Рішення

від 06.02.2015 по справі 908/3994/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/104/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2015 Справа № 908/3994/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРТ М" (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 29-а, кв. 53)

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69120, АДРЕСА_2)

про визнання договору недійсним та витребування майна

Колегія суддів у складі: Головуючого - Боєва О.С.

Суддів: Азізбекян Т.А.,

Сушко Л.М.

За участю представників:

Від позивача: Післегіна А.А. (дов. № б/н від 01.10.14), ОСОБА_9. (директор)

Від відповідача: ОСОБА_6 (дов. № 950 від 17.04.12)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання недійсним договору № 1 від 23.01.2007р. про передачу майна у строкове безоплатне користування, укладений між ТОВ "МАРТ М" та ПП ОСОБА_2; про витребування у відповідача на користь позивача наступне майно: підстанцію КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж вартістю 41530 грн., кабель броньований 3х120 АПБП кількістю 300 метрів вартістю 89574 грн., трансформатор ТМ 630 У потужністю 630 кВт (б/у) вартістю 45000 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.10.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3994/14.

12.12.2014р. на підставі заяви судді Боєвої О.С., з метою всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, враховуючи категорію справи та її складність, розпорядженням голови господарського суду Запорізької області № 01-04/133/14 від 12.12.2014р., справу № 908/3994/14 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Азізбекян Т.А., Сушко Л.М. Ухвалою суду від 12.12.2014р. справу № 908/3994/14 прийнято до провадження, судове засідання призначено на 21.01.2015р. У судовому засіданні 21.01.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 23.01.2015р., потім - до 06.02.2015р.

06.02.2015р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

04.11.2014р. до господарського суду від відповідача надійшло письмове клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго».

У судовому засіданні 18.11.2014р. представник відповідача в усній формі зазначив, що дане клопотання не підтримує, просить його не розглядати. Клопотання залишено судом без розгляду.

09.12.2014р. до господарського суду від позивача надійшла письмова заява про витребування доказів у ВАТ «Запоріжжяобленерго».

У судовому засіданні 09.12.2014р. представник позивача підтримав заяву про витребування доказів, представник відповідача проти заяви заперечив.

Суд, розглянувши заяву позивача про витребування доказів, відмовив у її задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням нормативно-правових обґрунтувань, які надійшли до суду 04.11.2014р., 12.12.2014р. та 21.01.2015р., зазначивши, зокрема, про наступне. У 2013р. позивач виявив намір розпочати використання для ведення власної діяльності належного ТОВ "Март М" майна - трансформаторної підстанції з трансформатором, а також броньованого кабелю, та дізнався, що зазначене майно використовується відповідачем на підставі договору № 1 від 23.01.2007р., за яким майно передано відповідачу у строкове безоплатне користування. Ніяких подібних договорів позивач з відповідачем не укладали. За вказаним договором орендодавець (ТОВ «Март М») передає, а орендар (ПП ОСОБА_2.) приймає у строкове безоплатне користування КТП з кабельними мережами, розташований: пров. Зустрічний, 18г, м. Запоріжжя. Оскільки договір передбачає безоплатне строкове користування майном, то в силу приписів ст. 827 ЦК України є за своєю правовою природою договором позички. Згідно ж ч. 2 ст. 829 ЦК України юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю. Відповідно до п. 1.3. Статуту ТОВ "Март М" учасником товариства є ОСОБА_9., а також громадянин України ОСОБА_2 Таким чином перехід майна юридичної особи - ТОВ «Март М», у володіння та користування її засновника - ПП ОСОБА_8, є незаконним. Крім того, безоплатна передача майна товариством будь-яким особам суперечить меті створення та діяльності товариства в силу приписів ч. 2 п. 2.1. Статуту ТОВ «Март М». У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 16, 203, 215, 216, 228, 236, 258, 829, 1212, 1213 ЦК України просить визнати недійсним договір № 1 від 23.01.2007р. та витребувати у відповідача передане за цим договором майно.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 09.12.2014р., з урахуванням доповнень до відзиву, які надійшли 21.01.2015р. та 05.02.2015р., зазначивши, зокрема, про наступне. У своєму позові позивач вказував, що спірний договір не підписував, майно відповідачу не передавав, внаслідок чого просить визнати недійсним договір № 1 від 23.01.2007р. При цьому, до матеріалів справи не залучалися оригінал даного договору та акт прийому-передачі в оренду обладнання згідно договору. Натомість, в поясненнях від 12.12.2014р. позивач фактично змінив обставини позову, вказавши, що ТОВ «Март М» передало відповідачу майно на підставі договору №1 від 23.01.2007р. Однак зміна предмету позову може бути реалізована позивачем лише до початку розгляду справи по суті. У доповненні до відзиву, яке надійшло до суду 05.02.2015р. відповідач зазначив, що незрозумілим є той факт, що позивач не вказує звідки в нього оригінали спірного договору та акту прийому-передачі. Зазначені ж документи у відповідача відсутні. Відповідач визнає обставини того, що договір № 1 від 23.01.2007р. та акт прийому-передачі не підписувався. Оскільки сторони спростовують факт підписання договору, то він є неукладеним. Крім того, позивачем не надано документів, які б підтверджували правомірність набуття позивачем вказаного в позовній заяві майна. А також, жоден із наданих позивачем документів не містить підтвердження того, що спірне майно взагалі коли-небудь постійно або тимчасово знаходилось в розпорядженні відповідача. Факт отримання відповідачем від позивача спірного майна не доведено. За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими доказами, а відтак не підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2007р. між ТОВ "МАРТ М" (код ЄДРПОУ 34317342) в особі директора ОСОБА_9. (орендодавець, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (ідент. код НОМЕР_1) (орендатор, відповідач у справі) був укладений договір № 1, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове безоплатне користування КТП з кабельними мережами, розташовану: пров. Зустрічний, 18г, м. Запоріжжя (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору передача КТП з кабельними мережами в оренду не тягне за собою передачу права власності, власником майна залишається орендодавець.

Згідно з п. 3.2. договору орендодавець зобов'язався передати орендоване майно, зазначене в п. 1.1. за актом приймання-передачі.

Пунктом 4.3. договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з 01.01.2007р. та діє до 31.01.2008р.

Пунктом же 4.4. договору сторонами погоджено, що договір вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна зі сторін не заявить вимогу про зміну або розірвання за 20 календарних днів до закінчення строку його дії.

Актом приймання-передачі в оренду обладнання, розташованого: пров. Зустрічний, 18г, м. Запоріжжя, ТОВ "МАРТ М" було передано, а ПП ОСОБА_2 прийнято: підстанцію КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж - 1шт., кабель броньований АПБП 3х120 - 300 метрів, трансформатор ТМ 630У - 630 кВт - 1 шт.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 16 ЦК України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільного права та інтересу є визнання правочину недійсним.

У позовній заяві позивач, зокрема, просить визнати договір № 1 від 23.01.2007р. недійсним оскільки його зміст суперечить приписам ч. 2 ст. 829 ЦК України та меті створення і діяльності товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За своєю правовою природою договір № 1 від 23.01.2007р. є договором позички, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ст. 827 ЦК України).

Відповідно ж до ч. 2 ст. 829 ЦК України юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю .

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 1 від 23.01.2007р. з боку орендаря підписано приватним підприємцем ОСОБА_2

В той же час, відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРТ М", затвердженого установчими зборами ТОВ «МАРТ М» згідно протоколу № 1 від 17.04.2006р., та зареєстрованого 19.04.2006р. номер запису 11031020000013082, ОСОБА_2 є одним із учасників товариства (п. 1.3. Статуту).

Таким чином, зміст договору № 1 від 23.01.2007р. про передачу учаснику ТОВ «Март М» - ОСОБА_2, у строкове безоплатне користування майно суперечить приписам ч. 2 ст. 289 ЦК України. Крім того, зміст договору суперечить і меті створення та діяльності товариства, оскільки згідно ч. 2 п. 2.1. Статуту ТОВ «Март М» однією із цілей діяльності товариства є одержання прибутку.

За таких обставин є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовна вимога про визнання недійсним договору № 1 від 23.01.2007р. про передачу майна у строкове безоплатне користування, укладеного між ТОВ "МАРТ М" та ПП ОСОБА_2.

Позивачем також заявлені вимоги про витребування у відповідача на користь позивача майна, отриманого на виконання договору № 1 від 23.01.2007р., а саме: підстанції КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж вартістю 41530 грн., кабелю броньованого 3х120 АПБП кількістю 300 метрів вартістю 89574 грн., трансформатору ТМ 630 У потужністю 630 кВт (б/у) вартістю 45000 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, вимога позивача про витребування у відповідача на користь позивача майна, отриманого на виконання договору № 1 від 23.01.2007р., є законною.

В той же час, у договорі № 1 від 23.01.2007р. сторонами не була визначена вартість майна, переданого у строкове безоплатне користування. Згідно ж п. 11 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цвільних справ про визнання правочинів недійсними» в разі застосування реституції за недійсним договором, у якому не встановлена вартість майна і вона не може бути визначена виходячи з його умов, вартість майна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору (частина четверта статті 632 ЦК).

Оскільки в договорі вартість майна не встановлена, визначити її вартість виходячи із звичайних цін, що склалися на момент укладення договору не є можливим, позивачем вартість майна зазначена у позовних вимогах не доведена, так як визначена станом не на час укладення договору, а станом на вересень 2014р. (експертний висновок № ОИ-541 від 25.09.2014р.), тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме без зазначення вартості майна.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.

Заперечення відповідача викладені у відзиві та доповненнях до відзиву спростовуються наведеним вище, а також наступним. По-перше, щодо доводів відповідача про зміну позивачем підстав позову слід зазначити, що зміна підстав позову позивачем, після початку розгляду спору по суті, не мала місце, оскільки в позовній заяві позивач просив визнати недійсним договір № 1 від 23.01.2007р. про передачу учаснику ТОВ «Март М» - ОСОБА_2, у строкове безоплатне користування майно, на підставі ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1-2 ст. 215 ЦК України, так як він суперечить приписам ч. 2 ст. 829 ЦК України. По-друге, щодо доводів відповідача про те, що сам позивач у позовній заяві зазначив, що він не укладав з відповідачем договір, а отже, неукладений договір не може бути визнаний недійсним, слід зазначити: 1) Сторонами не заявлялось клопотання про проведення експертизи підпису директора ТОВ «Март М» в договорі. 2) Акт приймання-передачі обладнання до договору № 1 від 23.01.2007р. свідчить про схвалення правочину сторонами. 3) Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 4) Крім того, оригінали договору № 1 від 23.01.2007р. та акту приймання-передачі до договору № 1 від 23.01.2007р. були надані позивачем та оглянуті судом в судових засіданнях 12.12.2014р. та 21.01.2015р. По-третє, щодо тверджень відповідача про не надання позивачем документів, які б підтверджували правомірність набуття позивачем вказаного в позовній заяві майна, слід зазначити, що предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним договору та витребування майна в порядку реституції, а не вимога про визнання права власності на майно, тобто правомірність набуття позивачем майна переданого відповідачу за договором № 1 від 23.01.2007р. не входить до предмету дослідження у даній справі. В той же час, суд звертає увагу, що згідно п. 4.5. Статуту ТОВ «Март М» ОСОБА_9. вносить до статутного капіталу майнові кошти у вигляді підстанції КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж. По-четверте, спростовуються доводи відповідача про не надання позивачем доказів на підтвердження того, що спірне майно взагалі коли-небудь постійно або тимчасово знаходилось в розпорядженні відповідача. Так, за актом приймання-передачі до договору № 1 від 23.01.2007р. майно було передано відповідачу. Крім того, в матеріалах справи містяться копії листів ВАТ «Запоріжжяобленерго» з яких вбачається, що саме на підставі наданих ПП ОСОБА_2 правовстановлюючих документів на майно: договору № 1 від 23.01.2007р. та акту приймання-передачі до нього, був укладений договір про постачання електричної енергії від 30.04.2010р. № 11729 між ВАТ «Запоріжжяобленерго» та ПП ОСОБА_2

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 1 від 23.01.2007р. про передачу майна у строкове безоплатне користування, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРТ М" та Приватним підприємцем ОСОБА_2.

Витребувати у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69120, АДРЕСА_3; ідентиф.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРТ М" (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 29-а, кв. 53; код ЄДРПОУ 34317342) наступне майно:

- підстанцію КТПГС з кабельним вводом прохідна для міських мереж - 1 шт.;

- кабель броньований 3х120 АПБП - 300 метрів;

- трансформатор ТМ 630 У 630 кВт - 1 шт.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69120, АДРЕСА_3; ідентиф.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРТ М" (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 29-а, кв. 53; код ЄДРПОУ 34317342) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4740 (чотири тисячі сімсот сорок) грн. 08 коп.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Головуючий суддя О.С. Боєва

Суддя Т.А. Азізбекян

Суддя Л.М. Сушко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 11.02.2015р.