Рішення

від 09.02.2015 по справі 910/29692/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015Справа №910/29692/14 За позовом Приватного підприємства "ЕКСІМБІЗНЕС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олма Констракшн"

про стягнення 145 207,67 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Сергеєва Т. Г. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олма Констракшн" заборгованості за Договором перевезення вантажу № 21/10-14 від 21.01.2014 в розмірі 145 207,67 грн., в тому числі 90384,05 грн. основного боргу, 54192,02 грн. штрафу, 2948,75 грн. пені, 4246,20 грн. 36% річних, 2436,65 грн. інфляційних. Також позивач заявляє про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажів останнього, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав.

Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 31.12.2014 порушив провадження по справі № 910/29692/14, розгляд справи призначено на 09.02.2015.

Представник позивача в судове засідання 09.02.2015 з'явився та надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання 09.02.2015 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 09.02.2015 від останнього до суду не надходило.

В матеріалах справи міститься докази направлення на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.12.2014, яка повернулася на адресу суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на зазначене, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.02.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучену до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.10.2014 між Приватним підприємством "ЕКСІМБІЗНЕС" (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олма Констракшн" (далі відповідач, замовник) було укладено договір перевезення вантажу № 21/10-14 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 договору перевізник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених цим договором надавати замовнику послуги з перевезення вантажу власними силами та власним автомобільним транспортом, згідно із транспортною накладною з місця відправлення до пункту призначення, а замовник бере на себе зобов'язання своєчасно надавати вантаж перевізнику та сплатити плату за його перевезення.

Місце відправлення, пункт призначення, вид вантажу та його тоннаж, строк доставки вантажу вказується в заявці (п. 1.3 договору).

Надання заявок здійснюється не пізніше ніж за одну добу до початку виконання перевезень з понеділка по п'ятницю в робочий час з 09-00 до 16-00 по факсимільному зв'язку, електронній почті (з обов'язковим надсиланням оригіналів протягом 7 днів) або усно (п. 1.4 договору).

Після отримання заявки перевізник, в разі погодження викладених в заявці умов, підписує її та передає замовнику факсом або електронною поштою (з обов'язковим надсиланням оригіналів протягом 7 днів) та виставляє покупцю для оплати рахунок-фактуру (п. 1.5 договору).

Заявки, підписані в порядку, передбаченому п. 1.4-1.5 цього договору, мають юридичну силу до отримання оригіналів цих документів від замовника та є підставою для виконання перевізником своїх обов'язків за цим договором (п. 1.6 договору).

Маршрут перевезення вантажу визначається за наступною адресою: м. Українка, м. Обухів або Обухівський та Кагарлицький райони (п. 1.7 договору).

Як свідчать матеріали справи позивачем, відповідно до умов договору були надані транспортні послуги з перевезення вантажів на суму 131384,05 грн., що підтверджується актами приймання робіт (надання послуг: № 191 від 17.11.2014, № 184 від 10.11.2014, № 179 від 03.11.2014, № 175 від 31.10.2014, № 172 від 27.10.2014, які підписані представниками обох сторін та засвідчені відтисками печаток. А також виконання договору перевезення позивачем підтверджується актами звірки автомобільних перевезень.

Відповідно до п. 2.2 договору замовник здійснює попередню оплату транспортних послуг, зазначену в рахунку, шляхом перерахунку 100% вартості транспортних послуг на розрахунковий рахунок перевізника згідно наданого замовником замовлення не пізніше наступного банківського дня з моменту виставлення перевізником рахунку на оплату. Форма оплати - безготівкова, шляхом перерахування на поточний рахунок перевізника. У випадку якщо замовник має заборгованість перед перевізником, остаточна оплата фактично здійснених послуг здійснюється після складання акту здачі-приймання виконаних робіт не пізніше трьох банківських днів з моменту його підписання.

Позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату за надані послуги: № 164 від 20.10.2014; № 200 від 27.10.2014, № 202 від 03.11.2014, № 206 від 03.11.2014, № 210 від 10.11.2014.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив послуги з перевезення в сумі 41000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 73 від 23.10.2014, № 71 від 23.10.2014, № 77 від 24.10.2014, № 97 від 04.11.2014.

Враховуючи часткову оплату відповідачем за надані послуги з перевезення вантажу, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 90384,05 грн.

В тому числі, заборгованість відповідача по Договору перевезення вантажу № 21/10-14 в розмірі 90384,05 грн. підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки за період з 01.10.2014 по 17.11.2014.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 90384,05 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується наявними в ній документами, позивачем було належним чином надано послуги з перевезення відповідно до умов Договору.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 90384,05 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням приписів статті 530 ЦК України та умов заявок на момент розгляду справи судом строк виконання відповідного грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг настав.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 90384,05 грн.

Також, за прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості послуг перевезення позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2948,75 грн. пені та 45192,02 грн. штрафу.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати вартості перевезення замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від не сплаченої суми, а також проценти в розмірі 36% річних у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, а перевізник має право припинити перевезення до повного погашення простроченої заборгованості.

За порушення строків оплати більш ніж на 30 календарних днів замовник сплачує на користь перевізника штраф в розмірі 50% від несплаченої суми.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені та штрафу відповідно до умов договору та у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Таким чином стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 2948,75 грн. та штраф у розмірі 45192,02 грн. за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2436,65 грн. інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання суд, вважає, що інфляційні підлягають стягненню в розмірі 2436,65 грн., за розрахунком позивача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 4246,20 грн. 36% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати вартості перевезення замовник сплачує на користь перевізника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від не сплаченої суми, а також проценти в розмірі 36% річних у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України, а перевізник має право припинити перевезення до повного погашення простроченої заборгованості.

Згідно з ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Як роз'яснено у п.п.6.1,6.2,6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", проценти річних, про які йдеться у ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст.536 ЦК України. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст.536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст.1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, ст.ст.1048,1054,1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж ч.2 ст.625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання.

Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст.536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення зазначених процентів.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд вважає за можливе задовольнити їх стягнення у розмірі визначеному позивачем у доданому до позову розрахунку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 3000,00 грн., позивач надав Договір про надання адвокатських послуг № 2312/14 від 23.12.2014, укладений між позивачем та адвокатом Сергеєвою Т. Г., акт виконання робіт по договору про надання адвокатських послуг, копію видаткового касового ордеру від 24.12.2014 на суму 3000,00 грн. та копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 726 видана Сергеєвій Т. Г., що відповідає вищевказаним вимогам та підтверджує понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

Таким чином, на відповідача покладаються витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олма Констракшн" (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, 28, ідентифікаційний код 38650813) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "ЕКСІМБІЗНЕС" (91055, м. Луганськ, вулиця Поштова, 26, офіс 21, ідентифікаційний код 25641496) основний борг в розмірі 90384 (дев'яносто тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 05 коп., 2948 (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 75 коп. пені, 45192 (сорок п'ять тисяч сто дев'яносто дві) грн. 02 коп. штрафу, 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 65 коп. інфляційних, 4246 (чотири тисячі двісті сорок шість) грн. 20 коп. 36% річних, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката та судовий збір в розмірі 2904 (дві тисячі дев'ятсот чотири) грн. 16 коп.

3. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 14.02.2015

Суддя О.А. Грєхова