Рішення

від 12.02.2015 по справі 911/5421/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 911/5421/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Інвест СБС",

09634, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Синява, вул. Шевченка, 101

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК",

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 1

про стягнення 23 599,80 грн.

за участю представників:

позивача - Перкова Н.В. (довіреність від 10.12.2014, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Інвест СБС" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" (далі - відповідач) про стягнення 23 599,80 грн., з яких: 21 000,00 грн. основного боргу, 2 100,00 грн. штрафу, 451,00 грн. пені та 48,80 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з передачі товару за договором поставки від 25.06.2014 № 2014/06/25.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.01.2015.

У судове засідання 13.01.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, розгляд справи відкладено на 27.01.2015.

У судове засідання 27.01.2015 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, розгляд справи відкладено на 12.02.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3189/15 від 11.02.2015) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3189/15 від 12.02.2015) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 12.02.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.02.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Інвест СБС" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" (далі - постачальник) укладено договір поставки від 25.06.2014 № 2014/06/25 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених Договором, виготовляти та систематично поставляти покупцю (передавати у власність) товар, що визначений у Специфікаціях до Договору, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених Договором, приймати названий товар та оплачувати його (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.3. Договору, ціна Договору визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність покупцю, згідно Специфікацій та видаткових накладних, оформлених між сторонами протягом терміну дії Договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, оплата покупцем за поставлений товар здійснюється згідно умов, які вказані в Додатках та/або Специфікаціях до Договору.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що постачальник повинен передати товар покупцю, а покупець прийняти товар в термін не пізніше 14 календарних днів з моменту підписання Специфікації.

Згідно з пунктом 4.4. Договору, датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної, якщо інше не узгоджено письмовою домовленістю сторін.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року (пункт 9.1. Договору).

Між сторонами підписано Специфікацію від 25.06.2014 № 1 до Договору, відповідно до якої сторони погодили перелік, асортимент, кількість, ціну і вартість товару.

Пунктом 4. Специфікації до Договору встановлено порядок оплати товару: попередня оплата у розмірі 50 %, остаточний розрахунок по факту поставки товару на склад покупця.

Термін постачання: 14 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати (пункт 5. Специфікації до Договору).

Відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату товару від 26.09.2014 № 298 на суму 42 000,00 грн.

Позивачем, на виконання пункту 4. Специфікації до Договору, перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 21 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 03.10.2014 № 535 та довідкою від 10.02.2015 № 020-2/31 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що підписана уповноваженою особою банку та скріплена відбитком його печатки.

За твердженнями позивача, в порушення умов Договору, відповідачем не здійснено поставку товару, що оплачений позивачем у розмірі 21 000,00 грн. на умовах попередньої оплати у розмірі 50 % вартості товару.

Докази передачі товару відповідачем позивачу на суму попередньої оплати у розмірі 50 % вартості товару, що здійснена позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Листом від 23.10.2014 вих. № 88 позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 21 000,00 грн., що перераховані як попередня оплата згідно з Договором.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, грошові кошти, що сплачені як попередня оплата товару, не повернув, докази протилежного відсутні в матеріалах справи.

Згідно з наданою до матеріалів справи довідкою від 10.02.2015 № 020-2/31 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок позивача, що підписана уповноваженою особою банку та скріплена відбитком його печатки, судом встановлено, що на поточний рахунок позивача грошові кошти від відповідача не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи докази, що наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 21 000,00 грн. основної заборгованості підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Специфікації до Договору, відповідач повинен здійснити поставку товару протягом 14 календарних днів з моменту здійснення попередньої оплати.

Попередню оплату позивачем здійснено 03.10.2014, відтак, строк виконання зобов'язання відповідача з поставки товару настав, а з 14.10.2014 відповідачем порушується строк виконання вказаного зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини 2 статті 124 Конституції України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 43/308-10.

Згідно з частиною 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що зобов'язання з поставки товару відповідачем не виконане, отже, у позивача наявне право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відтак, у відповідача наявне грошове зобов'язання перед позивачем з повернення суми попередньої оплати у зв'язку з непоставкою товару, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане, отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 21 000,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 451,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на зміст Договору, такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання з оплати товару, сторони у Договорі не встановили.

Своє право на нарахування пені позивач обґрунтовує пунктом 7.5. Договору, про що вказано як в тексті позовної заяви, так і зазначено представником позивача в усних поясненнях у судовому засіданні.

Відповідно до пункту 7.5. Договору, майнова відповідальність сторін, неврегульована Договором, регулюється чинним законодавством України.

Суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки пунктом 7.5. Договору не встановлено жодного виду забезпечення виконання зобов'язання та не визначено умови його застосування.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 451,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Також, позивач заявляє до стягнення з відповідача 2 100,00 грн. штрафу, керуючись пунктом 7.3.1. Договору, яким встановлено, що за недопоставку (непоставку) товару постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5 % від вартості не поставленого та/або недопоставленого товару.

Згідно з приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивачем, відповідно до умов Специфікації до Договору, оплачено 21 000,00 грн. попередньої оплати у розмірі 50 % вартості товару, відтак, позивачем виконано в повному обсязі умови Договору для поставки всієї партії товару вартістю 42 000,00 грн., отже, вартість непоставленого відповідачем товару складає 42 000,00 грн.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем визначено штраф у розмірі 2 100,00 грн. (42 000,00*5 %), який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим вказана позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі, що заявлений позивачем.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення 48,80 грн. 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 549, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто, зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

З огляду на те, що статтю 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Відтак, для застосування статті 625 Цивільного кодексу України суду необхідно правильно визначити характер спірних правовідносин сторін та встановити існування між сторонами саме грошового зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки стягнення з продавця суми попередньої оплати, що перерахована за Договором, за своєю правовою природою не є грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних, що нараховані позивачем на суму попередньої оплати.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012.

Згідно з частиною 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також при вирішенні вказаного питання, судом враховано правову позицію, що викладено у підпункті 1.3. пункту 1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 21 000,00 грн. та штрафу у розмірі 2 100,00 грн. підлягають задоволенню. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36058469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-Інвест СБС" (09634, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Синява, вул. Шевченка, 101, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38840311) 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп. основної заборгованості, 2 100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. штрафу та 1 788 (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) грн. 30 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.02.2015.

Суддя С.О. Саванчук