врегулювання договірних відносин позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 10221KIIRS01K від 22.11.2013 р., стосовно погашення простроченої заборгованості в сумі 91448,33 грн.

Однак, претензія була залишена відповідачем без уваги.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З моменту надання кредиту та за період дії договору відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки по поверненню кредиту та сплаті відсотків і комісії за його користування за договором, в зв'язку з чим з моменту направлення позивачем претензії відповідачу про повернення кредиту та сплату нарахованих відсотків і комісії за його користування, у відповідача відповідно до п. 3.18.2.3.4. умов та правил надання банківських послуг виник обов'язок достроково повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти та комісію, а також штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання.

Відповідач в порушення умов договору банківського обслуговування від 21.03.2011 р. на момент звернення позивача до суду свої зобов'язання щодо повернення кредиту та оплати відсотків за користування кредитом і оплати комісії за користування кредитом не виконав.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, 526 ЦК України).

Отже, оскільки на момент прийняття рішення заборгованість відповідача за договором банківського обслуговування від 21.03.2011 р., а саме заборгованість за кредитом у сумі 48823,55 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 44234,14 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 10985,25 грн. не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то господарський суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до матеріалів справи позивач просить суд стягнути з відповідача 21064,63 грн. пені, нарахованої на заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом за загальний період з 05.09.2012 р. по 15.08.2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.18.5.1. умов передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.4.1., 3.18.4.2., 3.18.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5., 3.18.4.4., 3.18.4.5., 3.18.4.6. Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 3.18.5.4. умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Таким чином сторонами відповідно до умов ч. 6 ст. 232 ГК України погоджено інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж встановлений у вказаній статті.

Враховуючи вищеперелічене, колегія суддів вважає, що розрахунок пені є арифметично вірним, тому з відповідача підлягає стягненню 1064,63 грн. пені.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові технології України" на рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/3945/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року у справі № 911/3945/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх