Постанова

від 12.02.2015 по справі 804/1363/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 р. Справа № 804/1363/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Бєлуха А.В.

представника позивача - Маслов Д.В.

представника відповідача - Василенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічний центр «Промислове обладнання та технології» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічний центр «Промислове обладнання та технології» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004642202 від 03.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі висновків, викладених у акті перевірки від 11.11.2014 року № 610/222/36181730, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004642202 від 03.12.2014 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 545,84 грн. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та зазначив, що в ході проведеної перевірки виявлено факт неправомірного формування позивачем податкового кредиту в розмірі 7 636,67 грн. по операціям з ТОВ «Велтрейд-М». Оскільки факт порушення вимог податкового законодавства відображено в акті перевірки, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-технічний центр «Промислове обладнання та технології» зареєстроване як юридична особа 05.02.2009 року та перебуває на податковому обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

11.11.2014 року працівниками Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 610/222/36181730 «Про результати документальної виїзної перевірки ТОВ НТЦ «Промислове обладнання та технології» (код ЄДРПОУ 36181730) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Велтрейд-М» (код ЄДРПОУ 39104135), ТОВ «Джеміус» (код ЄДРПОУ 39198160) за липень 2014 року».

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення:

1. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ НТЦ «Промислове обладнання та технології» (код ЄДРПОУ 36181730) задекларований податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Велтрейд-М» (код ЄДРПОУ 39104135) за липень 2014 року на суму 7 636,67 грн., сформований неправомірно та перевіркою не підтверджується, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 7 636,67 грн.

2. відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, 185, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям за липень 2014 року: контрагенти-постачальники: ТОВ «Велтрейд-М», контрагенти-покупці: ТОВ НВФ «Ультракон», ТОВ «НТП «Нові машини та технології», ТОВ «Мікросенсор Харків», ТОВ «ТФГ» Прайд».

03.12.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004642202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 545,84 грн.

Вирішуючи правомірність винесення вказаного податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Порядок проведення податковим органом перевірок та оформлення результатів її проведення визначені главою 8 Податкового кодексу України (статті 75 - 86) та Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 року (далі - Порядок № 395).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно ст. 86 цього Кодексу результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до Порядку № 395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.5.).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 1.6.).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7.).

Результати документальної перевірки діяльності платника податків складаються таким чином - у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення (пункт 2.3.2.2.).

З акту перевірки судом з'ясовано, що висновки податкового органу про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтуються на наступних обставинах.

01.06.2014 року між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Велтрейд-М» (постачальник) укладеного договір поставки № 010614. За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити прилади та матеріали (товар), зазначені у видаткових накладних.

Відповідно до видаткової накладної № 529 від 01.07.2014 року та податкової накладної № 529 від 01.07.2014 року, позивачем придбано товар (плата печатна твердомір Т-УД3 у кількості 20 шт., плата печатна твердомір Т-УД2 у кількості 50 шт., з'єднувач РШ2Н-1-23 у кількості 100 шт., з'єднувач РГ1Н-1-4 у кількості 100 шт., магнит Д3 у кількості 300 шт., канат в обплетенні 6 мм - 20 м.) загальною вартістю 45 820,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7 636,67 грн.

Відповідно до видаткової накладної № 530 від 01.07.2014 року та податкової накладної № 530 від 01.07.2014 року, позивачем придбано товар (з'єднувач коаксіальний (м) 1 pin у кількості 100 шт., бойок ударний тип D/DC у кількості 3 шт., міра твердості по Брінеллю 100НВ (100+/-25 НВ 10/1000/10) у кількості 3 шт., міра твердості по Брінеллю 200НВ (200+/-50 НВ 10/3000/10) у кількості 3 шт., міра твердості по Брінеллю 400НВ (400+/-50 НВ 10/3000/10) у кількості 3 шт., перетворювач термоелектричний ТПП-401М 007-03 у кількості 1 шт.) загальною вартістю 42 587,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7 097,83 грн.

Транспортування товару здійснювалось автомобілем Skoda ROOMSTER державний номер НОМЕР_1, водій ОСОБА_4 Отримання товару здійснювалось за довіреностями №№ 351, 352 від 01.07.2014 року.

При цьому податковим органом не було зазначено ані в актах перевірки ані в запереченнях на позовну заяву у зв'язку із чим податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, по яким операціям вказані порушення допущенні, які документи були дослідженні під час перевірки, за результатами аналізу яких були зроблені відповідні висновки.

Тобто з акту перевірки неможливо дійти висновку про будь-яке порушення позивачем вимог податкового законодавств при формуванні податкового обліку.

Висновок податкового органу ґрунтується на припущенні щодо відсутності реального здійснення господарської операцій між позивачем та ТОВ «Велтрейд-М» по якій сформовано спірну суму податкового кредиту в розмірі 7 636,67 грн.

Як вбачається з акту перевірки підставами для вказаних висновків стала наявність податкової інформації від ДПІ у Заводському р-ні. м. Запоріжжя по ТОВ «Велтрейд-М», відповідно до якої: стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ № 200169938 від 01.04.2014 року анульовано від 05.09.2014 року.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Позивачем надано до суду як первинні бухгалтерські документи так і всі інші документи, якими оформлені операції, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаного контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ науково-технічний центр «Промислове обладнання та технології» склало свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами та відсутні підстави вважати про заниження податку на додану вартість.

Окрім того, як встановлено судом придбані у ТОВ «Велтрейд-М» товари використовувались позивачем у власній господарській діяльності та були реалізовані іншим підприємствам, що також підтверджено в акті перевірки.

Податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

Посилання відповідача на некоректне заповнення в товарно-транспортній накладній від 01.07.2014 року № Р517 пункту навантаження та розвантаження не можуть вважатись судом, як обставини, що підтверджують нереальність укладених правочинів.

Окремо суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, відповідач прийшов помилкового висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками укладеного правочину з ТОВ «Велтрейд-М».

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафних санкцій.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що висновки перевірки ґрунтуються не на фактах порушення податкового законодавства, а акт перевірки не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень, в ньому не викладені всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового законодавства, а факти виявлених порушень викладені не чітко та не повною мірою, без посилань на первинні або інші документи, суд доходить висновку, що висновки податкового органу за результатами такого акту перевірки є необґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення № 0004642202 від 03.12.2014 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 182,70 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічний центр «Промислове обладнання та технології» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічний центр «Промислове обладнання та технології» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 року № 0004642202, винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-технічний центр «Промислове обладнання та технології» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 16.02.2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 16.02.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля