Рішення

від 10.02.2015 по справі 922/5742/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 922/5742/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна", м. Львів, до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Експрес", м. Харків, про стягнення 161609,42 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Ц-Л Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "ВІП Експрес" про стягнення заборгованості за договором № 01-10 від 14.02.2013р. у загальній сумі 161609,42 грн., в т.ч. основна заборгованість - 117170,93 грн., інфляційні втрати - 22845,22 грн., пеня - 21593,27 грн. Позивач просить також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 15.12.2014р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено в судове засідання на 14.01.2015р.

Ухвалою суду від 14.01.2015р. розгляд справи відкладений на 03.02.2015р. о 10:30 год.

В слуханні справи 03.02.2015р. оголошена перерва до 10.02.2015р. об 11:30 год.

Відповідач у судові засідання, призначені по даній справі не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлювався належним чином.

Ухвали суду від 15.12.2014р. про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 14.01.2015р., та ухвала суду від 14.01.2015р., які направлялись за місцем реєстрації відповідача, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, повернуті поштою за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд у судовому засіданні 03.02.2015р. дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Про оголошену перерву відповідач був повідомлений листом суду.

Позивач у судове засідання 10.02.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повноважний представник позивача був повідомлений під розпис у судовому засіданні 03.02.2015р. Позивач надіслав уточнений розрахунок пені.

Суд вважає, що нез"явлення сторін не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши представника позивача, який був присутній у судовому засіданні 03.02.2015р., дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

14.02.2013 року між ТОВ "Ц-Л Україна" (позивач, постачальник) та ТОВ "ВІП Експрес" (відповідач, покупець) було укладено Договір № 01-10 (надалі - Договір).

У відповідності до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар.

Згідно з п. 1.2 Договору асортимент, найменування, кількість та ціна товару зазначаються у накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару протягом 30 днів після поставки товару.

На виконання умов договору позивачем на підставі видаткових накладних № 123 від 14.02.2013 р., № 192 від 01.03.2013 р., № 501 від 24.04.2013 р., № 735 від 06.06.2013 р., № 1457 від 22.10.2013 р., № 1461 від 23.10.2013 р., № 1510 від 31.10.2013 р. був поставлений відповідачу товар на загальну суму 146559,93 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем частково здійснено оплату товару та частково здійснено повернення товару, у зв'язку з чим залишок заборгованості відповідача складає 117170,93 грн.

На теперішній час строк оплати отриманого відповідачем товару настав.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 117170,93 грн.

Згідно з п. 4.4. Договору у випадку порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем до позовної заяви доданий розрахунок пені, згідно з яким сума нарахованої пені складає 21593,27 грн.

09.02.2015р. через канцелярію суд від позивача надійшов розрахунок пені, згідно якого сума нарахованої пені складає 1588,20 грн., суд не приймає даний розрахунок, оскільки згідно наданого розрахунку позивачем змінений період нарахувань, при цьому такий розрахунок не оформлений як заява про збільшення або зменшення розміру позовних вимог та копія такої заяви не направлена відповідачу у справі.

Судом розглядається розрахунок, доданий до позовної заяви.

Суд зазначає, що по спірним поставкам строк виконання відповідачем своїх зобов'язань настав, а саме по видатковій накладній № 123 від 14.02.2013 р. - 17.03.2013р., по видатковій накладній № 192 від 01.03.2013 р. - 31.03.2013р., по видатковій накладній № 501 від 24.04.2013 р. - 24.05.2013 р., по видатковій накладній № 735 від 06.06.2013 р. - 07.07.2013р., по видатковій накладній № 1457 від 22.10.2013 р. - 21.11.2013р., по видатковій накладній № 1461 від 23.10.2013 р. - 22.11.2013р.; по видатковій накладній № 1510 від 31.10.2013 р. - 30.11.2013р.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснено за період з 17.11.2013р. по 17.11.2014р.

Таким чином, по поставкам за видатковими накладними № 123 від 14.02.2013 р., № 192 від 01.03.2013 р. нарахування пені здійснена за межами шестимісячного строку такого нарахування.

З урахуванням заявленого позивачем періоду та вимог положень ч. 6 ст. 232 ГК України по видатковій накладній № 501 від 24.04.2013 р. нарахування пені можливо з 17.11.2013р. по 24.11.2013 р., по видатковій накладній № 735 від 06.06.2013 р. - з 17.11.2013р. по 07.01.2014р., по видатковій накладній № 1457 від 22.10.2013 р. - з 22.11.2013р. по 22.05.2014р., по видатковій накладній № 1461 від 23.10.2013 р. - з 23.11.2013р. по 23.05.2014р., по видатковій накладній № 1510 від 31.10.2013 р. - з 01.12.2013р. по 01.06.2014р.

Отже позивачем правомірно нарахована пеня в сумі 5803,39 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 15789,88 суд відмовляє, оскільки таке нарахування здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого нараховані інфляційні складають 22845,22 грн.

Наданий розрахунок інфляційних втрат здійснений з урахуванням існування заборгованості в різні періоди, здійснені нарахування відповідають умовам Договору та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 22845,22 грн. нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, в іншій частині - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП ЕКСПРЕС" (61060, м. Харків, пр. Московський, буд. 142, код 36816346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л УКРАЇНА" (79060, м. Львів, вул. Наукова, 7-Б, код 33607627) основну заборгованість у сумі 117170,93 грн., пеню в сумі 5803,39 грн., інфляційні втрати в сумі 22845,22 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2916,39 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя В.О. Яризько