Постанова

від 04.02.2015 по справі 813/8518/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року № 813/8518/14

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Приймака С.І.

представника позивача Романишина Т.М.

представника відповідача Ганущина Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «РАДО» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28.10.2014 року №0267,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАДО» (далі - ТзОВ «РАДО») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28.10.2014 року №0267.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області від 28.10.2014 року №0267, на думку позивача, є незаконними, оскільки, ним не вчинялось правопорушень у сфері відносин, які регулюються законодавством про рекламу. Зокрема, позивач стверджує, що не брав участі у замовленні, виробництві та самовільному встановленні відповідної рекламної продукції, нічого не знав про розгляд Інспекцією справи щодо порушення ним законодавства про рекламу, рекламні щити вивішені не ним . Крім цього, зазначає, що ТзОВ «РАДО» орендує земельні ділянки, згідно актів обстеження та показів меж згадані ділянки межують із землями, що орендують ПАТ «ЛЗЗБВ-1» та ОСОБА_3, додатково пояснивши, що жодна із згаданих ділянок не є дотичною до огорожі, на якій, як зазначено у рішенні, розміщено рекламу. Вважає, що оскільки позивачем реклама не розміщалася, то висновки відповідача щодо порушення ТзОА «РАДО» вимог Закону України «Про рекламу» є помилковими, а відтак вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні(а.с.28-31), в якому зазначив, що дії та рішення Інспекції за результатами розгляду питання про порушення законодавства про рекламу є законними та обґрунтованими; листи про необхідність представити в Інспекцію пояснення по факту розміщення рекламних конструкцій з порушенням встановленого порядку, надати інформацію про вартість розповсюджених рекламних конструкцій, а також про необхідність з'явитися до Інспекції для участі у розгляді питання про порушення законодавства про рекламу надсилалися за адресою проживання позивача та здійснення ним підприємницької діяльності. Подання про порушення законодавства про рекламу до Інспекції скеровано Департаментом економічної політики Львівської міської ради відповідно до законодавства. Тому, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII,Законом України «Про рекламу» від 03.07.1996 року № 270/96-ВР, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 693.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі - Закон України № 1023-XII), держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Закону України № 1023-XII, захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За положеннями ст.1 вказаного Закону, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Пунктом 45 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

Пунктами 46 та 47 вищезазначених Правил визначено, що у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розповсюджувач зовнішньої реклами, винний у порушенні цих Правил, несе відповідальність згідно із законодавством.

ТзОВ «РАДО» зареєстроване як юридична особа 26.03.2007року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи - 35009929(а.с.53-55).

Проведеною Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області перевіркою позивача встановлено, що рішенням №0267 від 28.10.2014 року накладено штраф на ТзОВ «РАДО» за порушення законодавства про рекламу в сумі 1700,00 грн.(а.с.6). Рішенню про накладення штрафу передувала наступна процедура.

Департаментом економічної політики Львівської міської ради направлено ТзОВ «РАДО» вимогу № 23/Р-2-1529 від 27.05.2014 року у зв'язку з порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: у зв'язку з самовільним встановленням спеціальної конструкції зовнішньої реклами, реклама на огорожі на АДРЕСА_1 (а.с.34 а).

Крім того, Департаментом економічної політики Львівської міської ради 18.06.2014 року скеровано до Інспекції подання № 23/Р-2-1796 про порушення Закону України «Про рекламу» (а.с.34).

Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004р. «Про затвердження Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу» (надалі Порядок), який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Відповідно п. 9 Порядку, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Пунктами 10-14 Порядку встановлено, що протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк. За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи. Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників. Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

За результатами розгляду подань Львівської міської ради про порушення Закону України «Про рекламу» посадовою особою Інспекції з прав споживачів у Львівській області було складено протокол про порушення законодавства про рекламу №0285 від 04.08.2014 року (а.с.35 а).

Статтею 26 Закону України «Про рекламу» передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами у межах своїх повноважень здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Функції державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу у Львівській області здійснює Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області, яка наділена повноваженнями по застосуванню до порушників законодавства фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про рекламу».

Відповідно до частини 2 статті 26 вказаного Закону, на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

За положеннями п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу встановлена статтею 27 Закону України «Про рекламу», відповідно до якої особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

При цьому у ч. 6 цієї статті визначено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Системний аналіз наведених положень Закону України «Про рекламу» дає підстави для висновку, що розповсюджувачі реклами за розміщення об'єктів зовнішньої реклами без відповідного дозволу несуть відповідальність у п'ятикратному розмірі вартості реклами, що розміщувалася. Таким чином, при розгляді справи про порушення у сфері реклами розповсюджувач реклами на вимогу органу Держспоживінспекції зобов'язаний надати повне та достовірне документальне підтвердження вартості реклами. При цьому Законом передбачений окремий вид відповідальності за ненадання такої інформації - штраф у розмірі 1700,00 грн.

Листом № 2171 від 04.08.2014 року відповідач запропонував позивачу надати інформацію про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушенням вимог рекламного законодавства та пояснення по факту розміщення рекламних конструкцій з порушенням вимог Закону України «Про рекламу» (а.с.37).

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу Інспекцією складено протокол № 0267 від 28.10.2014 року засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу (а.с.38) та прийнято рішення № 0267 від 28.10.2014 року про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн.(а.с.6) на ТзОВ «РАДО» за порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме за самовільне розміщення зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_1 без погодження з органами місцевого самоврядування. В порушення вимог ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» не подано інформації щодо вартості розповсюдження реклами.

Судом встановлено, що ТзОВ «РАДО» для здійснення своєї господарської діяльності орендує земельні ділянки (кадастровий номер 4610136900:07:001:0015, кадастровий номер 4610136900:07:001:0016 та кадастровий номер 4610136900:07:001:0019).

Також судом досліджено договора оренди землі від 24.02.2014 року(а.с.7-10), від 12.04.2014 року (а.с.12-15) між Львівською міською радою та ТзОВ «РАДО», акт встановлення і показ меж земельної ділянки (а.с.15) та акти обстеження та показу меж земельної ділянки у АДРЕСА_1 від 22.03.2012 року(а.с.16-19).

Згідно актів обстеження та показів меж згадані ділянки межують із землями, що орендують ПАТ «ЛЗЗБВ-1» та ОСОБА_3 Як вбачається з публічної кадастрової карти України (а.с.20-22), жодна із згаданих ділянок не є дотичною до огорожі, на якій, як зазначено у рішенні, розміщено рекламу.

У матеріалах справи відсутні докази твердження відповідача що саме ТзОВ «РАДО» розмістило на огорожі суміжної з її земельною ділянкою таблицю з написом «скло 200м.».

Також у суду відсутні підстави вважати зазначену вище таблицю рекламою у розумінні ЗУ «Про рекламу».

Враховуючи вищенаведене, оскільки у матеріалах справи відсутні докази розміщення позивачем вказаної конструкції суд приходить до переконання, що ТзОВ «РАДО» не розміщувало зовнішньої реклами на огорожі за адресою: АДРЕСА_1 а відтак, відповідно, виключається необхідність надання ним інформації про вартість розміщеної реклами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваного рішення належними і допустимими доказами.

За наслідками розгляду справи суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі та не в межах повноважень, що передбачені Законом України «Про рекламу», а відтак адміністративний позов слід задовольнити.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати суд стягує з Державного бюджету України, у відповідності до ст. 94 КАС України.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 182,70 грн., такі судові витрати, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України в користь ТзОВ «РАДО».

Керру Керуючись ст.ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

чись ст. с П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 0267 від 28.10.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДО» 182,70 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2015 року.

Суддя Костецький Н.В.