Постанова

від 10.02.2015 по справі 910/22643/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа№ 910/22643/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання - Бухтіярову О.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр невідкладної пульмонології"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2014

у справі № 910/22643/14 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр невідкладної пульмонології"

про стягнення 10 720,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" (далі - ТОВ "ФАРМПЛАНЕТА", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр невідкладної пульмонології" (далі - ТОВ "Центр невідкладної пульмонології", відповідач) про стягнення 10 720,15 грн., з яких: сума основного боргу - 9 372,51 грн., 439,90 грн. - 20 % річних, 549,13 грн. - пені, та 358,61 - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної здійснення оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 (повний текст складено 19.11.2014) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Центр невідкладної пульмонології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" суму основного боргу у розмірі - 9 372,51 грн., 439,90 грн. - 20% річних, 549,13 грн. - пені, 358,61 грн. - інфляційних втрат та 1 827,00 грн. - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "Центр невідкладної пульмонології" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, що факт поставки товару не доведений позивачем, оскільки докази, якими сторона підтверджує виконання договірних зобов'язань не є належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.01.2015; зобов'язано сторони надати на огляд колегії суддів оригінали документів, пов'язаних з предметом спору; запропоновано позивачу надати суду нормативно обґрунтовані письмові пояснення (відзив) щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, з доданням необхідних документів в підтвердження своїх доводів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 розгляд справи було відкладено на 10.02.2015, зокрема, через невиконання сторонами вимог ухвали суду від 15.12.2014, а також у зв'язку з неявкою представника відповідача. Разом з цим, сторін було повторно зобов'язано виконати вимоги попередньої ухвали суду у даній справі.

Представник позивача у судове засідання 10.02.2015 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що, зокрема, свідчить наявна в матеріалах справи розписка представника позивача від 22.01.2015 про обізнаність щодо дати наступного засідання. Вимоги суду (зокрема, попередніх ухвал) в частині обов'язкового надання оригіналів документів, не виконав. Жодних пояснень з цього приводу не надав.

Представник відповідача у судове засідання 10.02.2015 також не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, направленням на адресу відповідача копії вищезазначеної ухвали від 22.01.2015. Вказана ухвала (яка була надіслана стороні рекомендованим листом на адресу місцезнаходження даної юридичної особи згідно відомостей ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) повернулася до суду з поміткою про закінчення встановленого терміну зберігання.

В свою чергу, ч. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (далі - Постанова Пленуму) встановлює, що належною адресою є адреса, яка повідомлена суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Разом з цим, пункт 3.12. Постанови Пленуму зазначає, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, пункт 2.3. Постанови Пленуму зазначає, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на неодноразове ігнорування сторонами вимог суду, (зокрема, в частині обов'язкового надання оригіналів документів), у зв'язку з неможливістю відкласти справу через обмежений ч. 1 ст. 102 ГПК України процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а також без оригіналів документів, пов'язаних з предметом спору, які неодноразово витребовувались у сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем 15 травня 2014 року укладено договір поставки №792/к/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупця: лікарські засоби та товари медичного призначення (в подальшому - товар), асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в накладних, які є невід'ємною частино договору.

Доказом передачі товару покупцю є накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця (п. 3.9 договору).

У пункті 5.4. договору сторони погодили, що оплата покупцем товару договору здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні заявки на поставку.

Відповідно до п. 5.5. договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у накладній. В кожній видатковій накладній вказується строк оплати за поставлений товар.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення основної заборгованості за договором, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за отриманий товар за договором в сумі 9372,51 грн. належним чином доведений, документально підтверджений (зокрема, копіями видаткових накладних) і відповідачем не спростований.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач заперечував отримання товару. Зазначив, що єдиними доказами, якими позивач підтверджує виконання договірних зобов'язань, є видаткові накладні на загальну суму 10 476,56 грн., які, за твердженням апелянта, не є належними доказами, оскільки не відповідають вимогам договору та положенням чинного законодавства.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта та зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В якості доказів, якими ТОВ "ФАРМПЛАНЕТА" підтверджує належне виконання умов договору та поставку товару відповідачу, позивачем були надані копії видаткових накладних від 13.06.2014, 19.06.2014, 24.06.2014 та 27.06.2014 (а.с. 13-37). Загальна сума поставленого товару за цими накладними становить 10 476,56 грн. Оригіналів накладних для огляду в судовому засідання стороною надано не було, при цьому, як було вищезазначено, відповідачем заперечується як поставка товару, так і дійсність та належність вказаних доказів.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар, обов'язок довести поставку товару (на умовах, в порядку та обсягах, визначених договором) покладається на позивача (ст. 4-3, 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Так, відповідно до п. 3.9. договору доказом передачі товару покупцю є накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у наданих позивачем копіях видаткових накладних містяться неповні реквізити підписів у графі: «отримав». При цьому, встановити приналежність даних підписів будь-якій конкретній особі не видається за можливе, оскільки жодних ініціалів, прізвищ або посад уповноважених осіб покупця з копій видаткових накладних не вбачається. Також, поруч з підписами невстановлених осіб, у графах «отримав» міститься відбиток штампу з позначенням: «для документів. Центр невідкладної пульмонології».

Пунктом 3.10. договору встановлено, що передача товару уповноваженій особі покупця здійснюється постачальником на підставі довіреності, виданої покупцем на ім'я такої уповноваженої особи.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що відносно кількості товари вважаються зданими постачальником і прийнятими покупцем, відповідно до накладних, що підтверджується підписом представника покупця та печаткою або штампом, якщо товар відвантажено без довіреності згідно п. 3.11.договору.

Ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції сторонами не було надано довіреностей, якими би ТОВ "Центр невідкладної пульмонології" уповноважило певних осіб отримувати товар за вказаними накладними на виконання умов договору. При цьому, апелянт у скарзі стверджує, що такі довіреності на ім'я третіх осіб не видавалися, а від імені підприємства, в такому випадку, повинна була діяти директор - Філіппова О.С., саме якою було підписано договір.

З матеріалів справи вбачається, що підпис директора - Філіппової О.С. в договорі було скріплено печаткою ТОВ "Центр невідкладної пульмонології" (дійсність якої відповідачем не заперечується). Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у копіях видаткових накладних відсутній підпис директора - Філіппової О.С. (як і будь-якої іншої посадової особи відповідача), а також не вбачається відбитку печатки апелянта на жодній копії видаткової накладної.

Разом з цим, згідно п. 3.11. договору при централізовано-кільцевих поставках товару покупцю їх відпуск постачальником може здійснюватися без довіреності, якщо покупець за підписом керівника і головного бухгалтера, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товар, завіряє на провідних документах (накладній) свій підпис про одержання товару.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні такого роду повідомлення, якими би відповідач довів до відома позивача інформацію, як про матеріально відповідальних осіб, так і про зразки печаток або штампів, якими такі особи повинні засвідчувати власні підписи. Таким чином, відбиток штампу з позначенням: «для документів. Центр невідкладної пульмонології» не може засвідчувати відповідні підписи при отриманні товару, оскільки встановити приналежність такого штампу саме відповідачу не є можливим.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у копіях видаткових накладних також містяться наступні рядки: «завідуючий аптекою»; «комісія»; «довіреність №»; «дата отримання товару». При цьому в жодному з наведених рядкаів не зазначені відповідні дані, які б давали підстави стверджувати про отримання товару саме відповідачем, та саме у спірний період.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що копії видаткових накладних також не містять відповідних відміток про момент переходу права власності на товар та безпосереднього місця здачі-приймання товару. Разом з цим, такі відмітки є необхідними при складанні видаткових накладних, згідно узгоджених сторонами умов у п.п. 3.4., 3.5. договору.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відтак, враховуючи відсутність усіх вищенаведених необхідних реквізитів у первинних документах (видаткових накладних), які були надані позивачем, а також відсутність оригіналів цих документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказані докази не є належними та допустимими в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється окремими товарними партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником заявок на поставку товару. Асортимент, кількість, ціну товару, строк придатності, умови оплати кожної партії товару та умови поставки, покупець вказує у заявці на поставку відповідної партії товару.

Матеріали справи також не містять жодного доказу того, що відповідачем подавалися позивачу вказані заявки на поставку товару.

При цьому, доводи позивача про те, що відповідачем здійснювалося часткове погашення саме заборгованості за договором №792/к/10, жодним чином не підтверджено, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази часткового погашення такої заборгованості (зокрема, з зазначенням цільового призначення платежу, підстав оплати, тощо), на підставі яких у суду була би можливість стверджувати, що оплата дійсно відбувалася відповідачем та саме на виконання умов договору.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позовні вимоги у даній справі підтверджені лише копіями первинних документів, які не відповідають умовам договору та приписам законодавства, а також заперечуються іншою стороною по справі, з огляду на ігнорування позивачем вимог суду щодо надання оригіналів вказаних документів та інших необхідних документів (таких як: довіреності на отримання матеріальних цінностей; заявок покупця; письмових повідомлень про осіб, які мають право отримувати товар та зразків печаток або штампів, що повинні засвідчувати підписи таких осіб; тощо), колегія суддів дійшла висновку про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Таким чином, під час перегляду справи в апеляційному провадженні, судом було встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих (в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України) доказів здійснення позивачем поставки за договором (що є необхідною умовою для встановлення факту несвоєчасної оплати відповідачем товару, з подальшим стягненням відповідної заборгованості).

Отже, суд першої інстанції зробив висновки на підставі неналежних доказів, необґрунтовано встановив факт поставки товару, у зв'язку з чим, помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 9 372,51 грн. Вимоги про стягнення пені та штрафних санкцій не підлягають задоволенню, як похідні.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідача відшкодовуються йому судом за рахунок позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр невідкладної пульмонології" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 у справі № 910/22643/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2014 у справі № 910/22643/14 скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармпланета" (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2; код ЄДРПОУ 36852896) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр невідкладної пульмонології" (03110, м. Київ, вул.. Головка, 4, код ЄДРПОУ 22890661) 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень, 50 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/22643/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім