Рішення

від 10.02.2015 по справі 338/202/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 338/202/14-ц

Провадження № 22-ц/779/346/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шишко О.А. О. А.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Мельник О.В.

з участю: представника ОСОБА_2- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання припиненим договору поруки від 08.11.2007 року №11249029000/П, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богородчанського районного суду від 24 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

В лютому 2014 році ПАТ «Укрсиббанк» звернулося в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_4 не виконує зобов'язань, взятих на себе за умовами кредитного договору - суму кредиту, нараховані проценти за користування кредитними коштами у встановлені договором строки не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просив стягнути в солідарному порядку з боржника та його поручителя - ОСОБА_2

В квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позов до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання припиненим договору поруки від 08.11.2007 року №11249029000/П, посилаючись на те, що Додаткова угода №1, яка була укладена між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Крім того, ОСОБА_2 вважав договір поруки припиненим з підстав ч.4 ст. 559 ЦК України.

Рішенням Богородчанського районного суду від 24 грудня 2014 року задоволено позов ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 64441,10 доларів США заборгованості за кредитним договором від 08.11.2007 року №11249029000 та 3654 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання припиненим договору поруки від 08.11.2007 року №11249029000/П - відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для розгляду справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував вимог ч.1 ст.559 ЦК України, згідно з якою договір поруки є припиненим у випадку зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. В даному випадку між Банком та позичальником без згоди поручителя було укладено Додаткову угоду №1 до Договору споживчого кредиту, згідно якої внесено зміни до договору щодо збільшення обсягу фінансового зобов'язання та відповідальності шляхом встановлення подвійної облікової ставки за користування кредитом з 12,4 % річних до 24,8 % річних. Внаслідок такої угоди обсяг фінансової відповідальності поручителя збільшився вдвічі. При цьому, про вказану Додаткову угоду № 1 поручителю ОСОБА_2 нічого не було відомо і з її умовами він не ознайомлювався. Вказаний факт підтверджується долученою до матеріалів справи угодою, в якій відсутній підпис поручителя про ознайомлення з умовами такої угоди.

Також представник ОСОБА_2 зазначає, що позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду з позовом. Оскільки договором поруки не визначено календарний строк його припинення, то вважала, що згідно з умовами Договору споживчого кредиту Банк-позивач набув право дострокового повернення кредиту з 08.07.2011 року і вправі був реалізувати право звернення з вимогами до поручителя протягом 6 місяців, тобто до 08.01.2011 року, в той час як з позовом позивач звернувся лише 02.01.2013 року.

З цих підстав рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову представник апелянта просила скасувати, та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник ПАТ «Укрсиббанк», ОСОБА_4, будучи належно повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Законність ухваленого судом першої інстанції перевіряється в частині, що стосується поручителя ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_4, як боржник за кредитним договором №11249029000 від 08.11.2007 року, рішення суду не оскаржує.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08.11.2007 року між ПАТ «Укрсиббанк» до та ОСОБА_4 було укладено договір №11249029000 (а.с.6-15), згідно з яким позичальник ОСОБА_4 отримала в кредит грошові кошти в розмірі 56000, 00 доларів США зі сплатою 12,4% за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 08.11.2028 року.

В забезпечення виконання зобов'язання позичальником за даним кредитним договором 08.11.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с. 16-17), згідно з якими поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за даним кредитним договором.

Як встановив суд першої інстанції, і зазначеного не оспорює ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором належним чином ним не виконувалися, у зв'язку з чим банк-позивач здійснював нарахування штрафних санкцій відповідно до умов зазначеного договору. І саме несвоєчасне виконання зобов'язань позичальником спонукало кредитора достроково заявити вимогу про повернення боргу, відсотків по кредиту та сплати штрафних санкцій, виходячи з положень ст. ст.610, 611, 625 ЦК України

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_2, суд першої інстанції, виходив з того, що Додаткова угода №1 до основного договору про надання споживчого кредиту була укладена в один і той же день, що і основний договір, а тому укладаючи договір поруки ОСОБА_2 був ознайомлений зі змістом цієї угоди. Також суд вважав, що оскільки строк виконання ОСОБА_4 основного зобов'язання визначено терміном не пізніше 08.11.2028 року, а сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатись як встановлення строку дії поруки, то термін визначається календарною датою або вказівкою на подію,яка має неминуче настати, що в даному випаду 08.11.2028 року.

Однак погодитись з таким висновком суду колегія суддів Апеляційного суду не може, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина друга статті 555 цього Кодексу).

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Відповідно до п.п.2.1., 5.6. Договору поруки від 08.11.2007 року сторонами узгоджено спосіб повідомлення одна одної в рамках цих договорів, а також те, що доповнення та зміни умов договору вносяться за згодою сторін і оформляються додатковими угодами.

Разом з тим, банком- кредитором не спростована та обставина, що з травня 2009 року банком нараховувались відсотки за збільшеною відсотковою ставкою до 24,8 % річних ( проти 12,4 % за умовами кредитного договору), які передбачались Додаткового угодою №1 від 08.11.2007 року. При цьому слід зазначити, що на Додатковій угоді підпис ОСОБА_2 відсутній, за текстом самої додаткової угоди вбачається, що така укладалася лише між банком та позичальником ОСОБА_4 ( а.с. 93).

Оскільки ПАТ «Укрсиббанк» всупереч вимогам ст.ст.10,11,60 ЦПК України суду не надав доказів про повідомлення поручителя про зміну відсоткової ставки по основному зобов'язанню, а в договорі поруки не передбачено зміни умов договору без додаткового повідомлення поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється.

Однак суд першої інстанції, не врахував вищенаведеного, а тому прийшов до помилкового в частині солідарного стягнення заборгованості.

Доводи позивача про те, що за умовами самих договорів передбачалася можливість підняття відсоткової ставки у майбутньому і відповідачі з такими умовами погодилися, не заслуговують на увагу, оскільки згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки ( в даному випадку - письмово).

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявленого позову, колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, що рішення судом першої інстанції постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає до скасування з ухваленням нового рішення в частині що стосується вимог, заявлених до ОСОБА_2 та відповідно, вимог ОСОБА_2, як позивача.

На підставі вищенаведеного та ст. 559 ЦК України, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 , 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду від 24 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання припиненим договору поруки від 08.11.2007 року №11249029000/П - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк» про визнання припиненим договору поруки від 08.11.2007 року №11249029000/П задовольнити частково. Визнати припиненою поруку за даним договором з 8.11.2007 року.

В решті рішення Богородчанського районного суду від 24 грудня 2014 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв