Постанова

від 10.02.2015 по справі 826/17228/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17228/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазин О.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс № 5» про стягнення заборгованості по страховим внескам,

В С Т А Н О В И Л А:

Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс № 5» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 1 362,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було подано до Фонду Звіт по формі Ф 4-ФСС з ТВП за 2005 рік, згідно з яким (розділ V звіту "Розшифровка заборгованості за страхувальником") ТОВ «Промтехресурс № 5» визначена сума нарахованих внесків у розмірі 140,98 грн., як заборгованість по страхових внесках, строк сплати яких не настав, та 1221,78 грн., як заборгованість, пов'язана з невиплатою заробітної плати.

Позивач звернувся до суду про стягнення визначеної відповідачем заборгованості, оскільки вважає зазначену суму коштів недоїмкою зі сплати страхових внесків та наполягає на її стягненні.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, при цьому виходив з того, що позивачем не доведено того, що строк сплати спірної суми коштів настав, а відтак підстав вважати спірну суму недоїмкою у суду немає.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, пов'язані зі сплатою страхових внесків регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ (далі - Закон 2240-III), Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464 (далі - Закон 2464-VI).

Відповідно до статті 9 Закону 2240-III фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до абзацу 5 частини 7 Перехідних положень Закону 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 27 Закону 2240-III, що діяв на час виникнення спірних відносин, страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону 2240-III страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону 2240-III, що діяв на час виникнення спірних відносин, не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Таким чином, відсутність фактичного одержання коштів на оплату праці та відповідно фактичних виплат на оплату праці за відповідний період не звільняє відповідача від сплати вищевказаних внесків.

Отже, хибним є висновок суду першої інстанції, що заборгованість відповідача є такою, строк сплати якої фактично не настав внаслідок несплати останнім заробітної плати, тому дана заборгованість не вважається простроченою і стягненню в судовому порядку не підлягає, з огляду на те, що строк виконання обов'язку страхувальника чітко визначений як день призначений для виплати заробітної плати, а не день фактичного здійснення виплати заробітної плати.

Аналогічну позицію неодноразово висловлював і Верховний Суд України в постановах від 30 травня 2011 року № 21-54а11, від 15 травня 2012 року № 21-110а12, від 10 липня 2012 року № 21-193а12 та ін.

Зі змісту вказаних рішень Верховного Суду України вбачається, що перед судом постало питання правомірності вимоги, сформованої УПФ України щодо сплати страхових внесків в умовах, коли на підприємстві не виплачувалася заробітна плата.

Верховний Суд України, проаналізувавши норми статті 20 Закону №1058-IV, дійшов висновку, що наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону №1058-IV , відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність у відповідача боргу, у визначеному позивачем розмірі, що підтверджуються: звітом за формою Ф 4-ФСС з ТВП за 2005 рік, згідно з яким (розділ V звіту "Розшифровка заборгованості за страхувальником") ТОВ «Промтехресурс № 5» визначена сума нарахованих внесків у розмірі 140,98 грн., як заборгованість по страхових внесках, строк сплати яких не настав, та 1221,27 грн., як заборгованість, пов'язана з невиплатою заробітної плати, а відтак, визначена в звіті сума до сплати страхових внесків підлягає сплаті відповідачем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, який прийняв рішення із порушенням норм матеріального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс № 5» про стягнення заборгованості по страховим внескам - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс № 5» (юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська, будинок 3; п/р 260021740 в «КРЕДИТПРОМБАНК», м. Київ, МФО 300863, ЄДРПОУ 33062378), на користь Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Київ, вул. Дегтярівська, 53-а, п/р 25604292577003 в ПАТ КБ «Надра», м. Київ, Центр, МФО 380764, код ЄДРПОУ 26080404) кошти в сумі 1 362,25 грн. (Одна тисяча триста шістдесят дві гривні 25 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.