Рішення

від 11.02.2015 по справі 910/29389/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015Справа №910/29389/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріус-Україна»

про стягнення 198 245,38 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Самойленко К.В. - довіреність №ОВ-09/01/15-1Д від 09.01.2015 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овостар» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріус-Україна» про стягнення 292 345,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості отриманого товару згідно умов Договору поставки №ОВ-14/03/14-13 від 14.03.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 254 100,00 грн. - основного боргу, 8 020,45 грн. - пені, 25 410,00 грн. - штрафу, 864,83 грн. - 3% річних, 3 950,10 грн. - інфляційних втрат, 5 846,91 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11.02.2015 року.

11.02.2015 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог (загальна сума стягнення 198 245,38 грн.), згідно якої позивач просив суд сягнути з відповідача на свою користь 160 000,00 грн. - основного боргу, 8 020,45 грн. - пені, 25 410,00 грн. - штрафу, 864,83 грн. - 3% річних, 3 950,10 грн. - інфляційних втрат, 5 846,91 грн. - судового збору.

В судове засідання 11.02.2015 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 29.12.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.02.2015 року представник позивача зменшені (уточнені) позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Овостар» (далі по тексту - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграріус-Україна» (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №ОВ-14/03/14-13 (далі по тексту - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується систематично поставляти Покупцю меланж яєчний рідкий пастеризованний, що надалі іменується Товар, в погодженому між Сторонами асортименті та кількості, а Покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору, моментом переходу права власності та ризиків на Товар (передачі (поставки) Товару) є підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох Сторін. В залежності від обраних Сторонами базисних умов поставки моментом поставки Товару також може вважатись його передача перевізнику.

Згідно з п. 4.1. Договору, ціна Товару визначається Постачальником по кожній партії Товару з урахуванням ПДВ та вказується у видаткових накладних на Товар, або погоджується Сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору, якщо між Сторонами не підписано специфікації (підписання якої означає згоду Покупця з ціною на Товар), ціна Товару попередньо погоджується із Покупцем по кожній партії Товару. Погоджену ціну Постачальник вказує у видатковій накладній на партію Товару, підписання якої Покупцем є підтвердженням його згоди з ціною на Товар.

Згідно з п. 4.4. Договору, загальна сума Договору складається з суми усіх поставлених партій Товару відповідно до видаткових

Відповідно до п. 4.5. Договору, оплата товару здійснюється в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі на поточний рахунок Постачальника в строк 14 (чотирнадцять) банківських днів з дати поставки товару.

Згідно з п. 4.8. Договору, звірки взаємних розрахунків проводяться між Сторонами за ініціативою однієї із Сторін, та оформлюються складанням відповідного акту.

Факт поставки товару позивачем відповідачу на суму 254 100,00 грн. підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними (копії зазначених документів міститься в матеріалах справи), а саме:

- №КИ-ОВ006488 від 20.10.2014 року на суму 103 950,00 грн. (строк оплати до 07.11.2014 року);

- №КИ-ОВ006656 від 27.10.2014 року на суму 103 950,00 грн. (строк оплати до 14.11.2014 року);

- №КИ-ОВ006865 від 04.11.2014 року на суму 46 200,00 грн. (строк оплати до 22.11.2014 року);

Відповідачем частково оплачено вартість отриманого Товару в розмір 94 100,00 грн., залишок боргу в розмірі 160 000,00 грн. залишився неоплачений.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості отриманого товару, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 160 000,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду Акт звірки взаєморозрахунків від 16.12.2014 року, згідно якого станом на 16.12.2014 року відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 256 842,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу Бетон за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не в повному обсязі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 26 118,40 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги в частині стягнення 160 000,00 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 5.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф, які за розрахунками позивача становлять: 8 020,45 грн. - пені, 25 410,00 грн. - штрафу.

Згідно з п. 5.2. Договору, за прострочення оплати поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості, а якщо прострочення триває більше 30 календарних днів, Покупець додатково до пені сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі: 8 020,45 грн. - пені, 25 410,00 грн. - штрафу, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 864,83 грн. - 3% річних, 3 950,10 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 864,83 грн. - 3% річних, 3 950,10 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграріус-Україна» (03115, м. Київ, ВУЛ.СВЯТОШИНСЬКА, будинок 32, код ЄДРПОУ 34999138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овостар» (08635, Київська обл., Васильківський район, село Крушинка, ВУЛИЦЯ КОЛГОСПНА, будинок 11, код ЄДРПОУ 32086437) 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 8 020 (вісім тисяч двадцять) грн. 45 коп. - пені, 25 410 (двадцять п'ять тисяч чотириста десять) грн. 00 коп. - штрафу, 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 83 коп. - 3% річних, 3 950 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 5 846 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 91 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.02.2015 року.