Постанова

від 12.02.2015 по справі 915/1840/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р.Справа № 915/1840/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів : Ярош А.І., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тодавчич С.М., за довіреністю №315 від 23.01.2015р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Лакма"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 02 грудня 2014 року

по справі №915/1840/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Лак"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Лакма"

про стягнення 8865,82 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Полімер Лак" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "ТД Лакма" про стягнення 8865,82 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02 грудня 2014 року у справі №915/1840/14 (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги ТОВ "Полімер Лак" задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 8865,82 грн. основного боргу та 1827 грн. судового збору.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення зобов'язання відповідачем в частині своєчасної оплати спірної заборгованості.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ "ТД Лакма") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Полімер Лак" в повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ТОВ "Полімер Лак") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "ТД Лакма" без задоволення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2012 року між ТОВ "Полімер - Лак" (постачальник, позивач) та ТОВ "ТД Лакма" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № ПФ1/129-12 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця у зазначені в цьому договорі строки, а покупець зобов'язується прийняти товарно-матеріальні цінності та сплатити за них визначену грошову суму.

У відповідності до п. 2.1 договору, предмет поставки (найменування товару, асортимент, кількість) і ціна товару зазначена у товарних накладних, специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що первинним документом, який посвідчує факт поставки товару постачальником покупцю є товарна накладна.

Датою поставки товару вважається дата оформлення товарної накладної посадовими або уповноваженими особами обох сторін (п.6.4 договору).

Згідно з п.6.6 договору разом з товаром постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи: товарну накладну, податкову накладну та технічну документацію (сертифікат або паспорт якості).

За п.7.1 договору оплата товару, який є предметом поставки цього договору, за винятком товару, який підлягає оплаті по закінченню терміну дії договору, здійснюється покупцем шляхом перерахунку безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів після приймання товару на складі покупця.

Відповідно до п. 7.2 договору, товари, який відвантажений покупцю для підтримки асортименту з метою його постійного показу у пункті продажу, підлягає сплаті протягом 14 календарних днів після дострокового розірвання договору.

У пункті 11.5 сторони узгодили, що строк дії договору з моменту його укладання до 31.12.2013р. Якщо будь - які зобов'язання сторін на зазначену дату залишаються невиконаними, договір діє до повного їх виконання.

На виконання умов договору позивачем у період з 11.07.2013 року по 19.12.2013 року було поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 30120,41 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № ПЛ - 0002076 від 11.07.2013р. (а.с.9) на суму 2889,86 грн.,

- № ПЛ - 0002384 від 01.08.2013р.(а.с.10) на суму 2559,02 грн.,

- № ПЛ - 0002501 від 08.08.2013р. (а.с.11) на суму 4067,55 грн. ,

- № ПЛ - 0002666 від 20.08.2013р.(а.с.12) на суму 2796,05 грн.,

- № ПЛ - 0002732 від 22.08.2013р.(а.с.14) на суму 2143,85 грн.,

- № ПЛ - 0002838 від 30.08.2013р.(а.с.15) на суму 3787,67 грн. ,

- № ПЛ - 0003083 від 12.09.2013р.(а.с.17) на суму 2061,18 грн.,

- № ПЛ - 0003236 від 19.09.2013р.(а.с.18) на суму 1908,36 грн.,

- № ПЛ - 0003480від 08.10.2013р.(а.с.20) на суму 2256,77 грн.,

- № ПЛ - 0003610 від 17.10.2013р.(а.с.21) на суму 2646,36 грн.,

- № ПЛ - 0003986 від 14.11.2013р.(а.с.23) на суму 1450,30 грн.,

- № ПЛ - 0004499 від 19.12.2013р.(а.с.25) на суму 1553,44 грн..

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженої особи на видаткових накладних згідно виданих довіреностей: № 342 від 09.07.2013р. (а.с.9), № 402 від 30.07.2013р. (а.с.10), № 421 від 06.08.2013р. (а.с. 11), № 447 від 15.08.2013р.(а.с. 13), № 455 від 20.08.2013р. (а.с. 14), № 476 від 28.08.2013р. (а.с. 16), № 506 від 10.09.2013р., (а.с. 17), № 523 від 17.09.2013р. (а.с. 19), № 566 від 04.10.2013р. (а.с. 20), № 592 від 15.10.2013р. (а.с. 22), № 660 від 12.11.2013р. (а.с.24), № 762 від 16.12.2013р. (а.с.26).

Матеріали справи свідчать, що відповідач 21.03.2014 року повернув постачальнику товар на загальну суму 17163,69 грн., що підтверджується накладними на повернення: № 37 від 21.03.2014р. (а.с. 27); № 38 від 21.03.2014р (а.с.28); № 39 від 21.03.2014р. (а.с. 29); № 40 від 21.03.2014 р. (а.с. 30), № 41 від 21.03.2014р. (а.с. 31), № 42 від 21.03.2014р. (а.с. 32), № 43 від 21.03.2014 р. (а.с. 33), № 44 від 21.03.2014 р. (а.с. 34), № 45 від 21.03.2014 р. (а.с. 35), № 46 від 21.03.2014р.( а.с. 36), № 47 від 21.03.2014 р. (а.с. 37), № 48 від 21.03.2014 р. (а.с. 38), № 49 від 21.03.2014р. (а.с. 39), № 50 від 21.03.2014р. (а.с. 40), № 51 від 21.03.2014р. (а.с. 41), № 52 від 21.03.2014р. (а.с. 42), № 53 від 21.03.2014р. (а.с. 43), № 54 від 21.03.2014р. (а.с. 44), № 55 від 21.03.2014р. (а.с. 45), № 56 від 21.03.2014р. (а.с. 46).

14.05.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за спірним договором.

Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення "Полімер Лак" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Факт прийняття відповідачем товару за спірним договором на суму 30120,41 грн. не спростовується сторонами та підтверджується відповідними матеріалами справи, а саме видатковими накладними та довіреностями відповідача на отримання спірного товару.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника стосовно ненадання позивачем, під час передання спірного товару документації, передбаченої п.6.6 договору, оскільки факт підписання видаткових накладних та отримання товару представником відповідача є достатнім та необхідним для підтвердження факту належного виконання постачальником своїх зобов'язань за договором, в тому числі передання документації, передбаченої п.6.6 договору, оскільки у разі відсутності такої документації у відповідача не було підстав підписувати відповідні видаткові накладні.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що вповноваженим відповідними довіреностями представником відповідача підписано спірні видаткові накладні без зауважень.

Як вже було зазначено вище, матеріали справи свідчать, що відповідач 21.03.2014 року повернув постачальнику товар на загальну суму 17163,69 грн., що підтверджується накладними на повернення: № 37 від 21.03.2014р. (а.с. 27); № 38 від 21.03.2014р (а.с.28); № 39 від 21.03.2014р. (а.с. 29); № 40 від 21.03.2014 р. (а.с. 30), № 41 від 21.03.2014р. (а.с. 31), № 42 від 21.03.2014р. (а.с. 32), № 43 від 21.03.2014 р. (а.с. 33), № 44 від 21.03.2014 р. (а.с. 34), № 45 від 21.03.2014 р. (а.с. 35), № 46 від 21.03.2014р.( а.с. 36), № 47 від 21.03.2014 р. (а.с. 37), № 48 від 21.03.2014 р. (а.с. 38), № 49 від 21.03.2014р. (а.с. 39), № 50 від 21.03.2014р. (а.с. 40), № 51 від 21.03.2014р. (а.с. 41), № 52 від 21.03.2014р. (а.с. 42), № 53 від 21.03.2014р. (а.с. 43), № 54 від 21.03.2014р. (а.с. 44), № 55 від 21.03.2014р. (а.с. 45), № 56 від 21.03.2014р. (а.с. 46).

Як стверджує позивач, за відповідачем залишилась заборгованість за отриманий за спірним договором товар у сумі 8865,82 грн.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності або погашення заборгованості у сумі 8865,82 грн. за спірним договором.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали, обставини справи та норми чинного законодавства, враховуючи часткове повернення відповідачем спірного товару, приймаючи до уваги п.7.1 договору, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги ТОВ "Полімер Лак" про стягнення з відповідача 8865,82 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційний господарський суд зауважує, що стягнення за накладною №ПЛ-0002667 від 20.08.2013р. не є складовою позовних вимог ТОВ "Полімер Лак".

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Лакма" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02 грудня 2014 року у справі №915/1840/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Лакма" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.А. Лисенко А.І. Ярош