Рішення

від 10.02.2015 по справі 922/5965/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 922/5965/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роній Фарм" про стягнення заборгованість за договором поставки № И-6 від 01.04.2013р. в сумі 41 223,36 грн. за участю представників сторін:

позивача - Удовіченко А.Р. (директор, відповідно до протоколу №1 від 05.03.2013 р.

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелла", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Роній Фарм", відповідно до якої просить суд стягнути відповідача, заборгованість за договором поставки № И-6 від 01.04.2013р. в сумі 41 223,36 грн., з яких: 33080,39 грн. - сума основного боргу, 3612,37 грн. - пеня, 4035,80 грн. - інфляційні втрати, 494,80 грн. - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором поставки № И-6 від 01.04.2013 року в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 20.01.2015 року о 12:15 годині.

У судовому засіданні 20.01.2015 року було оголошено перерву до 10.02.2015 року о 11:15 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення, яке міститься в матеріалах справи. (арк.с. 153) Разом з тим, а матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву (вх.№1277), який наданий відповідачем 15.01.2015 року, в якому останній вважає позов необґрунтованим та безпідставним, та просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роній Фарм" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки № И-6 (далі - договір), відповідно до якого, позивач зобов'язувався, в порядку на умовах, визначених договором, поставляти та передавати у власність відповідача визначений договором товар, а відповідач приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п.2.1. договору поставка товару здійснюється позивачем на підставі зробленої заявки відповідача (направленої по факсу чи електронною поштою) 5 календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до п.4.2. договору, ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково - прибуткових накладних.

Згідно п. 4.3. договору сума договору складається з вартості партій товарів, поставлених позивачем протягом строку дії договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата за поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації, один раз в 14 (чотирнадцять) днів, після реалізації поставленого товару 3-м особам.

Пунктом 5.4. договору було передбачено, що відповідач надає позивачу звіт про реалізований товар кожні 30 днів.

Відповідно до п. 6.1. договору граничний термін реалізації товару являється шість місяців, після чого поставлений, але не реалізований, товар підлягає поверненню позивачу.

Пунктом 6.2. договору було передбачено, що з настанням строку, передбаченого п.6.1. договору, позивач зобов'язаний вивести нереалізований товар у 5 денний строк. Відповідач додатково сповіщає позивача про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, протягом часу дії Договору Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 96121,39 грн., станом на 31.03.2014 року оплата за поставлену продукцію була здійснена на суму 63041,00 грн..

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем складає 33080,39 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 08.04.2014 року позивач на адресу відповідача направив претензію, відповідно до якої вимагав у строк що не перевищує 5 днів, з дня отримання претензії оплатити заборгованість.

18.04.2014 року за вих. № 21 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про надання, протягом 2-ох календарних днів з дня отримання цього листа, звіту про реалізацію продукції та попередив Відповідача, що у випадку не надання відповідного звіту позивач буде вважати, що весь товар переданий по Договору між сторонами реалізований у повному обсязі.

Разом з тим, вказані претензія та вимога позивача були отримані, проте, відповіді на них відповідачем не надано та заборгованість не сплачено.

Так, відповідач, в порушення п. 5.4 договору, звіт не надав, поставлений товар не оплатив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України Відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару. У випадку прострочення оплати товару Позивач має право вимагати оплати товару й сплати відсотків за користування чужими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 33080,39 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 33080,39 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 4035,80 грн. - інфляційних втрат, 494,80 грн. - 3% річних та пеню в розмірі 3612,37 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем 4035,80 грн. - інфляційних втрат та 494,80 грн. - 3% річних, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2. в разі прострочення відповідачем оплати товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 3612,37 грн.

Стосовно заперечень відповідача, які викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що вони не містять в собі законодавчого підгрунття, суперечать вимогам діючого законодавства та укладеному між сторонами договору, а від так не заслуговують навіть на увагу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роній Фарм" (62472, м. Мерефа, Харківський р-н, Харківської обл., вул. Дніпропетровська, 223, к. 8-7, код ЄДРПОУ 38117599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 6, код ЄДРПОУ 38493226, п/р 2602440213700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) 33080,39 грн. - сума основного боргу, 3612,37 грн. - пені, 4035,80 грн. - інфляційні втрати, 494,80 грн. - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/5965/14