ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"11" лютого 2015 р.Справа № 916/4790/14
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Волкова Р.В.,
при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
про стягнення заборгованості у розмірі 370662,89 гривень та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю:
представника прокуратури Шарандак О.І., - за службовим посвідченням,
представник позивача (Мінінфраструктури України) - не з'явився,
представник позивача (ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт") - не з'явився,
представник відповідача не з'явився, -
ВСТАНОВИВ:
Дунайський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до суду в інтересах держави України в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», м. Ізмаїл, з позовом до відповідача Державного закладу «Дунайська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» в особі голови ліквідаційної комісії Нечипоренка Анатолія Івановича, м. Ізмаїл, про стягнення заборгованості у розмірі 370662,89 гривень та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги № 352к та № 353к від 25.04.2008 року, договір оренди державного нерухомого майна № 358ф від 24.10.2008 року, ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.09.2012 року про затвердження мирової угоди. Позивач зазначає, що відповідач має перед ним заборгованість загальною сумою 462431,02 гривень. Просить стягнути на свою користь новоутворену суму боргу в розмірі 370662,89 гривень та зобов'язати голову ліквідаційної комісії відповідача включити загальну суму боргу в розмірі 462431,02 гривень до проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу закладу. Вказує на відсутність повідомлень його як значного кредитора про початок процедури ліквідації, відсутність повідомлень про результати розгляд його заяв про включення до кредиторів відповідача.
Прокурор позовні вимоги підтримав з таких саме підстав що й позивач.
Відповідач щодо розміру заборгованості заперечень не надав, але проти позовних вимог заперечує з посиланням на пропуск позивачем строків для звернення з заявою про визнання кредитором. Також вказує на намагання сторін врегулювати спірне питання шляхом укладання договору, але зазначає що згоди сторін досягти не вдалося.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
25.04.2008 року між ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» (позивач) та ДЗ «Дунайська басейнова СЕС» (відповідач) підписано договори № 352к та № 353к про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальні послуги (а.с. 22-33). Зазначені договори укладено строком на один рік та діють з 25.04.2008 року по 24.04.2009 року включно.
Договори підписано обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплено печатками підприємств.
За умовами зазначених договорів позивач забезпечує обслуговування приміщення загальною площею 93,1 кв.м., розташованого на четвертому поверсі у будинку БСП ВПК-2, приміщення загальною площею 129,6 кв.м., розташованого на першому поверсі БСП ВПК-3 та боксу гаражу загальною площею 34,5 кв.м., надає комунальні послуги, а відповідач, в свою чергу користується зазначеними приміщеннями та відшкодовує позивачеві відповідні витрати. Розмір плати по відшкодуванню витрат сторони договору погодили у додатках, які є невід'ємною частиною договорів.
24.10.2008 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та відповідачем (орендар) було підписано договір оренди державного нерухомого майна № 358ф, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, яке розташоване у будинку блоку службових приміщень ВПК-2, загальною площею 93,1 кв.м., нежитлове приміщення, яке розташоване у будинку службових приміщень ВПК-3, загальною площею 205,1 кв.м. та нежитлове приміщення, яке розташоване на території автобази порту блоку гаражу, загальною площею 34,5 кв.м., що перебувають на балансі позивача, за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 7 (а.с. 14-18).
Відповідно до п. 5.4. договорів № 352к та № 353к від 25.04.2008 року у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Жодних заяв відповідача про припинення дії договорів до позивача не надходило і орендар по теперішній час продовжує користуватись державним майном та отримувати комунальні послуги.
Згідно до п. 2.2.3 договору № 353к від 25.04.2008 року відповідач зобов'язаний не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок позивача, за санітарне обслуговування прибудинкових територій та допоміжних приміщень будівель, технічне обслуговування будівель відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В порушення наведених вище норм закону, а також умов договорів, відповідач свої зобов'язання за вищезазначеними договорами належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 127953,35 гривень.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2012 року затверджено мирову угоду про здійснення сплати заборгованості в розмірі 127953,35 гривень у добровільному порядку.
Разом з тим, станом на теперішній час відповідачем із зазначеної суми сплачено лише 36185,22 гривень, тобто залишилось сплатити ще 91768,13 гривень.
Крім того, за період з січня 2013 року по вересень 2014 року у відповідача утворилася нова заборгованість за укладеними договорами в розмірі 348195,98 гривень.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач жодних доказів оплати заборгованості на суми 91768,13 гривень та 348195,98 гривень суду не надав. Таким чином, зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У відповідності зі ст. 3 зазначеного закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до п. 2.2.3 договору № 353к від 25.04.2008 року орендар зобов'язується при несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.
Перевіривши пред'явлений позивачем розрахунок пені, з огляду на порушення відповідачем термінів оплати за укладеними договорами, вимоги позивача в частині стягнення пені суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 10036,92 гривень за період з 13.12.2013 року по 21.10.2014 року.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 12429,99 гривень за період з 13.08.2012 року по 21.10.2014 року суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України» від 21.09.2012 року № 176-о передбачено ліквідацію відповідача та затверджено головою ліквідаційної комісії Нечипоренка А.І. (а.с. 34-38).
Пунктом 3.7 зазначеного наказу передбачено, що голова ліквідаційної комісії має збезпечити проведення в установленому законодавством України порядку інвентаризації, заходів щодо стягнення дебіторської та погашення кредиторської заборгованості, складання ліквідаційного балансу та подання його на затвердження до Міністерства охорони здоров'я України.
Згідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач перебуває у стані припинення (а.с. 10-13).
Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Відповідно до приписів ст. 60 ГК України (яка діяла станом на час внесення даних про ліквідацію в ЄДР) ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.
26.10.2012 року в газеті «Дунаец» було розміщено повідомлення про ліквідацію відповідача, в якому зазначено, що вимоги кредиторів розглядаються до 20.12.2012 року (а.с. 195).
Позивач в межах встановленого для заявлення вимог кредиторів строку направив на адресу голови ліквідаційної комісії наступні заяви про визнання позивача кредитором відповідача: 22.11.2012 року на суму 116550,52 гривень (зазначена сума увійшла до мирової угоди, з неї не сплачено 91768,13 гривень), 22.11.2012 року на суму 56512,27 гривень, 27.11.2012 року на суму 1495,54 гривень.
Відповідно до ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Згідно зі ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.
Таким чином, складання проміжного ліквідаційного балансу здійснюється для з'ясування питання про достатність чи недостатність у юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, та визначення, за якою процедурою має здійснюватися ліквідація юридичної особи - у загальному порядку або при недостатності у неї майна в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто складання проміжного ліквідаційного балансу, як і виявлення всіх кредиторів і дебіторів юридичної особи, що ліквідується, розгляд заявлених кредиторами вимог і надіслання кредиторам прийнятого за результатами розгляду їх вимог рішення у чітко встановлений законом строк (не пізніше 30 днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора), є обов'язковими умовами в процедурі самоліквідації юридичної особи, в т.ч. і в досудовій процедурі ліквідації.
Однак, як встановлено судом, ліквідаційна комісія відповідача не виконала передбачених законом обов'язкових дій, а саме: не розглянула заявлені позивачем як кредитором вимоги, не надіслала позивачеві у встановлений законом строк рішення, прийняте за результатами розгляду заявлених вимог, не склала і не затвердила проміжний ліквідаційний баланс, що свідчить про неповноту проведених ліквідаційною комісією відповідача дій, передбачених ст. ст. 105-111 ЦК України, тобто про порушення порядку добровільної ліквідації. Відсутні в матеріалах справи і докази складання проміжного ліквідаційного балансу станом на теперішній час, що свідчить про зволікання ліквідаційної комісії у вчиненні передбачених законом обов'язкових дій в процедурі добровільної ліквідації.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.
Таким чином, законодавець пов'язує право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права зокрема з обставинами наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу або ухилення від їх розгляду, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у даній справі. При цьому, такі дії ліквідаційної комісії, як ухилення від розгляду вимог кредитора та повна або часткова відмова у визнанні вимог кредитора, можуть бути оскаржені кредитором до суду шляхом подання відповідного позову протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову.
Суд приймає до уваги, що позивачем до теперішнього часу не отримано жодної відповіді від ліквідаційної комісії щодо розгляду заявлених вимог позивача, тому суд вважає, що позивачем було дотримано строк для звернення з позовом у даній справі, передбачений ч. 2 ст. 112 ЦК України.
Враховуючи, що у відповідача відбувається ліквідаційна процедура, тому у позивача виникло право на визнання його вимог ліквідаційною комісією. Оскільки ліквідаційна комісія ухиляється від виконання покладених на неї чинним законодавством обов'язків, зокрема щодо розгляду та включення грошових вимог до ліквідаційного балансу, право позивача є порушеним, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання голови ліквідаційної комісії відповідача включити суму заборгованості до проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу закладу має бути задоволено частково на суму, заявлену в межах встановленого для заявлення вимог кредиторів строку, в розмірі 149775,94 гривень.
Позовні вимоги в частині включення до проміжного ліквідаційного балансу суми заборгованості згідно заяв від 26.12.2012 року на суму 731,73 гривень, від 27.12.2012 року на суму 13882,73 гривень, від 06.02.2013 року на суму 13900,85 гривень, від 20.03.2013 року на суму 27775,96 гривень, від 04.06.2013 року на суму 28168,03 гривень, від 05.08.2013 року на суму 27973,08 гривень, а також сум, про стягнення яких позивач із заявами не звертався, задоволенню не підлягають, оскільки зазначені вимоги заявлено поза межами встановленого для заявлення вимог кредиторів строку.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги Дунайського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави України в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», м. Ізмаїл, до Державного закладу «Дунайська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» в особі голови ліквідаційної комісії Нечипоренка Анатолія Івановича, м. Ізмаїл, про стягнення заборгованості у розмірі 370662,89 гривень та зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно задоволених позовних вимог судові витрати в розмірі 8631,26 грн.
На підставі ст. ст. 105-112, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. 60 ГК України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Дунайського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави України в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт», м. Ізмаїл, до Державного закладу «Дунайська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» в особі голови ліквідаційної комісії Нечипоренка Анатолія Івановича, м. Ізмаїл, про стягнення заборгованості у розмірі 370662,89 гривень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного закладу «Дунайська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кутузова, 51, код ЄДРПОУ 33408103) на користь держави в особі Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815) заборгованість в розмірі 348195,98 гривень, 3% річних в розмірі 12429,99 гривень, пеню в розмірі 10036,92 гривень, а всього стягнути 370662 (триста сімдесят тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 89 копійок.
3. Зобов'язати голову ліквідаційної комісії Державного закладу «Дунайська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» Нечипоренка Анатолія Івановича включити до проміжного ліквідаційного балансу та ліквідаційного балансу закладу заборгованість в розмірі 149775 (сто сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят п'ять) гривень 94 копійки.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з Державного закладу «Дунайська басейнова санітарно-епідеміологічна станція» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Кутузова, 51, код ЄДРПОУ 33408103) до Державного бюджету України (одержувач: ГУ ДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк одержувача: ГУ ДКС України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 206, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 8631 (вісім тисяч шістсот тридцять один) грн. 26 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 11.02.2015 року. Повний текст рішення складений 16 лютого 2015 р.
Суддя Р.В. Волков
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 11.02.2015 |
Оприлюднено | 18.02.2015 |
Номер документу | 42709688 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Волков Р.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні