Постанова

від 11.02.2015 по справі 826/17543/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 лютого 2015 року № 826/17543/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тарма Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарма Груп» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому з урахуванням заяви про звільнення позовних вимог просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Тарма Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, липень, серпень 2014 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, які полягають в зміні в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок»» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ТОВ «Тарма Груп» за період червень, липень, серпень 2014 року, на підставі акту від 22.08.2014 року № 2553/26-55-22-09/39184734, № 2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року;

- зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відобразити в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ТОВ «Тарма Груп» за період червень, липень, серпень 2014 року, та які були змінені на підставі акту 22.08.2014 року №2553/26-55-22-09/39184734, №2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 9036504522 від 26.06.2014р.;

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо не виконання зобов'язань за договором про визнання електронних документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірні звірки були проведені відповідачем у спосіб не передбачений діючим законодавством, з порушенням вимог п. 73.5 ст. 75 Податкового Кодексу України зі складанням за результатом проведених дій акту невстановленої форми, що містить в собі висновки, які суперечать цілям та завданням проведення звірок, оскільки останні, за змістом положень Податкового Кодексу України, не перевірками. Разом з тим, зазначав, що дії відповідача щодо розірвання договору являють собою грубе порушення положень чинного законодавства, договору, прав і законних інтересів позивача, що у свою чергу перешкоджає здійсненню господарської діяльності товариства. З вказаних підстав позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 29.01.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Проте у матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, в яких відповідач покликався на те, що зустрічну звірку ТОВ «ТАРМА ГРУП» неможливо провести у зв'язку з тим, що останній має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, у зв'язку з чим вручити запит про надання інформації від 22.08.2014р. №41444/10/2655-22-09-10 та отримати документальне підтвердження порядку відображення в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин з платниками податків за період: з 01.06.2014 по 31.07.2014рр. не має можливості. З огляду на викладене у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, 29.01.2015р. суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічних звірок ТОВ «ТАРМА ГРУП» (код ЄДРПОУ 39184734) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2014 по 31.07.2014 рр., в результаті чого складено акти № 2553/26-55-22-09/39184734 від 22.08.2014 року, №2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року (надалі - акт).

Як слідує зі змісту актів підставою їх складення слугувало встановлення відсутності позивача за місцезнаходженням.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, зокрема копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що місцезнаходженням позивача є наступна адреса: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 6. Записів щодо відсутності позивача за місцезнаходженням чи про повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, Єдиний державний реєстр не містить.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про неможливість провести зустрічних звірок позивача з посиланням на відсутність позивача за місцезнаходженням, є безпідставним.

Аналізуючи правомірність дій щодо проведення зустрічних звірок позивача суд виходив із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.73.5. ст.73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, метою проведення зустрічної звірки є виключно співставлення даних первинних бухгалтерських документів одного платника податків з іншим.

Правовий механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 (далі - Порядок).

Згідно п.1 Порядку, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, відповідно до положень чинного законодавства, яке регулює порядок проведення зустрічних звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань (п.2 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача на момент здійснення зустрічної звірки не проводилася.

Відповідно до п.3 Порядку, з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

При цьому, згідно пп.3.1. Методичних рекомендацій з метою забезпечення результативності та оперативності проведення зустрічної звірки орган ДПС - ініціатор повинен максимально чітко та повно навести у запиті інформацію щодо здійснених господарських операцій платника податків із суб'єктом господарювання та навести повний і чіткий перелік питань, дослідити які необхідно при проведенні зустрічної звірки для з'ясування реальності здійснених операцій та повноти їх відображення в обліку платника податків.

У акті та матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо надходження запиту від іншого органу державної податкової служби (ініціатора) про необхідність проведення зустрічної звірки позивача, що могло б розцінюватися як підтвердження розбіжностей задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань та, відповідно, як підстава для проведення зустрічної звірки позивача.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно лише у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

При цьому, згідно пп.3.3. Методичних рекомендацій, обов'язок здійснення відповідних заходів (направлення запитів, повторних запитів, здійснення моніторингу відповідей, що надходять, тощо) з метою забезпечення своєчасного та у повному обсязі проведення зустрічних звірок, у тому числі і по ланцюгу проходження ТМЦ (робіт, цінних паперів, нематеріальних активів тощо) покладається на орган ДПС - ініціатора. Разом з тим, обов'язок направлення запиту на адресу суб'єкта господарювання та забезпечення проведення зустрічної звірки покладається на орган ДПС - виконавця, в якому такий суб'єкт господарювання перебуває на обліку.

У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку (п.4 Порядку).

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, у разі проведення зустрічної звірки. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Проте відповідачем не надано суду доказів направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідного запиту позивачу про надання інформації та її документального підтвердження, як того вимагають норми чинного податкового законодавства. Також не надані докази, що такий запит вручався позивачу шляхом його вручення під розписку його уповноваженому представнику.

Поряд з цим, зі змісту акту 2553/26-55-22-09/39184734 від 22.08.2014року та акту № 2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки позивача, відповідачем в ході вжитих заходів встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій за перевіряємий період з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, з огляду про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом.

Крім того, згідно постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову н цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається ні нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися па відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину і повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК Україні вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемною правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не прийнято до увагу принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Крім того, в силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

З огляду на вищевикладене, доводи про нереальність здійснюваних позивачем правочинів з його контрагентами є такими, що не носять правового підґрунтя.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Тарма Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, липень, серпень 2014 року є протиправними.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача щодо корегування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ТОВ «Тарма Груп» за період червень, липень, серпень 2014 року, на підставі акту № 2553/26-55-22-09/39184734 від 22.08.2014року та акту 2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року протиправними та зобов'язання відобразити в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ТОВ «Тарма Груп» за спірний період, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно пункту 74.4 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

При вирішенні справи судом, аналізуючи правомірність внесення відповідачем коригувань показників податкової звітності з податку на додану вартість в автоматизовані інформаційні системи, судом було враховано вимоги п. 86.1 ст. 86 ПК України, згідно з якими результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Водночас, інформація, що збирається, використовується та формується органами Міндоходів України у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Так, облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в автоматизованих системах "Аудит", "Податковий блок".

З метою вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку контрагентів з використанням інформації, викладеної в актах/довідках перевірки платника податку (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податкового зобов`язання.

Тобто, система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно-перевірочної роботи.

Отже, відображена у вказаних системах податкова інформація повинна використовуватися контролюючим органом виключно для власних функціональних потреб та має на меті проведення аналізу господарської діяльності платника, правомірності формування ним податкового зобов`язання та податкового кредиту за операціями з іншими суб`єктами господарювання.

Водночас судом враховано вимоги абз. 4 п. 86.7 ст. 86 ПК України, згідно з яким рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як убачається з п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, зменшення (збільшення) грошового зобов'язання платнику податків може бути здійснено лише шляхом винесення відповідного податкового повідомлення-рішення згідно вимог ст. 58 ПК України.

Отже, судом встановлено, що контролюючим органом податкове повідомлення-рішення за наслідками проведення перевірки позивача не приймалося. Проте, на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки було здійснено корегування у електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників податкової звітності позивача за період червень, липень, серпень 2014 року, на підставі акту 2553/26-55-22-09/39184734 від 22.08.2014 року та акту № 2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року.

Крім того, судом враховано, що чинним законодавством не передбачено права податкового органу вносити зміни до задекларованого платником податків податкового кредиту чи податкового зобов'язання безпосередньо на підставі акту перевірки та без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що податкові повідомлення-рішення відповідачем не приймались, а дії відповідача по коригуванню задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість призвели до негативних правових наслідків (у вигляді зміни показників податкових зобов'язань та податкового кредиту), суд дійшов висновку, що відповідачем порушено права та інтереси позивача, оскільки такі зміни несуть за собою податкові зобов'язання.

Досліджуючи питання щодо правомірності розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 9036504522 від 26.06.2014р., суд виходив із наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 26.06.2014року укладено договір №9036504522 про визнання електронних документів.

Листом Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.07.2014р. №32828/10/26-55-10-02-10 позивача повідомлено про розірвання договору № 9036504522 від 26.06.2014року про визнання електронних документів, в односторонньому порядку податковим органом виходячи з положень ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України.

Позивач категорично не погоджуючись із такими аргументами відповідача як підставами для припинення договору № 9036504522 про визнання електронних документів, просив в межах даного позову визнати таке рішення відповідача протиправним та скасувати.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису урегульована положеннями Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 р. № 233, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за № 320/15011.

Як слідує зі змісту листа відповідача № 32828/10/26-55-10-02-10 від 16.07.2014р. підставою для розірвання Договору в односторонньому порядку зазначено, що за результатами здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ТОВ «Тарма Груп» за податковою адресою, не встановлено.

Тобто, обумовлюється висновок про те, що відповідачем припинено договір №9036504522 з підстав відсутності позивача за місцезнаходженням.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду про наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. ст. 651 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від договору у повному обсязі або частково, дозволяється у разі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом та зазначено, що лише у відповідності до даних умов договір відповідно є розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у податкового органу не має рішення суду про зміну або розірвання договору через істотні порушення позивачем умов договору.

Отже, Договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

В межах розгляду справи підтверджено, що позивач своєї згоди на розірвання Договору не надавав і відповідне рішення суду не виносилось, а Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку, що свідчить про невідповідність дій відповідача приписам податкового та цивільного законодавства.

Так, відповідно до вимог Договору, зокрема пункту 4 розділу 6, податковий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: 1) ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміни позивачем місця реєстрації.

Поряд з цим, в силу норм чинного законодавства України єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців

Разом з тим, як вже було судом встановлено, місцезнаходженням позивача є наступна адреса: 01133, м. Київ, провулок Лабораторний, будинок 6. Записів щодо відсутності позивача за місцезнаходженням чи про повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, Єдиний державний реєстр не містить.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку про те, що дії відповідача щодо розірвання Договору в односторонньому порядку є протиправними, позаяк суперечать вимогам чинного законодавства України та Договору.

Разом з тим, позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача по невиконанню договору №9036504522 протиправною визнається судом необґрунтованою, оскільки в межах розгляду справи встановлено, що невиконання вказаного договору суб'єктом владних повноважень було обумовлене його розірванням у односторонньому порядку, а відтак відсутня бездіяльність у розмінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оспорюваних дій та рішення про розірвання договору.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню зустрічної звірки ТОВ «Тарма Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, липень, серпень 2014 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, які полягають в зміні в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок»» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані ТОВ «Тарма Груп» за період червень, липень, серпень 2014 року, на підставі актів від 22.08.2014 року № 2553/26-55-22-09/39184734, № 2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року.

Зобов'язати ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відобразити в електронній базі даних Автоматизована інформаційна система «Податковий блок» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ТОВ «Тарма Груп» за період червень, липень, серпень 2014 року, та які були змінені на підставі актів 22.08.2014 року №2553/26-55-22-09/39184734, №2764/26-55-22-09/39184734 від 10.09.2014 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів № 9036504522 від 26.06.2014р.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур