Постанова

від 12.02.2015 по справі 916/4077/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р.Справа № 916/4077/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 3162 від 15.12.2014р.)

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

Від позивача - Сокол Н.В., за довіреністю № 2 від 12.01.2015р.;

Від відповідача - Трюханова І.В., за довіреністю № 59 від 30.10.2014р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „ПРАКТИКА С"

на рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2014р.

по справі № 916/4077/14

за позовом Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси"

до відповідача Дочірнього підприємства „ПРАКТИКА С"

про стягнення 25 989,28 грн.

Відповідно до ст.ст.4 4 , 81 1 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У жовтні 2014 року Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси"

звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненнями до нього в редакції від 05.11.2014р. про стягнення з відповідача Дочірнього підприємства „ПРАКТИКА С" 25 989,28 грн. заборгованості, з яких: 1 797,09 грн. 3% річних, 11 597,51грн. пені, 12 594,68грн. інфляційних витрат. Відповідач заперечував проти нарахування штрафних санкцій та звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на 95%.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2014р. (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства „ПРАКТИКА С" на користь Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" 5 798,55 грн. пені, 1 797,09 грн. 3% річних, 12 594,68 грн. інфляційних витрат, 1 827 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Рішення суду в частині стягнення сум мотивоване тим, що відповідач неналежно виконав умови договору на постачання теплової енергії укладеного між сторонами в частині сплати отриманих послуг.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовну вимогу щодо стягнення пені зменшивши її на 50 % посилаюсь на тяжке фінансове становище відповідача та часткову сплату позивачу суму основного боргу.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Дочірнє підприємство „ПРАКТИКА С" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що позивач порушив процедуру досудового врегулювання спору, яка передбачена ст. 222 Господарського кодексу України.

На думку скаржника позивач погодився на запропонований відповідачем графік сплати боргу частинами до жовтня 2014 року зазначений у гарантійному листі № 23 від 15.05.2014р., відповідно до чого порушення погодженого строку та порядку оплати почалося лише у липні 2014 року. Внаслідок цього, на думку сторони, змінилися строки обов'язкових виплат, і як наслідок обрахування відсотків та інфляційних витрат. Крім того, сторона наполягає на зменшенні стягнених сум пені до 95 %.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2008р. між Комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси" та Дочірнім підприємством „ПРАКТИКА С" був укладений договір на постачання теплової енергії № 2777, за умовами якого КП "Теплопостачання міста Одеси" зобов'язалося постачати ДП "ПРАКТИКА С" теплову енергію за адресою вул. Канатна, 31 у м. Одесі, згідно витрат теплоносія G=8.47т/годину в обсягах згідно додатку №1.

За умовами пунктів 5.1, 5.6 Договору, облік споживання теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання визначається по приладу обліку. При відсутності приладу обліку (або виході його з ладу), кількість спожитої теплової енергії визначається розрахунковим способом: на опалення - згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплоспоживчого обладнання Споживача в розрахунковий період; на гаряче водопостачання кількість теплової енергії визначається як добуток добового споживання, зазначеного в договорі, на кількість діб у звітному періоді.

Відповідно до пункту 6.1 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації відповідно встановлених тарифів у розмірі 306,78грн., що складається з тарифу 285,39грн. за 1Гкал. та коефіцієнту корегування тарифу 1,07496 на теплову енергію, згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради.

Згідно із пунктами 6.3-6.5 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальної організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісяця Споживач та Теплопостачальна організація до числа 15 місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати.

Цей Договір набуває чинності з 01.06.2008р. та діє до 31.12.2009р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін (п.п.10.1., 10.4. Договору).

Крім того, сторонами підписано додаток №1 до договору №2777 від 01.06.2008р. „Обсяги постачання теплової енергії споживачу", додаток №2 до договору №2777 від 01.06.2008р. „Схема теплотраси, що перебуває на балансі Споживач" та додаток №3 до договору №2777 від 01.06.2008р. „Умови припинення подачі теплової енергії".

Статтею 509 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивачем було відпущено відповідачу теплову енергію, однак відповідач за спожиту теплову енергію своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим станом на день подання позову (06.10.2014р.) у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 54 000,00грн. за період з 01.12.2013р. по 01.05.2014р., що підтверджується звітами відповідача про спожиту теплову енергію.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив відповідачу суму основного боргу у розмірі 54 000,00грн., у зв'язку з чим позивач зменшив позовні вимоги заявою від 05.11.2014р., в якій просив стягнути з відповідача тільки штрафні санкції.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.7.2.3. договору в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації заборгованість з урахуванням норм ст.625 ЦК України та крім цього йому нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більше ніж як за один рік з моменту коли грошове зобов'язання мало бути виконане.

Статтею 230 ГК України передбачені штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 11597,51грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Відповідач в порядку ст.233 Господарського кодексу України просив суд зменшити розмір пені на 95%.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В контексті згаданої норми при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги ступень виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням визначених Вищим господарським судом України в постанові Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. критеріїв застосування положень п. 3 ст. 83 ГПК України, колегія суддів також відзначає, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, як зазначено касаційною інстанцією в даній постанові, при стягнені штрафних санкцій суд також повинен виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Суд першої інстанції врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та ступень виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором частково задовольнив клопотання відповідача зменшивши пеню на 50 %.

Зазначена обставина оскаржується відповідачем в апеляційному порядку, так як на думку відповідача, сума пені все однак залишилось надмірно великою.

Втім, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував приписи ст. 83 ГПК України здійснивши оцінку співвідношення сум основного боргу та пені на предмет їх розумності виходячи з принципів справедливості та добросовісності.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача пені у сумі 5 798,55 грн.

Частина 2 ст.625 ЦК України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки інфляційних витрат та 3 % річних як обґрунтовані та такі, що здійснені згідно з вимогами діючого законодавства.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 797,09грн. 3% річних та 12 594,68грн. інфляційних витрат.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на гарантійний лист не приймається колегією суддів апеляційної інстанції до уваги, оскільки цей лист не є доповненням до договору узгодженим сторонами, а тільки пропозицією однієї зі сторін.

Доводи щодо відсутності попереднього врегулювання спору відхиляються судовою колегією, оскільки звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом або іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права не судовий захист.

Отже, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка із застосуванням належних норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається. У зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „ПРАКТИКА С" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2014р. по справі № 916/4077/14 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 16.02.2015 р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош