Рішення

від 09.02.2015 по справі 910/29108/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015Справа №910/29108/14 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Малого підприємства «Шарм»

про стягнення 54512,51 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача - Зацепін С.С. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Малого підприємства «Шарм» про стягнення заборгованості в сумі 54512,51 грн. за договором про надання послуг № 2189 від 14.03.2006.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов зазначеного договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.12.2014 порушено провадження у справі № 910/29108/14, розгляд справи призначено на 09.02.2015.

Представник позивача в судове засідання 09.02.2015 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності до положень п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі надіслана судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст. 64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що відповідачем 08.01.2015 отримана ухвала суду від 26.12.2014, у зв'язку з чим відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті, за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.02.2015, відповідно до ст. 85 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2000 року між Позивачем та АЕК "Київенерго"укладено договір № 510079 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого АЕК "Київенерго" зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього Договору, а позивач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі. Згідно з п.п. 2.2.1, 4.1, 4.3. Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження. Договір № 510079 набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 р. Договір від № 510079 вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Між позивачем та АЕК "Київенерго" укладено додатки до Договору № 510079, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Додатком до договору № 510079 "На постачання теплової енергії у гарячій воді", укладеного між позивачем та АЕК "Київенерго", визначено, що опалення і гаряче водопостачання здійснюється від теплових мереж "Постачальника" в будинку 17 по вул. Ентузіастів в м. Києві.

Матеріали справи не містять доказів припинення сторонами Договору № 510079.

08 липня 2003 року між позивачем та ВАТ АК "Водоканал" укладено Договір № 02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого ВАТ АК "Водоканал" зобов'язується забезпечити постачання питної води та приймання каналізаційних стоків, а позивачем сплатити за вищезазначені комунальні послуги на умовах, які визначені цим Договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65. Згідно з п. 3.1. Договору кількість води, що подається та використовується позивачем визначається за показниками зареєстрованих водолічильників. Пунктами 7.1., 7.2. Договору встановлено, що зазначений договір є безстроковим, діє весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Даний договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць.

Докази розірвання Договору № 02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення в матеріалах справи відсутні.

14.03.2006 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - Позивач, підприємство) та Малим підприємством «Шарм» (далі - Відповідач, споживач) укладено Договір № 2189 про надання послуг (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, підприємство на підставі укладених договорів з виробниками та постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Водоканал», АТ «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах нежитлового приміщення загальною площею 151,30 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 17, комунальні послуги.

Споживач, у відповідності до умов Договору, зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору, з урахуванням додаткової угоди до нього, сторонами встановлено строк дії цього договору до 15 березня 2008 року.

Пунктами 3.1.5, 3.1.6., 3.1.7 Договору № 2189 від 14.03.2006 р. сторони встановили, що відповідач зобов'язаний встановити прилади обліку електроенергії, тепла, води згідно з Постановою КМУ № 947 від 27.11.1995 р. та Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 125 від 02.02.1996 року і укласти з відповідними організаціями договори на постачання комунальних послуг. Копії договорів необхідно надати позивачу після чого останній має припинити нарахування відповідних платежів. За два місяці письмово попередити позивача про дострокове припинення користування окремою комунальною послугою. При цьому відповідач додає письмовий висновок постачальної організації про технічну можливість відключення даної комунальної послуги. Відповідач забезпечує складання трьохстороннього акта за участю представників позивача, постачальника комунальної послуги та відповідача про відключення комунальної послуги. Нарахування відповідних платежів припиняється з дня оформлення даного акта. Позивач припиняє нарахування платежів за Договором в цілому з дати складання акта приймання-передачі нежилого приміщення.

Документи, визначені зазначеними вище умовами договору, що підтверджують припинення правовідносин сторін за Договором № 2189 від 14.03.2006 р., сторонами суду не надано, отже, суд вважає договір таким, що не припинив свою дію.

У п. 2.1 Договору визначено, що облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та груп-рахунках.

Відповідно до п. 2.2. Договору, споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити: рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення електроенергія) минулого місяця, на підставі табулярів та груп-рахунків постачальних організацій; суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж поточного місяця.

При цьому, відповідно до п. 1.6 Договору, при виконанні умов Договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енерго- та теплоносії.

Згідно з п. 3.1.7 Договору, підприємство припиняє нарахування платежів за Договором в цілому з дати складання акту-приймання передачі нежитлового приміщення.

За твердженням Позивача, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, за період з 01.12.2011 по 31.08.2014 у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 23141,71 грн.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача 23141,71 грн. пені, 5942,60 грн. інфляційних, 2286,49 грн. трьох відсотків річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 2.2 Договору, строк виконання Відповідачем зобов'язань по сплаті за грудень 2011 року - серпень 2014 року станом на момент вирішення спору настав.

В силу ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.12.2011 по 31.08.2014 Відповідач отримав послуги за Договором на суму 23141,71 грн., про що свідчать належним чином завірені копії облікових карток (табуляграм) та розробок по груп-рахункам.

Однак Відповідач вказаних платежів в повному обсязі не сплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 23141,71 грн.

Розмір заборгованості Відповідача додатково підтверджений бухгалтерською довідкою Позивача, наявною у матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати нарахованих та виставлених платежів за Договором, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 23141,71 грн.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 5942,60 грн. інфляційних, 2286,49 грн. трьох відсотків річних та 23141,71 грн. пені.

Згідно зі ст. 229 ГК України, ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору.

Положеннями ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.1 Договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Встановивши факт порушення Відповідачем умов Договору щодо своєчасного розрахунку за надані послуги, та, враховуючи вимоги Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», що відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані Позивачем послуги, а також умови п. 2.5 Договору, суд прийшов до обґрунтованого висновку стосовно стягнення з Відповідача пені в розмірі 23141,71 грн., без застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Зазначена позиція, зокрема, викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2012 у справі № 18/1190/12.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Малого підприємства «Шарм» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; ідентифікаційний код 20033533) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (03142, м. Київ, вул. Службова, 5; ідентифікаційний код 30348314) 23141 (двадцять три тисячi сто сорок одну) грн. 71 коп. заборгованості, 23141 (двадцять три тисячi сто сорок одну) грн. 71 коп. пені, 5942 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 60 коп. інфляційних, 2286 (двi тисячi двісті вісімдесят шість) грн. 49 коп. трьох відсотків річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3.Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2015

Суддя Грєхова О.А.