Рішення

від 13.02.2015 по справі 903/1263/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2015 р. Справа № 903/1263/14 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: - Лябук Р.К. (представник за дов. №17/01/15 від 17.01.2015 р.)

від відповідача: - н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" до колективного підприємства малого приватного підприємства - Ратнівська фірма "МЕДОЛІС" про стягнення 2 639,91 грн.

В судовому засіданні 13.02.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" звернулося в суд з позовом до колективного підприємства малого приватного підприємства - Ратнівська фірма "МЕДОЛІС" про стягнення 9 715,99 грн.

Позов мотивувало тим, що 03.12.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" та колективним підприємством малого приватного підприємства - Ратнівська фірма "МЕДОЛІС" укладено договір поставки №332/К/03.

Відповідно до даного договору позивач (товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА") зобов'язувалось поставляти та передати у власність відповідача (колективного підприємства малого приватного підприємства - Ратнівська фірма "МЕДОЛІС") лікарські засоби та товари медичного призначення, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних, які є його невідє'мною частиною.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними про поставку товару на загальну суму 6 490,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково та оплатив товар на суму 192,21 грн. згідно видаткової накладної №7810792 від 06.03.2014 р., товар на суму 6 490,00 грн. залишився не оплачений.

Беручи до уваги викладене, товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" просило суд стягнути з колективного підприємства малого приватного підприємства - Ратнівська фірма "МЕДОЛІС" 9 715,99 грн. з них: 6 490,00 грн. основного боргу, 838,65 інфляційних, 716,36 грн. 20% річних, пені 832,34 грн.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2014 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

24.12.2014 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою представника позивача в судове засідання та невиконанням вимог ухвали суду позивачем.

20.01.015 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою представника позивача в судове засідання та з врахуванням поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи.

04.02.2015 р. в судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості представнику відповідача надати додаткові докази необхідні для розгляду справи.

11.02.2015 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва для надання можливості представнику відповідача викласти в письмовому вигляді заперечення стосовно відмови нарахування штрафних санкцій у відповідності до ст.32 ГПК.

11.02.2015 р. ухвалою суду було відкладено розгляд справи для витребування додаткових доказів необхідних для розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала. На виконання вимог ухвали суду подала письмові пояснення стосовно розрахунку штрафних санкцій та просила суд стягнути з відповідача 2 639,91 грн. з них: 889,53 грн. інфляційних втрат, 819,80 грн. 20% річних та 930.58 грн. пені.

Суд прийняв подане клопотання, та розцінив його як зменшення розміру позовних вимог, тому має місце нова ціна позову, а саме 2 639,91 грн. з них: 889,53 грн. інфляційних втрат, 819,80 грн. 20% річних та 930.58 грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач через факсимільний апарат подав фінансовий звіт колективного малого приватного підприємства Ратнівська фірма "МЕДОЛІС".

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представника відповідача, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.12.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" та колективним підприємством малого приватного підприємства - Ратнівська фірма "МЕДОЛІС" укладено договір поставки № 332/К/03 (а.с.33-36).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати лікарські засоби та вироби медичного призначення (в подальшому - товар), асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в накладних, які є його невідє'мною частиною.

Відповідно до п.2.1., 2.3. поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких, визначається сторонами шляхом оформлення заявок відповідно до умов, викладених в розділі 3 цього договору. Одиниці виміру для кожного товару вказуються в накладних на передачу (поставку) кожної партії товару.

На виконання умов договору № 332/К/03 від 03.12.2013 р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: № 7810792 від 06.03.2014 р. на суму 1 064,43 грн., № 7811288 від 10.03.2014 р. на суму 955,06 грн., № 7811289 від 10.03.2014 р. на суму 115,42 грн., № 7812014 від 13.03.2014 на суму 474,44 грн., № 7812015 від 13.03.2014 р. на суму 26,58 грн., № 7812649 від 17.03.2014 р. на суму 109,55 грн., № 7812602 від 17.03.2014 р. на суму 642,41 грн., № 7813544 від 20.03.2014 р. на суму 953,52 грн., № 7813545 від 20.03.2014 р. на суму 62,10 грн., № 7814007 від 24.03.2014 р. 12,12 грн., № 7814013 від 24.03.2014 р. на суму 524,77 грн., № 7814593 від 27.03.2014 р. на суму 1 240,84 грн., № 7815461 від 03.04.2014 р. на суму 500,97 грн. Поставка товару складала 6 490,21 грн.

28.11.2014 р. відповідач здійснив частково проплату за товар, поставка якого здійснювалась відповідно до видаткової накладної № 7810792 від 06.03.2014 р.

Відповідно до довідки по рахунку 361 поданої представником позивача (а.с.67) відповідачем була здійсненна проплата 08.12.2014 р. на суму 100,00 грн. В поясненнях поданих 13.02.2015 р. позивач зазначив, що здійснив перерахунок штрафних санкцій на суму 6 390,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поданих платіжних доручень відповідачем та відповідно до поданого рахунку 361 позивачем, а також відповідно до наданих пояснень в судових засіданнях представниками сторін, відповідач погасив суму основного бору в сумі 6 390,00 грн., а саме 11.12.2014 р. на суму 200 грн., 22.12.2014 р. на суму 200,00 грн., 28.01.2014 р. на суму 1 000,00 грн., 03.02.2015 р. на суму 3 000,00 грн. та 04.02.2015 р. на суму 1 990,00 грн. (а.с.67). Тобто предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача штрафних санкцій відповідно до укладеного між сторонами договору.

Згідно п. 6.2. у випадку порушення зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 930,58 грн. за період з 15.04.2014 р. по 08.12.2014 р.

У відповідності до п. 6.3. у випадку несвоєчасної оплати товару покупець, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок розміру пені за невиконання зобов'язання за договором №332/К/03 від 03.12.2013 р. зазначає, що складений позивачем розрахунок є не вірним, а саме позивач при нарахуванні пені вийшов за межі шестимісячного терміну (ст.232 ГК України), тому арифметично вірним розрахунком останньої є сума 706,92 грн., тому в стягненні 223,66 грн. слід відмовити (розрахунок додається до матеріалів справи (а.с.80-82)).

Щодо стягнення з відповідача 20% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 819,80 грн. та 889,53 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 6.5. за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором понад 30 (тридцять) календарних днів, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до п. 2.7. Постанови Пленуму Пленум Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

З огляду на вище викладене судом не приймаються твердження відповідача, щодо неможливості одночасного стягнення 20% за користування чужими грошовими коштами та пені.

Суд перевіривши розрахунок розміру 20% за користування чужими грошовими коштами за невиконання зобов'язання за договором №332/К/03 від 03.12.2013 р. зазначає, що складений позивачем розрахунок є не вірним, суд вважає, що арифметично вірним розрахунком є сума 804,43 грн., тому в стягненні 15,37 грн. слід відмовити (розрахунок додається до матеріалів справи (а.с.80-82)).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що здійснений розрахунок позивачем є арифметично невірним. Тому стягненню відповідно до проведеного розрахунку підлягає сума в розмірі 792,91 грн. інфляційних втрат. В стягнення 96,62 грн. інфляційних втрат. слід відмовити (розрахунок додається до матеріалів справи (а.с.80-82)).

Суд розглянувши клопотання представника відповідача від 11.25.2015 р. щодо зменшення суми пені та інфляційних зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що згідно п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) , яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (пені) , суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд зважаючи на вищевикладене, приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано подане клопотання, а ст. 83 ГПК України взагалі не передбачено права суду зменшувати розмір інфляційних втрат при прийняті рішення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 611, 612, 549, 551, 536, 625 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з колективного підприємства малого приватного підприємства - Ратнівська фірма "МЕДОЛІС" (смт. Ратне, вул. 1-го Травня, 1, код ЄДРПОУ 21750047) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМПЛАНЕТА" (м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, код ЄДРПОУ 36852896) 2 304,26 (дві тисячі триста чотири гривні двадцять шість копійок) з них: (706,92 грн. пені, 804,43 грн. 20% річних та 792,91 грн. інфляційних втрат) та витраті по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

В стягненні 335,65 грн. з них: 96,62 інфляційних втрат, 15,37 грн. 20% річних, 223,66 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

та підписано 16.02.2015 р.

Суддя І. О. Гарбар