Рішення

від 11.02.2015 по справі 917/2597/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р. Справа № 917/2597/14

За позовом Селянського (фермерського) господарства "Карпенко М.І.", вул. Феленко, 24, с. Максимівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70024

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Духова, с. Веприк, Гадяцький район, Полтавська область, 37362

про стягнення грошових коштів у сумі 34898,55 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники сторін 10.02.2015 р.:

від позивача: Кравченко В.В.

від відповідача: Гузій С.М.

Представники сторін 11.02.2015 р.:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні 10.02.2015 року було оголошено перерву до 11.02.2015 року згідно ст.77 ГПК України для надання можливості сторонам подати додаткові докази, про що представники сторін були повідомлені під розписку (арк. 49 справи).

Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення (16.02.2015р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 34898,55 грн. боргу по договору №12/07/13 від 12.07.2013 р., з яких: 23733,00 грн. - сума основного боргу 5619,19 грн. пені, 942,16 грн. 3% річних за період з 13.08.2013 р. по 08.12.2014 р. та 4604,20 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2013 р. по жовтень 2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2015 р. на задоволенні позовних вимог наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору №12/07/13 від 12.07.2013 р., в частині оплати.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.02.2015 р. позовних вимог в частині стягнення основного боргу не спростовував та надав заяву про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення 5619,19 грн. пені.

Представники сторін в судове засідання 11.02.2015 р. не з'явилися. Позивач надіслав на адресу суду додаткові докази по справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

12.07.2013 року між сторонами було укладено Договір № 12/07/2013 про надання послуг сільськогосподарською технікою (далі - Договір, а.с.-20-21), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач (виконавець) зобов'язується за завданням відповідача (замовника) протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки для подальшого виробництва сільськогосподарської продукції (надалі іменуються «Послуги), в тому числі, але не виключно послуги включають наступне: збирання ранніх зернових культур (пшениці та ін.) та інші послуги, що можуть надаватися позивачем в результаті виконання цього договору (п.1.1 Договору).

За надання передбачених Договором та/або відповідним додатком до нього послуг, відповідач виплачує позивачу суму грошових коштів в розмірі 300 грн. з урахуванням ПДВ, не пізніше 5днів з моменту підписання сторонами такого Додатку, шляхом перерахування на банківський рахунок позивача, що вказаний в кінці тексту цього договору, суми вартості послуг за кожне окреме замовлення відповідача (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.5 договору, підписання Акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердження відсутності претензій з його боку.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі прострочення оплати послуг, вартості матеріалів (паливно-мастильні матеріли тощо), техніки, що використані в процесі надання послуг, замовник сплачує виконавцю за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, що визначена у відповідному додатку до цього договору та вартості матеріалів (паливно-мастильних матеріалів тощо), техніки, що використані в процесі надання послуг та визначені в порядку передбаченому пунктом 3.2 цього Договору.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 6.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, належним чином виконав всі прийняті на себе за договором зобов'язання і сторони підписали Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №2 від 05.08.2013 р. на загальну суму 23733,00 грн., який є невід'ємною частиною договору 12/07/2013 від 12.07.2013, без будь-яких зауважень (а.с. 53).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач відповідно до Акта здачі-приймання робіт послуги прийняв без зауважень, але не оплатив їх у встановлені у Договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи, за даними позивача, складає 23733,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач 10.04.2014 року направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплати кошти у сумі 27733,00 за надані послуги ( копія претензії та докази направлення в матеріалах справи, а.с. -27-28). Відповіді від відповідача на дану претензію на адресу позивача не надходило, але сторони підписали Акт звірки на зазначену суму (а.с. - 26).

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути 5619,19 грн. пені, 942,16 грн. 3% річних за період з 13.08.2013 р. по 08.12.2014 р. та 4604,20 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2013 р. по жовтень 2014 р. (розрахунок в матеріалах справи, а.с - 8).

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 23733,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір про надання послуг сільськогосподарською технікою, Акт здачі - приймання робіт, який є невідємною частиною даного договору та містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні,) та підлягають задоволенню . Дані обставини відповідачем не спростовані.

В матеріалах справи є підписаний та скріплений печатками сторонін акт звірки взаєморозрахунків сторін (а.с. - 26), який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту надання послуг позивачем та наявності у відповідача боргу в означеній сумі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 942,16 грн. 3% річних за період з 13.08.2013 р. по 08.12.2014 р. та 4604,20 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2013 р. по жовтень 2014 р.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 5619,19 грн. пені за період з 13.08.2013 р. по 08.12.2014 р. (розрахунок а.с. - 8), тобто перевищуючи шестимісячний період від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Враховуючи викладене суд відмовляє з задоволенні позовних вимог щодо стягнення 4055,41 грн. пені за період з 14.02.2014 р. по 08.12.2014 р.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення 5619,19 грн. пені.

Суд частково погоджується з відповідачем та застосовує позовну давність до позовних вимог в частині стягнення 1563,78 грн. пені за період з 13.08.2013 р. по 08.12.2014 р., виходячи з наступного:

Відповідно до ст.ст.256-258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, що його порушила. За зобов'язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст.261 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

Позивачем не подано доказів наявності обставин, що свідчили б про зупинення або переривання позовної давності, або про поважність причин пропущення позовної давності.

Таким чином, суд задовольняє заяву відповідача про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені за період з 13.08.2013 р. по 13.02.2014 р. на суму 1563,78 грн. та відмовляє в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Духова (с. Веприк, Гадяцький район, Полтавська область, 37362, ідентифікаційний код 03771459) на користь Селянського (фермерського) господарства "Карпенко М.І." (вул. Феленко, 24, с. Максимівка, Вільнянський район, Запорізька область, 70024, ідентифікаційний код 30567718) 23733,00 грн. основного боргу, 942,16 грн. 3% річних, 4604,20 грн. інфляційних втрат та 1532,83 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.02.2015 р.

Суддя Н.Г.Гетя