Рішення

від 05.02.2015 по справі 908/4222/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 31/114/14-1/42/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015 Справа № 908/4222/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пума Україна" (04073, м. Київ, пр-т Московський, буд. 9; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 15-Б)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Трейд Україна" (69077, м. Запоріжжя, вул.. Алапаївська, буд. 12)

про стягнення 237 990 грн. 82 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Демчук Д.В., довіреність б/н від 06.10.2014

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пума Україна" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 237 990 грн. 82 коп. заборгованості за договором № FW 12/23 від 24.12.2012 року з яких: 61 212 грн. 00 коп. - основний борг, 28 816 грн. 17 коп. - пеня, 128 538 грн. 76 коп. штрафу, 13 831 грн. 21 коп. - інфляційні втрати, 5 592 грн. 68 коп. 3% річних з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Трейд Україна".

За результатами автоматичного розподілу, справу було призначено судді Хуторному В.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2014 року у справі № 908/4222/14 порушено провадження та призначено розгляд справи на 26.11.2014 року.

25.11.2014 року від відповідача до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла заява про перенесення судового засідання.

26.11.2014 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

26.11.2014 року представники позивача та відповідача з'явилися у судове засідання, на підставі ст. 77 в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.12.2014 року.

Враховуючи перебуванні судді-доповідача у справі Хуторного В.М. на лікарняному та обмеженість строків розгляду справи, 15.12.2014 р. було здійснено автоматичний розподіл та призначено справу до розгляду судді - Немченку О.І.

Ухвалою від 15.12.2014 року розгляд справи призначено на 13.01.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду від 15.12.2014 року документи не надав.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зауважив, що до теперішнього часу відповідачем спірну суму заборгованості не сплачено.

На підставі викладеного, зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача, та не виконання відповідачем ухвали суду, судом вирішено відкласти розгляд справи на 05.02.2015 р. о 10 год. 30 хвил.

28.01.2015 р. від позивача у справі надійшли письмові пояснення до позовної заяви, зокрема щодо нормативного обґрунтування стягнення штрафу.

В судовому засіданні 05.02.2015 р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та поясненнях.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 1, 12, 15, 21, 44, 54, 55, 56 ГПК України, ст. 231, 265 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 611, 612, 625, 692, 712 ЦК України та умов Договору №FW/12/23 від 24.12.2012 р., укладеного між сторонами та обґрунтовано не належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого від відповідача товару.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду цієї справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За заявою присутнього представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пума Україна» (продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка Трейд Україна» (покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки №FW/12/23 (надалі договір поставки), за умовами якого продавець зобов'язується на умовах даного договору поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари торгової марки «Puma» (надалі товар), що зазначені у Специфікації (разом із описом кількості, асортименту, ціни товару), що є додатком №1 до даного договору.

Умови та строки поставки визначено розділом 2 даного договору.

Відповідно до п. 2.9 договору поставки, отримання товару за даним договором здійснюється на умовах самовивозу товару покупцем зі складу продавця, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, із зазначенням графіку роботи.

Відповідно до п. 3.3 договору поставки товари вважають переданими продавцем і прийнятим покупцем, що фіксується сторонами у видатковій накладній.

Продавець передає на складі товар уповноваженій особі покупця, яка діє на підставі довіреності або перевізнику уповноваженому покупцем на отримання та перевезення товару (п. 3.5.1 договору поставки).

Пунктом 3.7 договору поставки передбачено, що право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту передачі товару покупцеві на складі продавця і підписання повноваженим представником покупця видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.3 договору поставки, сума даного договору на момент його підписання становить 676 953,80 грн. у роздрібних цінах. У разі внесення змін у законодавство України, що будуть пов'язані оподаткуванням операцій з продажу товарів, продавець має право перераховувати ціни на товар відповідно до таких змін в односторонньому порядку як на день настання строку платежу, так і на момент відвантаження товару у відповідності до змін законодавства та з розрахунком пропорційності збільшення вартості товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Покупець має право на отримання документального обґрунтування від продавця щодо законодавчих змін, що описані у цьому пункті договору, та підстав такого підвищення ціни, а також розрахунку зміни ціни за товар.

Пунктом 4.8 договору поставки сторони погодили, що розрахунки за товар, що передбачений у специфікації даного Договору та підлягає відвантаженню за даним договором здійснюється наступним чином. Розрахунки здійснюються згідно Графіку платежів (Додаток №2), що є невід'ємною частиною даного договору. Сума останнього платежу за графіком підлягає коригуванню згідно п. п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.5.1 даного Договору та повинна бути здійснена не пізніше 30.04.2012 р.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили відповідальність за порушення покупцем строків оплати у вигляді пені та штрафу.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками обох сторін. Всі попередні домовленості та листування щодо нього втрачають силу з моменту підписання даного Договору. Строк дії договору один рік з моменту його підписання, за умови повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1, п. 9.3 договору поставки).

До договору сторони підписали додаток № 1 (специфікація) та додаток № 2 (графік платежів).

На виконання умов договору позивач поставляв відповідачу обумовлений товар.

Товар, поставлений за видатковими накладними № 1590034107 від 26.12.2012 р. на суму 110 711 грн. 57 коп. та № 1590034130 від 27.12.2012 р. на суму 160 433 грн. 95 коп. був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреностей №4 від 26.12.12 р. та № 5 від 27.12.12 р. (в якій допущена описка в номері накладної).

Взяті відповідачем зобов'язання щодо оплати за отриманий за вищевказаними видатковими накладними товар виконані ним частково, оплачено всього 152 145 грн. 52 коп. та повернуто товару в сумі 57 788 грн.

Направлена на адресу відповідача позивачем претензія №11-06/1 від 11.06.2014 р. про сплату заборгованості в сумі 61 212 грн. та штрафних санкцій залишилась відповідачем без виконання.

Відповідач не здійснив оплату отриманого від позивача товару у повному обсязі, та в установлені строки, у зв'язку з чим, станом на день подання позову до суду та розгляду справи в суді у відповідача рахується прострочена заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 61 212 грн.

Враховуючи несплату відповідачем позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 61 212 грн., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 61 212 грн. 00 коп. - основного боргу, 28 816 грн. 17 коп. - пені, 128 538 грн. 76 коп. штрафу, 13 831 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 5 592 грн. 68 коп. 3% річних було предметом судового розгляду в цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані договором поставки №FW/12/23 від 24.12.2012 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Отримання відповідачем від позивача товару за договором поставки на загальну суму 271 145 грн. 52 коп., підтверджується видатковими накладними № 1590034107 від 26.12.2012 р. на суму 110 711,57 грн. та № 1590034130 від 27.12.2012 р. на суму 160 433,95 грн. та довіреностями № 4 від 26.12.12 р. та № 5 від 27.12.12 р. на отримання товару уповноваженою особою відповідача Микало Р.Є.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.8 договору поставки сторони погодили, що розрахунки за товар, що передбачений у Специфікації даного Договору та підлягає відвантаженню за даним Договором здійснюється наступним чином. Розрахунки здійснюються згідно графіку платежів (Додаток №2), що є невід'ємною частиною даного договору. Сума останнього платежу за графіком підлягає коригуванню згідно п. п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.5.1 даного Договору та повинна бути здійснена не пізніше 30.04.2012 р.

Відповідно до п. 5.3.1 Договору поставки, Покупець зобов'язався оплатити товар в строки, передбачені даним договором та додатками до нього.

Відповідач оплатив отриманий від позивача товар не в повному обсязі, з порушенням умов договору та строків, встановлених договором та графіком платежів.

Так, згідно платіжних документів, із призначенням платежів оплата відповідно до договору поставки №FW/12/23 від 24.12.2012 р., відповідач сплатив позивачу 152 145 грн. 52 коп., та повернув товар на суму 57 788 грн. 00 коп.

Заборгованість в розмірі 61 212 грн. 00 коп. відповідачем позивачу сплачена не була.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт поставки позивачем товару та наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі 61 212 грн. 00 коп. відповідачем не спростований. Доказів сплати спірної заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 61 212 грн. 00 коп. основного боргу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, встановлених даним договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період такого прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється з дня наступного за днем надходження платежу на рахунок продавця. Крім пені, покупець, який прострочив виконання грошових зобов'язань, зобов'язаний сплачувати продавцю щомісячно штраф у розмірі 5% від розміру заборгованості покупця перед постачальником, який нараховується на кожне перше число календарного місяця. На даний пункт не поширюються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені за допомогою ІПС «Законодавство», беручи до уваги умови договору та графіку щодо оплати, та дати часткової оплати, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду, дати початку нарахування та зазначену позивачем дату закінчення нарахування суми пені, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в заявленій до стягнення сумі 28 816 грн. 17 коп.

Щодо заявленого позивачем до стягнення штрафу в розмірі 128 538 грн. 76 коп., то суд задовольняє позов в цій частині частково в сумі 12 607 грн. 28 коп., з урахуванням наступного:

Так, позивач просить стягнути штраф на підставі п. 7.2 договору та розраховує його у розмірі 5% від заборгованості покупця на кожне перше число календарного місяця, тобто на кожне перше число календарного місяця, з урахуванням проведених оплат за період 01.05.2013 р. по 01.10.2014 р., беручи суму заборгованості в розмірі 252 145 грн. 52 коп., яка існувала станом на 01.05.2013 р. та враховуючи її поступове зменшення, з урахуванням проплат, кожного разу, враховуючи період прострочення - на кожне перше число кожного календарного місяця, перемножуючи на 5%.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені.

Однак, статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. А штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Виходячи з цього, штраф нараховується одноразово за кожен факт порушення. В даному випадку відповідач допустив одне порушення строку оплати продукції, яке триває у часі. Тому нарахування штрафу на кожне перше число кожного календарного місяця такого порушення є неправомірним, оскільки штраф фактично нараховується за одне й та саме порушення й на одну й ту саму суму боргу (враховуючи її поступове зменшення) декілька раз.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у Господарському є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Однак позивачем застосована неустойка саме у вигляді штрафу, визначення якого наведено у ст. 549 ЦК України. законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.

Отже, правомірним в даному випадку є стягнення з відповідача на користь позивача 12 607 грн. 28 коп. штрафу (252 145 грн. 52 коп. * 5%).

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення штрафу суд відмовляє з підстав необґрунтованого заявлення до стягнення.

Також позивачем нараховано на суму боргу інфляційні втрати в розмірі 13 831 грн. 21 коп. та 5 592 грн. 68 коп. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, за допомогою ІПС «Законодавство», з урахуванням рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, беручи до уваги умови договору та графік щодо оплати, та дати часткової оплати, суму простроченого боргу, що існував протягом розрахункового періоду, дати виникнення заборгованості та зазначену позивачем дату закінчення нарахування відповідних сум, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13 831 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 5 592 грн. 68 коп. 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 61 212 грн. 00 коп. основного боргу, 28 816 грн. 17 коп. пені, 12 607 грн. 28 коп. штрафу, 13 831 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 5 592 грн. 68 коп. 3% річних.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Трейд Україна" (69077, м. Запоріжжя, вул. Алапаївська, буд. 12, код ЄДРПОУ 38415707, з рахунків, встановлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пума Україна" (04073, м. Київ, пр-т Московський, буд. 9; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 15-Б, код ЄДРПОУ 33741984, на рахунки, встановлені державним виконавцем під час виконання судового рішення) 61 212 (шістдесят одна тисяча двісті дванадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 5 592 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 68 коп. 3% річних, 13 831 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 28 816 (двадцять вісім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 17 коп. пені, 12 607 (дванадцять тисяч шістсот сім) грн. 28 коп. штрафу, 5 592 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 68 коп. 3% річних та 2 441 (дві тисячі чотириста сорок одна) грн. 19 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано « 10» лютого 2015 року.

Суддя О.І. Немченко