Ухвала

від 11.02.2015 по справі 826/16622/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16622/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг», про визнання неправомірним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк «Контракт» пред'явило позов до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг», про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 44839568 від 26 вересня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції третя особа звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державним виконавцем відповідача 26 вересня 2014 року прийнято оскаржувану постанову, якою відкрито виконавче провадження ВП № 44839568 із примусового виконання виконавчого напису № 2995, виданого 21 жовтня 2013 року Київським міським нотаріальним округом (далі - КМНО) та зареєстрованого в реєстрі за № 2995 (далі - виконавчий запис), а саме про стягнення із позивача (боржника у виконавчому провадженні) на користь третьої особи (стягувача у виконавчому провадженні) боргу у розмірі 1400985,20 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», виконанню державною виконавчою службою підлягають такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно із ст. 18 цього Закону, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій виконавчого напису та протесту про неоплату векселя, вчиненого 21 жовтня 2013 року приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 2993 (далі - протест про неоплату), приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 запропоновано стягнути на підставі протесту про неоплату векселя суму неоплати у розмірі 1400985,20 грн. на користь третьої особи із векселедавця - товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Прімум» або аваліста - позивача.

В оскаржуваній постанові зазначено, що виконавчий напис видано КМНО, тобто без зазначення конкретної особи, хоча ст. 18 Закону чітко передбачено, що у виконавчому документі повинно бути зазначено найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали.

Представником відповідача під час судового розгляду справи в суді першої інстанції надано суду копію постанови від 04 листопада 2014 року про виправлення помилки, зі змісту якої вбачається, що при прийнятті оскаржуваної постанови допущено помилки, а саме у вступній частині такої постанови невірно зазначено, ким видано виконавчий документ, та вказана скорочена організаційно-правова форма юридичної особи - стягувача. Крім того, у п.п. 2, 3 резолютивної частини оскаржуваної постанови помилково вказано про добровільний строк, хоча ст. 25 Закону передбачено надання державним виконавцем боржнику самостійного строку для виконання рішення.

У зв'язку з викладеним, постановлено виправити помилки, допущені державним виконавцем у вступній та резолютивній частинах оскаржуваної постанови. Зобов'язано головного державного виконавця внести відомості щодо виправлення виявлених помилок, допущених при прийнятті оскаржуваної постанови, до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Крім того, головного державного виконавця зобов'язано провести виконавчі дії з виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 у порядку, встановленому Законом.

Відповідачем надано копію іншої за змістом оскаржуваної постанови, яка уже містить виправлення. Зокрема, у даній копії оскаржуваної постанови уже зазначено про видачу виконавчого напису приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_5 та про можливість самостійного його виконання боржником у строк до 02 жовтня 2014 року. Однак, скорочену організаційно-правову форму юридичної особи - стягувача так і не виправлено.

Також, представником відповідача не надано суду доказів на підтвердження внесення відомостей щодо виправлення виявлених помилок, допущених при прийнятті оскаржуваної постанови, до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Крім того, судом з'ясовано, що в оскаржуваній постанові зазначено не повні дані, оскільки резолютивну частину виконавчого напису відповідачем у постанові викладено вибірково, хоча, нормами чинного законодавства чітко визначено, що постанова державного виконавця повинна містити такі обов'язкові реквізити: назва виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа.

Зокрема, відповідно до абзацу 1 п. 1.5, пп. 1.5.1 п. 1.5 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови; г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами; ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою; д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним ст. 18 Закону.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.