Рішення

від 10.02.2015 по справі 922/6021/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 922/6021/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Центросталь", м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацитівський завод збірних теплиць", смт.Кріпенський Луганської області про стягнення 198198,96 гривень за участю представників:

позивача - Кудріна Д.А. (довіреність №09/06-1 від 06 вересня 2012 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2014 року позивач, приватне підприємство "Науково-виробниче підприємство "Центросталь", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацитівський завод збірних теплиць" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 198198,96 гривень, у тому числі, 196000,00 гривень суми основної заборгованості, 588,00 гривень суми нарахованої пені та 1610,96 гривень суми 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №13/04-7, укладеного між сторонами 03 квітня 2013 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3920,00 гривень судового збору та 5000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 грудня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 січня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 січня 2015 року було відкладено розгляд справи на 10 лютого 2015 року.

10 лютого 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№5245) додаткові документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 10 лютого 2015 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 10 лютого 2015 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представника відповідача, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

03 квітня 2013 року між приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство "Центросталь" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Антрацитівський завод збірних теплиць" (відповідачем) було укладено договір поставки №13/04-7. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) цинк електричний в злитках нелегірований (товар), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідний товар та оплатити його.

Перехід права власності на товар здійснюється в момент передачі товару покупцеві (п.2.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив на адресу відповідача товар на суму 369024,96 гривень, що підтверджується видатковою накладною №50 від 20 червня 2014 року. Відповідну накладну було підписано з обох сторін. Крім того факт поставки товару підтверджується додатковими первинними документами, а саме, наявними у матеріалах справи довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортною накладною №50 від 20 червня 2014 року та відомостями про вантаж.

Згідно із п.3.3 договору, товар, який поставляє продавець оплачується: 100% вартості товару перераховується на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач, в свою чергу, частково розрахувався за отриманий товар на суму 173024,96 гривень, що підтверджується банківською випискою від 02 жовтня 2014 року.

Таким чином, суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 196000,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 196000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 588,00 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.5.2.4 договору, за порушення строку оплати покупець сплачує продавцеві неустойку у розмірі 0,3 % від вартості не оплаченого у строк товару за кожний день прострочення оплати товару.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 1610,96 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

22 жовтня 2014 року між позивачем та адвокатом Кудріним Д.А. було укладено договір №22/9 про надання юридичних послуг.

На виконання умов даного договору, адвокатом позивачу було надано юридичні послуги на суму 5000,00 гривень, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1846 від 30 жовтня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Кудрін Д.А. представляв інтереси позивача в одному судовому засіданні 10 лютого 2015 року, витребувані судом документи надав частково.

Однак, суд вважає, що сума винагороди у розмірі 5000,00 гривень завищена, оскільки спір стосується стягнення заборгованості та штрафних санкцій за прострочку оплати товару, поставленого відповідачу всього за однією накладною, отже, відповідна справа не є складною, аналіз та підготовка відповідних документів до суду не потребує значної витрати часу.

Крім того, в матеріалах справи відсутній акт виконання юридичних послуг адвокатом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід обмежити, визнавши їх правомірними у сумі 2000,00 гривень, які покладаються на відповідача в якості судових витрат.

Також, суд, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 546, 548, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Антрацитівський завод збірних теплиць" (94632, Луганська область, м.Антрацит, смт.Кріпенський, вул.Зелена, 6, код ЄДРПОУ 00860257, р/р №260077983 у ЛОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 304007) на користь приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Центросталь" (49057, м.Дніпропетровськ, вул.40 років Комсомолу, 132, код ЄДРПОУ 34884423, р/р №26005060005474 у КБ "Приватбанк", МФО 305299) 196000,00 гривень основної заборгованості, 588,00 гривень пені, 1610,96 гривень суми 3% річних, 2000,00 гривень витрат на послуги адвоката та 3963,98 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 лютого 2015 року.

Суддя К.В. Аріт

справа №922/6021/14