Рішення

від 09.02.2015 по справі 910/27608/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015Справа №910/27608/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метровес» доДержавного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» простягнення 523 190,28 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Любяниченко В.О. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метровес» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» (надалі - «Підприємство») про стягнення 523 190,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №11/04/13-42/56 від 15.04.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 221 500,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 296 810,00 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 4 880,28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.01.2015 р.

Ухвалою від 14.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 09.02.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, Шевченківський район, вул. Тургенівська, буд. 82-а на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19830113 від 24.12.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2013 р. між Товариством (постачальник) та Підприємством (покупець) було укладено договір поставки №11/04/13-42/56п (надалі - «Договір»).

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 30.12.2013 до договору №11/04/13-42/56 від 15.04.2013 р., були внесені зміни до п. 1.1. такого договору, за яким Виконавець бере на себе обов'язок виготовити та встановити ваги електронні автомобільні серії «Лахта-У» моделі СВ-80000А/18 без фундаментні в кількості 1 (один) комплект відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.

Вказаною угодою до розділу 3. Ціна та порядок розрахунків, також були внесені зміни, зокрема п. 3.1 передбачає ціну договору, що складає 419 000,00 грн. в т. ч. ПДВ 20% 69 833,33 грн. Відповідно до п. 3.2.1 50% від загальної вартості Договору, що складає 209 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ), Замовник сплачує в термін не пізніше 5 днів після підписання договору, а п.3.2.2 передбачено, що 50% від загальної вартості Договору, що складає 209 500,00 грн., (в т.ч. ПДВ), Замовник сплачує в термін не пізніше 7 банківських днів після поставки Обладнання на склад Замовника.

Відповідно до п. 4 до Додаткової угоди №2 від 30.12.2013 р. передбачено продовження дії Договору №11/04/13-42/56 від 15.04.2013 р.

Згідно з п. 3.2 Договору розрахунки за отриману партію товару здійснюються у гривнях на поточний рахунок постачальника в порядку передбаченим Додатковою угодою №2 у відповідності з лімітами та порядком, які встановлено чинним законодавством України.

На виконання умов Договору позивачем поставлялася, а відповідачем приймалася та частково оплачувалася продукція, що підтверджується наявними в матеріалах справи видаткової накладної №22 від 24.02.2014 р. на суму 419 000,00 грн. та довіреністю №21 від 24.02.2014 р., а також товарно-транспортною накладною № Р22 від 24.02.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі суму 221 500,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (товарно-транспортна накладна № Р22 від 24.02.2014 р., видаткова накладна №22 від 24.02.2014 р., довіреність №21 24.02.2014 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 419 000,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1 Договору, встановлено, що 50% від загальної вартості Договору, що складає 209 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ), відповідач сплачує в термін не пізніше 5 днів після підписання договору, а 50% від загальної вартості Договору, що складає 209 500,00 грн.,(в т.ч. ПДВ), відповідач сплачує в термін не пізніше 7 банківських днів після поставки Обладнання на склад Замовника.

24.04.2013 р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача передоплату у розмірі 197 500 грн. 00 коп., згідно п.п. 3.2.1. п.3.2 Договору, що підтверджується випискою по особовому рахунку № 26001010631186 за 23.04.2013 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 221 500,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості у розмірі 221 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені - 0,5% від суми заборгованості, що складає 296 810,00 грн. та 3% річних від простроченої суми, що становить 4 880,28 грн. за період часу з 05.03.2014 р. по 28 .11.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 Договору за порушення термінів оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

В той же час, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, правомірною є вимога про стягнення пені нарахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, оскільки визначена в п. 4.2 Договору пеня перевищує гранично встановлений вказаним законом України розмір.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 21 382,00 грн. В іншій частині (275 427,78 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути у відповідача 3% у розмірі 4 880,28 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 221 500,00 грн., пені у розмірі 21 382,22 грн. та 3% річних у розмірі 4 880,28 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 275 427,78 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метровес» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Севастопольський морський рибний порт» (04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Тургенєвська, буд. 82-А; ідентифікаційний код 20709663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метровес» (02002, м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Бажова, буд. 6-А; ідентифікаційний код 24733345) заборгованість у розмірі 221 500 (двісті двадцять одна тисяча п'ятисот) грн. 82 коп., пеню у розмірі 21 382 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 4 880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 4 955 грн. (чотири тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 25 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволені позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя В.П. Босий