Ухвала

від 11.02.2015 по справі 815/5549/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5549/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Маліс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002592202 від 19.06.2014 року форми «Р» про визнання податкового зобов'язання по податку на прибуток та № 0002612202 від 19.06.2014 року форми «Р» про визнання податкового зобов'язання по податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002592202 від 19.06.2014 року форми «Р» про визнання податкового зобов'язання по податку на прибуток та № 0002612202 від 19.06.2014 року форми «Р» про визнання податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки відповідача про порушення ПП «Маліс» п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ є необґрунтованими та безпідставними, винесеними в результаті формального підходу головних державних ревізорів-інспекторів до перевірки, оскільки головною підставою таких висновків стала неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ТОВ «Диссар». Також позивач зазначає, що придбання послуг ПП «Маліс» у ТОВ «Диссар» підтверджується первинними бухгалтерськими документами, та, що вказані послуги використані позивачем безпосередньо у своїй господарській діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначила, що податкові повідомлення-рішення № 0002592202 від 19.06.2014 року форми «Р» про визнання податкового зобов'язання по податку на прибуток та № 0002612202 від 19.06.2014 року форми «Р» про визнання податкового зобов'язання по податку на додану вартість прийняті Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0002592202 від 19.06.2014 року та № 0002612202 від 19.06.2014 року.

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області звернулась до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області та у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що в період з 16 травня 2014 року по 21 травня 2014 року посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства «Маліс» (код ЄДРПОУ 37420784) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Диссар» (код ЄДРПОУ 3863460) за період грудень 2013 року, за результатами якої зроблено висновок, що перевіркою встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів всього на 16 871, 66 грн. в грудні 2013 року, та порушення п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ - ПП «Маліс» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, про що складено акт № 1120/22-02/3742078 від 28.05.2014 року (а.с. 55-70).

На підставі акту № 1120/22-02/3742078 від 28.05.2014 року ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002592202 від 19.06.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16 028 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4007 грн. та № 0002612202 від 19.06.2014 року форми «Р» про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16 872 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4218 грн. (а.с. 90, 91).

Позивач не погодився з такими рішеннями суб'єкту владних повноважень та оскаржив їх до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно до вимог п. 86.1 ст. 86 ПКУ результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до вимог п. 86.8 ст. 86 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у приписах статті 139 цього Кодексу. 138.1.1. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно до вимог п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.1, 198.3. 198.6 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до вимог п.п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Підпунктами 2.4, 2.5, 2.13, 2.14 п. 2 Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Як вбачається з акту перевірки від 28 травня 2014 року № 1120/22-02/3742078, при перевірці були використані наступні документи: податкова звітність, що подавалась платником податку до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області - декларації з ПДВ за грудень 2013 року, інформаційні бази даних ДПС ІС «Податковий блок», акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.04.2014 року № 1870/15-53-22-3/38643460 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Диссар», код ЄДРПОУ 38643460, з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за грудень 2013 року», а також завірені копії документів, надані ПП «Маліс» на запит ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області.

Також, як зазначено в акті перевірки від 28 травня 2014 року № 1120/22-02/3742078 та встановлено судом першої інстанції ПП «Маліс» до податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2013 року включено суми ПДВ по господарським відносинам з ТОВ «Диссар», а також сформовано валові витрати по операціях з ТОВ «Диссар» в грудні 2013 року.

На підтвердження правомірності включення до податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2013 року сум ПДВ по господарським відносинам з ТОВ «Диссар», а також правомірності формування валових витрат по операціях з ТОВ «Диссар» в грудні 2013 року, ПП «Маліс» надано до перевірки та до суду першої інстанції бухгалтерські документи.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПП «Маліс» займається наступними видами діяльності: Код КВЕД 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; Код КВЕД 70.21 Діяльність у сфері зв'язків із громадськістю; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.; Код КВЕД 38.11 Збирання безпечних відходів (основний); Код КВЕД 38.12 Збирання небезпечних відходів; Код КВЕД 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; Код КВЕД 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів; Код КВЕД 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устаткування; Код КВЕД 38.32 Відновлення відсортованих відходів. ТОВ «Диссар» в перевіряємий період займалось наступними видами діяльності: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний).

Приватним підприємством «Маліс» для здійснення господарської діяльності укладено договори на надання послуг з оформлення документації для отримання дозволу на розміщення відходів, ліміту на утворення та розміщення відходів на 2014 рік в частині утворення та розміщення безпечних відходів, небезпечних відходів, згідно чинного законодавства України; послуг по збиранню та оформленню документації для отримання дозволів та ліміту на утворення та розміщення відходів, проведенню корегування інвентаризації відходів підприємства, розробки паспортів та реєстрових карт відходів з оформленням по кожному виду відходів, отримання висновку санітарно-епідеміологічної експертизи з товариством з обмеженою відповідальністю «Судохідно-Буксирна компанія «Новофлот» (договори № 355-2013 від 15.11.2013 року, № 356-2013 від 15.11.2013 року), ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ» (договори № 347-2013 від 07.11.2013 року, № 348-2013 від 07.11.2013 року), ПАТ «Одеснафтопродукт» (договори № 300-2013/179/13 від 10.10.2013 року, № 301-2013/178/13 від 10.10.2013 року, № 303-2013/180/13 від 10.10.2013 року, № 304-2013/177/13 від 10.10.2013 року, ), ТОВ «Торгово-Виставочний комплекс» (договір № 390-2013 від 25.12.2013 року), ТОВ «Ескаро Індастрі» (договір № 373-2013 від 09.12.2013 року) (а.с. 194-218, 228-230).

З метою виконання вищезазначених договорів в перевіряємий період приватним підприємством «Маліс» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Диссар» (Виконавець) укладено договори на надання інформаційно-консультаційних послуг № 241213/5 від 24.12.2013 року, № 271213/2 від 27.12.2013 року, № 241213/4 від 24.12.2013 року, № 271213/1 від 27.12.2013 року, № 241213/3 від 24.12.2013 року, № 241213/6 від 24.12.2013 року, № 271213/3 від 27.12.2013 року (а.с. 29-46).

На виконання вказаних договорів ТОВ «Диссар» надано ПП «Маліс» послуги по збиранню та оформленню документації для отримання дозволів на розміщення відходів, ліміту на утворення та розміщення відходів на 2014 рік в частині утворення та розміщення безпечних відходів, небезпечних відходів, згідно чинного законодавства України; послуги по збиранню та оформленню документації для отримання дозволів та ліміту на утворення та розміщення відходів, проведенню корегування інвентаризації відходів підприємства, розробки паспортів та реєстрових карт відходів з оформленням по кожному виду відходів, отримання висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, послуги з пакування відходів, що розміщуються на території Замовника, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Барабой, вул. Леніна, 22 а, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами: актами надання послуг, звітами на виконання укладених договорів, податковими накладними, а також виписками по особовим рахункам ПП «Маліс». Відомості, з яких підтверджують факт оплати ПП «Маліс» послуг, наданих ТОВ «Диссар» (а.с. 14-28, 164-173, 250-253).

Також зазначені обставини підтверджуються первинними документами, складеними за результатами надання послуг, отриманих ПП «Маліс» від ТОВ «Диссар» Замовникам ТОВ «Судохідно-Буксирна компанія «Новофлот», ДП «Морський торговельний порт «Усть-Дунайськ», ПАТ «Одеснафтопродукт», ТОВ «Торгово-Виставочний комплекс», ТОВ «Ескаро Індастрі», а саме: актами надання послуг, податковими накладними, які свідчать про використання позивачем отриманих від ТОВ «Диссар» послуг у власній господарській діяльності (а.с. 47-54, 180-192).

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області безпідставно зроблено висновки про порушення ПП «Маліс» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишків від'ємного значення попередніх звітних періодів всього на 16871, 66 грн. в грудні 2013 року, та порушення п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПКУ - ПП «Маліс» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року, оскільки, правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2013 року, а також валових витрат за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Диссар» підтверджується належним чином оформленими та складеними первинними документами.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними отриманими від ТОВ «Диссар» позивачем включено до податкового кредиту, відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість у грудні 2013 року. Станом на 31.12.2013 року кредиторська заборгованість складає 0 грн.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на інформацію, викладену в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.04.2014 року № 1870/15-53-22-3/38643460 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Диссар», код ЄДРПОУ 38643460, з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за грудень 2013 року», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагента. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього, акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.04.2014 року № 1870/15-53-22-3/38643460 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Диссар», код ЄДРПОУ 38643460, з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за грудень 2013 року» не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень податкового законодавства, оскільки зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до вимог п. 4.4. Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки. Акт про неможливість проведення зустрічної звірки складається за формою визначеною у додатку 3 до Методичних рекомендацій.

Як вбачається з акту перевірки № 1120/22-02/3742078 від 28.05.2014 року, акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.04.2014 року № 1870/15-53-22-3/38643460 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Диссар», код ЄДРПОУ 38643460, з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за грудень 2013 року», за змістом не відповідає встановленій Методичними рекомендаціями формі. В порушення форми податковий орган замість констатації відсутності суб'єкта господарювання за юридичною адресою здійснює висновки про неможливість підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Диссар».

За приписами п. 1.10 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008 року, п.74.1 ст. 71, ст.74 Податкового кодексу України вбачається, що недостовірна інформація, викладена у висновках акту, може бути внесена відповідачем до існуючих баз даних податкової служби, використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до погіршення його ділової репутації, відмови контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 25.09.2013 року (К/9991/59622/12).

Крім цього, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, запис про припинення ТОВ «Диссар» внесено 03.09.2014 року, а господарські відносини між ПП «Маліс» та ТОВ «Диссар» мали місце в грудні 2013 року.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення № 0002592202 від 19.06.2014 року та № 0002612202 від 19.06.2014 року прийняті Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 12.02.2015 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький