Ухвала

від 12.02.2015 по справі 7/126-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"12" лютого 2015 р. Справа № 7/126-09

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву від 29.01.2015 р. Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред'явлення до виконання по справі

за позовом : Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк", м.Київ

до : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Вінниця

про стягнення 97141,59 грн.

За участю секретаря судового засідання Снігур О.О.

За участю представників:

позивача: Їжаковська Л.П., довіреність №05-5/161 від 29.12.2014 року, НОМЕР_1 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області.

відповідача: не з'явився.

Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції: Летута І.О., довіреність №28840 від 10.10.2014 р., посвідчення № 1732.

В С Т А Н О В И В :

Відкритим акціонерним товариством "БМ "Банк" подано позов ФОП ОСОБА_1 про стягнення 97 141 грн 59 коп. заборгованості за договором № 01/36/270808 від 27.09.2008 р.

Ухвалою суду від 29.05.2009 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/126-09 та призначено до розгляду.

Рішенням від 12.08.2009 р. позов задоволено частково.

28.08.2009 р. на виконання рішення суду від 12.08.2009 р. господарським судом Вінницької області видано наказ, який надіслано стягувачу (позивачу по справі) для пред'явлення до виконання.

30.01.2015 р. до господарського суду Вінницької області надійшла заява без номера від 29.01.2015 р. Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "БМ Банк", про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред'явлення до виконання по справі № 7/126-09.

Ухвалою від 31.01.2015 р. для розгляду вказаної заяви призначено судове засідання на 12.02.2015 р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду від 31.01.2015 р. не надав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання останній повідомлявся належним чином - ухвалою від 31.01.2015 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача - АДРЕСА_1, 21036.

Згідно приписів ч.2 ст.119 ГПК України неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, з'ясувавши фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення вказаної заяви по суті судом встановлено наступне.

09.09.2009 р. на підставі заяви стягувача від 31.08.2009 р. головним державним виконавцем Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Медяним В.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу виданого господарським судом Вінницької області від 28.08.2009 р. у справі № 7/126-09.

За результатами вчинених у виконавчому провадженні виконавчих дій та в зв'язку з відсутністю у боржника майна 29.03.2013 р. головним державним виконавцем Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Панченком І.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві в якій вказано про можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до 29.03.2014 р., яка разом з оригіналом виконавчого документа була надіслана стягувачу (відділення в м.Вінниці) простою поштовою кореспонденцією, що вбачається із наявних у справі реєстру поштової відправки від 29.03.2013 р.

За твердженням позивача вказаної постанови та оригіналу виконавчого документа він не отримував на підтвердження чого надав суду витяг з книги вхідної кореспонденції за період з квітня 2013 року по грудень 2014 року.

З метою отримання інформації про хід виконавчого провадження стягувачем 12.08.2014 р. та 02.12.2014 р. подавались запити до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції на які останнє листом від 04.12.2014 р. № 31522/07-35/22 повідомило про винесення 29.03.2013 р. постанови про повернення виконавчого документа.

Як вбачається із змісту заяви в якості підстави для поновлення пропущеного строку заявник вказує на відсутність належного інформування Ленінським відділом Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про вчинення процесуальних дій, в т.р. і винесення постанови про повернення виконавчого документа від 29.03.2013 р., яку ним не було отримано.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ст.124 Конституції України та ст.115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду, згідно з приписами ч. 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається за заявою стягувачу або надсилається стягувачу місцевим господарським судом після набрання судовим рішенням законної сили згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України і повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції (якщо рішення оскаржувалось в апеляційному порядку і не було скасоване чи змінене).

Строк пред'явлення наказу до виконання повинен відповідати вимогам статті 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавчі документи, зокрема судові накази, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Слід вказати, що на момент видачі наказу діяла інша редакція Закону України "Про виконавче провадження", яка встановлювала строк пред'явлення наказу до виконання 3 роки.

Приписами пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" (чинний з 09.03.2011 р.) встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Оскільки наказ було пред'явлено стягувачем своєчасно, але постанова від 29.03.2013 р. про повернення виконавчого документа була винесена після вступу в дію нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" суд приходить до висновку про те, що в зв'язку з перериванням строку у відповідності до приписів ст.ст.22, 23 Закону останнім днем строку строк пред'явлення наказу від 28.08.2009 р. у справі № 7/126-09 слід вважати 29.03.2014 р.

Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відновлення пропущеного процесуального строку передбачено також і статтею 53 ГПК України.

Стаття 24 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачає, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 43 ГПК України.

При розгляді заяви судом враховано також наступні приписи чинного законодавства.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України (заява № 60750/00), від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19.03.1997 р. "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.2005 р. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.

Як встановлено судом, стягувач пред'явив наказ до виконання у строк, передбачений в наказі, однак після спливу вказаного строку та повернення наказу згідно постанови від 29.03.2013 р., останні (постанова та наказ) не було отримано позивачем про що він дізнався лише після спливу річного строку на пред'явлення наказу для виконання, що свідчить про наявність обставини, яка реально перешкоджала позивачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу для примусового виконання рішення протягом встановленого законом річного строку.

Враховуючи те, що строк пред'явлення наказу до виконання пропущено не з вини стягувача, суд дійшов висновку про визнання поважною причини пропуску строку пред'явлення наказу до виконання та задоволення заяви ПАТ "БМ Банк" від 29.01.2015 р. про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.86, 119 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" б/н від 29.01.2015 р. про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.

2. Поновити Публічному акціонерному товариству "БМ Банк" пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу від 28.08.2009 р. господарського суду Вінницької області у справі № 7/126-09.

3. Ухвалу надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - АДРЕСА_1, 21036.