Ухвала

від 22.01.2015 по справі 2а/1570/6988/2011

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року м. Київ К/9991/44161/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року

у справі № 2а/1570/6988/2011

за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, адміністративний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» (далі - ДП «МТП «Южний»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС; відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКС України в Одеській області; відповідач-2) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000701530 від 18 липня 2011 року та № 0000711530 від 18 липня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «МТП «Южний» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Приватним підприємством спеціалізованим виробничо-технічним об'єднанням «Спецпроект», Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал сервіс Україна» за грудень 2010 року, Виробничо-комерційною фірмою «Марс» (мале підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вилайн» за грудень 2010 року, січень 2011 року, Приватним підприємством «Техномайстер» за період з 01 січня 2008 року по 30 липня 2010 року , за результатами якої складено акт № 287/15-3/4704790/29 від 23 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято акти індивідуальної дії: № 0000701530 від 18 липня 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на 41 392,67 грн., за лютий 2011 року на 1 652,53 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 239,39 грн.; № 0000711530 від 18 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404 153,73 грн. (230 944,99 грн. - основний платіж, 173 208,74 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 1.8 статті 1, підпункту «д» підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.2, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП СВТО «Спецпроект», ТОВ «Універсал сервіс Україна», ВКФ «Марс» (МП) у формі ТОВ, ТОВ «Вилайн», ПП «Техномайстер» за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено з огляду на невідповідність сформованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість сумам податкових зобов'язань, відображеним ПП «Техномайстер», а також з урахуванням актів перевірок (неможливості проведення перевірок) ПП СВТО «Спецпроект», ТОВ «Універсал сервіс Україна», ВКФ «Марс» (МП) у формі ТОВ, ТОВ «Вилайн», в яких зазначено про неперебування контрагентів позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, викладено думки про те, що укладені названими особами з постачальниками та покупцями правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем в охоплені перевіркою періоди у ПП СВТО «Спецпроект», ТОВ «Універсал сервіс Україна», ВКФ «Марс» (МП) у формі ТОВ, ТОВ «Вилайн», ПП «Техномайстер» товарно-матеріальних цінностей та послуг засвідчується належним чином складеними специфікаціями до договорів, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, документами, що засвідчують оприбуткування товару на склад підприємства, протоколами узгодження договірних цін, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями.

При цьому відповідачем не заперечується, що понесені ДП «МТП «Южний» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальників, від правильності ведення ними податкового обліку або від перебування контрагентів за юридичною адресою, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Карась О.В.