Постанова

від 10.02.2015 по справі 804/20808/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р. Справа № 804/20808/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Москаленко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26.12.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 року № 0006922202.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська на підставі висновків, викладених у акті перевірки від 03.11.2014 року № 4045/2202/30627766, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006922202 від 10.12.2014 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81 648,00 грн. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. До матеріалів справи долучено письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що в ході проведеної перевірки виявлено факт завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «ТД Купалинка Україна». Оскільки факт порушення вимог податкового законодавства відображено в акті перевірки, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк» зареєстроване як юридична особа 01.11.1999 року та перебуває на податковому обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

03.11.2014 року працівниками Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 4045/2202/30627766 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «Інтерлінк» (код ЄДРПОУ 30627766) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ТД Купалинка Україна» (код ЄДРПОУ 38304405), ТОВ «Дін Інвест» (код ЄДРПОУ 38433485) та ТОВ «НРПХУ» (код ЄДРПОУ 33152670) за період липень 2014 року».

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено:

1. Нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Інтерлінк», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Інтерлінк» операцій по ланцюгу з ТОВ «ТД Купалинка Україна» за липень 2014 року на суму ПДВ 54 432 грн., ТОВ «Дін Інвест» за липень 2014 року на суму ПДВ 100 468 грн. та ТОВ «НРПХПУ» за липень 2014 року на суму ПДВ 15 000 грн.;

2. Нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Інтерлінк», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Інтерлінк» операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «Дін Інвест», ТОВ «НРПХПУ» - ТОВ «Інтерлінк» - контрагенти/покупці згідно акту на суму 115 468 грн.;

3. Порушення п. 198.2, п.198.3,п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2014 року на загальну суму 54 432 грн.

10.12.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0006922202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81 648,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 54 432 грн. та за штрафними санкціями - 27 216 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом ТОВ «Інтерлінк» грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Порядок проведення податковим органом перевірок та оформлення результатів її проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України (статті 75 - 86) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 року (далі - Порядок № 395).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст. 86 цього Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до Порядку № 395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.5.).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.6.).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7.).

Результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином - у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (пункт 2.3.2.2.).

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення оспорюванного рішення стали наступні обставини.

В ході здійсненої перевірки встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТД Купалинка Україна» 31.07.2014 року було укладено договір постачання № 58/09

Згідно висновків податкового органу операції між позивачем та ТОВ «ТД Купалинка Україна» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), оскільки за результатами перевірки неможливо підтвердити факт реального здійснення господарської операції (відсутні підтвердження реального транспортування придбаного товару на загальну суму 326 592,00 грн. в т.ч. ПДВ - 54 432,00 грн.), що й стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

З метою підтвердження або спростування висновків податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

Досліджуючи господарській операції по яким позивачем сформовано спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

31.07.2014 року між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купалинка Україна» (продавець) укладено договір поставки № 58/09. За умовами якого продавець зобов'язується передати покупцеві товар на умовах визначених вказаним договором. Загальна вартість договору орієнтовано становить 1 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 200 000,00 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем придбано у ТОВ «ТД «Купалинка Україна» товар (труборіз роз'ємний Р 5925 у кількості 2 шт. зальною вартістю 326 592,00 грн. в т.ч. ПДВ - 54 432,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною № РН-0731/03 від 31.07.2014 року, податковою накладною № 49 від 31.07.2014 року виписаною ТОВ «ТД «Купалинка Україна» на адресу позивача, платіжними дорученнями № 36114 від 13.08.2014 року на суму 50 000,00 грн., № 36169 від 27.08.2014 року на суму 60 000,00 грн., № 11 від 01.09.2014 року на суму 30 000,00 грн., № 05.09.2014 року на суму 40 000,00 грн., № 36236 від 11.09.2014 року на суму 46 592,00 грн., № 36243 від 12.09.2014 року на суму 30 000,00 грн., № 36288 від 25.09.2014 року на суму 30 000,00 грн., № 36320 від 08.10.2014 року на суму 40 000,00 грн., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку № 281 за липень 2014 року - листопад 2014 року.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що перевезення придбаного товару здійснювалось позивачем власним автомобілем марки ГАЗ 2752 ЗНГ, держаний номер НОМЕР_1.

Отримання та перевезення вказаного товару здійснювалось водієм ТОВ «Інтерлінк» ОСОБА_3 на підставі довіреності від 31.07.2014 року.

Вказаний факт також підтвердив допитаний в судовому засіданні, в якості свідка водій ТОВ «Інтерлінк» ОСОБА_3, який повідомив суд, що особисто їздив в м. Київ та привіз придбаний у ТОВ «ТД «Купалинка Україна» товар.

На підставі отриманої податкової накладної позивачем сформовано податковий кредит.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган прийшов до висновку про нереальність вищевказаних господарських операцій виключно на підставі податкової інформації, наявної в інформаційно-аналітичній базі Міндоходів та на підставі аналізу податкової звітності ТОВ «ТД «Купалинка Україна», на підставі чого зроблено висновок про те, що оскільки вказаним підприємством виписувались податкові накладні з сумою ПДВ менше 10 000 грн. є підстави вважати про здійснення діяльності не спрямованої на досягнення економічних і соціальних результатів та без мети одержання прибутку, тобто діяльність вказаного підприємства здійснюється з порушенням норм чинного законодавства.

Проте вказаний висновок суд вважає необґрунтованими та безпідставним, оскільки згідно до норм Податкового кодексу України передбачено лише, що податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Окрім того, згідно виписаною ТОВ «ТД «Купалинка Україна» податковою накладною № 49 від 31.07.2014 року зазначена сума ПДВ в розмірі 54 432,00 грн. Доказів того, що вказана податкова накладна не зареєстрована в ЄРПН податковим органом не надано.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яку посилається відповідач як на підставу для визнання господарських операцій безтоварними, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки як вже було судом зазначено вище, факт транспортування придбаного товару здійснювався позивачем власним автомобільним транспортом, товар отримувався за довіреністю працівником позивача, вказані обставини свідчать про реальне здійснення перевезення приданого товару, враховуючи навіть відсутність товарно-транспортної накладної, яка само по собі не є документом, який може спростовувати або підтверджувати реальність здійснення господарської операції.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до акту перевірки відповідач дійшов висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Купалинка Україна» на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншим податковим органом (в акті перевірки є посилання на акт Ірпінської ОДПІ ГУ Мміндоходів у Київській області від 22.09.2014 року № 203/22-4). Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, з огляду на вказане, висновок відповідача про не підтвердження операцій між позивачем і ТОВ «ТД «Купалинка Україна», а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «ТД «Купалинка Україна» товари використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Придбані труборізи у кількості 2 шт. були реалізовані УДК «Укрхімтрансаміак».

Податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, а висновки про неможливість здійснення господарських операції позивача з його контрагентами-покупцями ґрунтується виключно на доводах щодо не підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Купалинка Україна», які піддані сумніву в ході судового розгляд справи.

Вказані обставини судом не можуть вважатись як такі, що належним чином підтверджують правомірність висновків податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість.

Таким чином суд зазначає, що відповідач безпідставно дійшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість в липні 2014 року на суму 54 432,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ «Інтерлінк» склало свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами та відсутні підстави вважати про заниження податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач прийшов помилкового висновку про завищення позивачем податкового кредиту та як наслідок про заниження податку на додану вартість.

Вказане призвело до неправомірного збільшення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає податкове повідомлення-рішення № 0006922202 від 10.12.2014 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 182,70 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 року № 0006922202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлінк» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 16.02.2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 16.02.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля