Ухвала

від 03.02.2015 по справі 825/3409/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3409/14 Головуючий у 1-й інстанції: Смірнова О.Є. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Прилукиспецбуд" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Прилукиспецбуд" звернулося до суду з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2014 № 0001462201 та № 0001472201.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Прилукиспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Палладіум» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. Результати перевірки оформлені актом від 21.05.2014 № 341/22-34376900.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, встановлено допущення позивачем порушень вимог: - пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 326917,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі 17500,00 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 150580,00 грн., 3 квартал 2012 року в сумі 158837,00 грн.; - п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 311352,00 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 16668,00 грн., квітень 2012 року в сумі 1898,00 грн., травень 2012 року в сумі 75312,00 грн., червень 2012 року в сумі 66200,00 грн., липень 2012 року в сумі 61833,00 грн., серпень 2012 року в сумі 47829,00 грн., вересень 2012 року в сумі 41612,00 грн.

Позивачем подано заперечення на вищезазначений акт перевірки до Прилуцької ОДПІ, однак відповідач залишив без задоволення заперечення ПП «Прилукиспецбуд».

04 червня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001462201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 326917,00 грн. за основним платежем та 163458,50 грн. за штрафними санкціями та №0001472201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 311352,00 грн. за основним платежем та 155676,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивач оскаржив дані податкові повідомлення рішення до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області. Рішенням від 12.08.2014 № 2533/10/25-01-10-05-15 Головне управління Міндоходів у Чернігівській області залишило без змін вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

ПП «Прилукиспецбуд» було оскаржено рішення Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 12.08.2014 № 2533/10/25-01-10-05-15 до Державної фіскальної служби України, проте рішенням від 20.10.2014 № 5335/6/99-99-10-01-15 Державної фіскальної служби України залишено без змін податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ від 04.06.2014 № 0001462201 та від 04.06.2014 № 0001472201.

З підстав незгоди з правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Так, між ПП «Прилукиспецбуд» та ТОВ «Палладіум» укладено договір поставки щебня від 28.08.2012 № 75, за умовами якогно ТОВ «Палладіум» (Постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ПП «Прилукиспецбуд» (Покупець), а Покупець прийняти й оплатити щебінь гранітний фракції 20х40 у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Ціна на товар становить за 1 тонну 137,50 грн. без ПДВ, ПДВ в сумі 27,50, загальна сума з ПДВ за 1 тонну становить 165,00 грн. Поставка товару здійснюється Постачальником протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення Покупця. Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання даного договору.

Виконання договору поставки щебня від 28.08.2012 № 75 підтверджується сертифікатом відповідності, подорожніми листами вантажного автомобіля, видатковими накладними, податковими накладними.

Також ПП «Прилукиспецбуд» та ТОВ «Палладіум» уклали договір поставки бетону від 23.03.2012 № 23/03, за умовами якого ТОВ «Палладіум» (Продавець) зобов'язується передати ПП «Прилукиспецбуд» (Покупець) у власність, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити бетонні суміші, які повинні бути доставлені автотранспортом Продавця на будівельний майданчик, розташований за адресою с. Будище, Черкаська область, за вказівками місця розвантаження Покупця.

Ціна, вартість товару, визначається відповідно до цін (розцінок) обумовленою протоколом узгодження ціни, діючим на момент передачі товару, що є невід'ємною частиною цього договору та зазначається у рахунках-фактурах та накладних на товар. Покупець сплачує вартість товару та інші платежі відповідно до даного договору на підставі рахунків-фактур шляхом 100% передплати. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строки дії цього договору закінчуються повним і належним виконанням покладених на сторони обов'язків за цим договором.

Виконання сторонами договору поставки бетону від 23.03.2012 № 23/03 підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними. Приймання бетону по кількості здійснювалось по товарно-транспортних накладних та видаткових накладних ТОВ «Палладіум».

Оплата за даний товар здійснена згідно платіжних доручень.

Доставка бетону здійснювалась автотранспортом ТОВ «Палладіум», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями позивача по рахунку 10 «Необоротні активи» в 2012 році, що вказують на відсутність у ПП «Прилукиспецбуд» автотранспорту (бетонозмішувачів) для транспортування бетонних сумішей.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 № 3565 з 14.08.2011 видалено з ряду законодавчих актів термін «дорожній лист» та вимоги щодо необхідності його перевірки.

Тому у позивача цілком правомірно відсутні подорожні листи вантажного автомобіля ТОВ «Палладіум», який здійснював транспортування на об'єкт будівництва ПП «Прилукиспецбуд» бетонних сумішей.

Договори про поставку бетону та щебня з ТОВ «Палладіум» укладались з метою виконання позивачем своїх зобов'язань перед ТОВ «Кононівський Елеватор».

Так, між ПП «Прилукиспецбуд» та ТОВ «Кононівський елеватор» укладено договір підряду від 23.03.2012 № 23/03-2012. За умовами даного договору ПП «Прилукиспецбуд» (Підрядник) зобов'язується за замовленням ТОВ «Кононівський Елеватор» (Замовника) на свій ризик виконати та здати йому в строк згідно календарного графіку виконання робіт на об'єкті «Будівництво пункту прийому, зберігання та первинної обробки зерна с. Будища, Лисянського району, Черкаської області, а саме: роботи зі вертикального планування ділянки-2475 метрів кубічних насип та 2475 метрів кубічних виїмка; влаштування дорожнього покриття з бетону 5793 метрів квадратних; влаштування вимощення з бетону між фундаментами солосів 3313 метрів квадратних; встановлення бордюрів 388 погонних метрів; вивіз будівельного сміття 2000 метрів кубічних.

Виконання договору підряду від 23.03.2012 № 23/03-2012 підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та декларацією про готовність об'єкта до експлуатації.

Крім того, виготовлення бетонних сумішей здійснювалось на міні-заводі ТОВ «Палладіум», а тому пункт навантаження та розвантаження бетону є один населений пункт - с. Будище, Лисянського району, Черкаської області.

Правові наслідки (результат), які передбачені договорами, були досягнуті. ПП «Прилукиспецбуд» отримало бетон від ТОВ «Палладіум», а ТОВ «Кононівський Елеватор» отримало у власність збудований об'єкт, включаючи бетонні роботи, передбачені договором підряду.

Крім основного договору підряду з ТОВ «Коннонівський Елеватор» від 23.03.2012 № 23/03-2012, ПП «Прилукиспецбуд» здійснював в 2012 році улаштування благоустрою доріг та площадок на території елеватора відповідно до додаткових угод до основного договору, де також використовувався бетон, а тому, твердження відповідача про те що, придбання бетону після здачі основного об'єкта в експлуатацію є доказом відсутності взаємозв'язку бухгалтерських документів з паспортами якості є безпідставними.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджено наказом Держспоживчстандарту України від 01.02.2005 № 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746. Продукція будівельного призначення, що підлягає сертифікації включена в розділ 28 «Будівельні матеріали, вироби та конструкції». Обов'язковій сертифікації підлягає тільки цемент, цегла, камінь керамічний, плитки керамічні та ін. На підприємствах, що випускають будівельні матеріали, повинна діяти система забезпечення та контролю якості, розроблена на основі ДСТУ ISO 9004-1-95, ДСТУ ISO 9001-95, ДСТУ ISO 9002-95 та ДСТУ ISO 9003-95. Сертифікація системи якості поки добровільна. Вона проводиться органами з сертифікації систем якості.

Таким чином, вимога відповідача про наявність сертифікатів на бетон є безпідставною, так як якість бетону підтверджувалась ТОВ «Палладіум» в паспортах на бетон відповідно до п. 3.1. договору поставки бетону від 23.03.2012 № 23/03.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що паспорти на бетонну суміш разом з іншою документацією, а саме загальним журналом робіт, журналом бетонних робіт, актів на закриття прихованих робіт, виконавчі системи, технічними паспортами на камінь бортовий та інші документи виконавчої документації по об'єкту «Пункт приймання, зберігання та первинної обробки зерна в с. Будище, Лисянського району, Черкаської області» передані ТОВ «Кононівський Елеватор» згідно переліку виконавчої документації.

Вищезазначені господарські операції відображені в податковому обліку позивача.

Надаючи правову оцінку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.36 Податкового кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача (ТОВ «Палладіум» (код ЄДРПОУ - 34376900), індивідуальний податковий номер - 248247516030) було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість, тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податків.

Також, у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Крім того, було встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Крім того, як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ТОВ «Палладіум» податковий орган посилається: - на акт Кременчуцької ОДПІ від 30.09.2013 № 2454/16-03-15-01/24824757 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Палладіум» по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по серпень 2013 року, яким встановлено порушення ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; - на акт Кременчуцької ОДПІ від 24.12.2013 № 5745/16-03-15-01/24824757 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Палладіум» по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з жовтня 2010 року по серпень 2013 року, яким встановлено порушення ст. 203, ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у сторін наявні всі необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, тобто не може йти мова про відсутність ділової мети та нереальність господарських операцій. Також було враховано добросовісність дій Позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.Е.Мацедонська

І.О.Лічевецький

Повний текст рішення виготовлено 09.02.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.