Рішення

від 11.02.2015 по справі 357/17682/14-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/17682/14-ц

2/357/688/15

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Антко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Біла Церква, в залі суду № 5, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Узин-Агроінвест" про стягнення боргу за договором оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що він є власником земельної ділянки площею 4,1301 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Узинської міської ради і що посвідчено Державним актом, та 19.09.2006 року ОСОБА_1 передав ТОВ «Узин», в особі директора Молочківського Г.В., в оренду свою земельну ділянку строком на 5 років. Відповідно до п.7 Договору оренди плата становить 915 грн. Позивачу не було надано копії даного договору, введено в оману, та лише, в серпні 2013 року позивачу було надіслано копію примірника договору оренди земельної ділянки з виправленнями дати його укладення. Позивач зазначає, що з 2006 року він отримує за свою земельну ділянку орендну плату не в готівковій формі, а продукцією, проте актів про якість продукції, позивачу не надано. Крім того, відповідач, в порушення положень Указу Президента України від 19.08.2008 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» не вніс зміни в договір оренди землі щодо визначення орендної плати на рівні не менше трьох відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач в порушення Постанови КМ України від 31.10.2011 року за № 1185 при розрахунку орендної плати не врахував, що нормативно-грошова оцінка землі з 01.01.2012 року має бути збільшена на коефіцієнт 1,756, що потягло недоплату позивачу належних коштів за оренду його земельної ділянки. Позивач провів розрахунок недоплаченої йому орендної плати за договорами оренди від 19.09.2006 року та від 01.04.2013 року, в даний розрахунок було включено недоплату за передану йому неякісну продукцію (зерно) і пеню за 9 років. Позивач просив суд стягнути з ТОВ «Узин-Агроінвест» борг за недоплату орендної плати і кошти за неякісну продукцію, неустойку (пеню) за період з 2006 року по 2014 рік на загальну суму 29 867 грн. 95 коп.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

Представник ТОВ «Узин-Агроінвест», згідно довіреності, позов не визнав та подав заву про застосування положення про строки позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,1301 га, яка розташована на території Узинської міської ради Білоцерківського району, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на вказану земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 797949, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 22.06.2006 року; земельна ділянка передана у приватну власність на підставі розпорядження Білоцерківської райдержадміністрації від 20.12.2005 року №425; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220410500:01:014:0016. Наведене підтверджується копією державного акту серії ЯБ № 797949 (а.с.5).

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2008 року (дата містить виправлення з 2006 року на 2008 рік) між Товариством з обмеженою відповідальністю «Узин» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на землях Узинської міської ради Білоцерківського району, загальною площею 4,1301 гектарів. Договір зареєстровано в КРФ №29 ДП «Центр ДЗК» БЦ РВ про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.09.2008 року (дата містить виправлення з 2006 р. на 2008 р.) Зазначений договір укладено строком на 5 років. (а.с.16-19).

Відповідно до п. 7 даного Договору визначено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 915 грн. готівкою, а передача продукції оформляється відповідними актами; розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів (п.10,11 Договору). Зазначений договір оренди не містить даних щодо нормативно грошової оцінки земельної ділянки позивача (п.3 Договору).

В судовому засіданні встановлено, що 01.04.2013 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Узин-Агроінвест» було укладено Договір оренди земельної ділянки, предметом якого є надання в строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на землях Узинської міської ради Білоцерківського району, загальною площею 4,1301 гектарів. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.05.2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майнопро реєстрацю іншого речового права (а.с.81).

Судом встановлено, що Головним управлінням Держземагенства у Київській області на запит позивача було надано інформацію від 22.10.2013 року стосовнонормативно-грошової оцінки земельної частки (паю) в ТОВ «Агро-Інвест» по Узинській міській раді, починаюи з 2006 року і по 2013 рік. Вартість була вказана з урахуванням коефіцієнту індексації на кожен рік, однак ця інформація містить застереження, що можлива більш точна інформація щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки позивача, для чого слід виготовити відповідну документацію по землеоцінці (а.с.14-15).

Відповідно до довідки, наданої відповідачем ОСОБА_1 вбачаються нарахування орендної оплати за Договорами оренди, відрахування та суми до виплати (а.с.36, 85).

Позивач ствердив, що отримав орендну плату за вказані в довідці роки, але плата була занижена, не враховані норми Указу Президента України від 19.08.2008 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» та Постанови КМ України від 31.10.2011 року за № 1185 .

Крім того, згідно пояснень позивача, він постійно, з 2006 року, тобто з часу передачі своєї земельної ділянки відповідачу в оренду, в рахунок орендної плати отримував продукцію, а не кошти готівкою. Орендна плата проводилася вчасно, але з 2014 року позивач виявив обман, так як отримана ним продукція в рахунок орендної плати була постійно неякісна, а визначена вартість продукції для орендної плати була, як за якісне зерно, отже, відповідачем постійно недоплачувалися кошти та, відповідно, позивач провів свій розрахунок недоплати за передану неякісну продукцію за період з 2006 року по 2014 рік. Доказом неякісної продукції, як зазначив позивач, - є відсутність актів про передану позивачу продукції в рахунок орендної плати та власна, візуальна оцінка ОСОБА_1 якості продукції (зерна).

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 19.09.2008 року та від 01.04.2013 року, примірники яких надані суду, як позивачем так і представником ТОВ «Узин-Агроінвест» не пронумеровані і не прошнуровані, аркуші не завірені підписами учасників договору та відсутнє посилання в договорах на кількість аркушів самого договору. На зазначене звертав увагу суду позивач, але, судом встановлено, що предметом спору по даній справі було стягнення недоплачених коштів орендної плати, а не визнання недійсними договорів оренди через відсутність в них будь-яких істотних умов, передбачених положеннями ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про оренду землі» в редакції чинній на час укладення договору оренди між сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

В силу ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи зі змісту статей 210, 640 ЦК України та ст.18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації. Як вказувалося вище укладені між сторонами договори оренди у встановленому законом порядку зареєстровані та внесені відповідні записи до державного реєстру земель, отже зазначені договори оренди є укладеними.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ст.22 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до Указу Президента від 19.09.2008 року за № 725/2008 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» визнано одним iз прiоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економiки забезпечення пiдвищення рiвня соцiального захисту сiльського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних дiлянок сiльськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмiрi не менше 3 вiдсоткiв визначеної вiдповiдно до законодавства вартостi земельної дiлянки, земельної частки (паю) та поступового збiльшення цiєї плати залежно вiд результатiв господарської дiяльностi та фiнансово-економiчного стану орендаря. Даним Указом було зобов'язано Кабiнет Мiнiстрiв України, Раду мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласні, Севастопольську мiську державну адмiнiстрацiї здiйснити органiзацiйнi заходи щодо: забезпечення встановлення сторонами договорiв оренди земельних дiлянок сiльськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) плати за їх оренду в розмiрах не менших, нiж визначенi статтею 1 цього Указу.

Як було встановлено судом, в Договорі оренди від 19.09.2008 року орендна плата визначена в сумі 915 грн., а нормативна грошова оцінка земельної ділянки, взагалі, не зазначена, але відповідно до наданої інформації Головного управління Держземагенства в Київській області в 2008 році нормативна грошова оцінка земельної ділянки в ТОВ «Агро-Інвест» по Узинській міській раді становила 72 613 грн., тобто орендна плата повинна складати не менше 2178,39 грн.

Так, відповідно до п.11 Договору оренди від 19.09.2008 року розмір орендної плати переглядається і умовами цього договору перелічені випадки в яких переглядається орендна плата. Однак, як було встановлено, переоцінка земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ «Узин» не здійснювалася, орендна плата не збільшувалася, додаткових угод до Договору оренди не приймалося, жодних змін до Договору оренди позивач не вимагав. Тобто, встановленим є те, що за весь час дії Договору оренди в нього не вносилися зміни з метою приведення його у відповідність до діючого в цій сфері законодавства, питання орендної плати не переглядалося.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Крім того, представник відповідача, заперечуючи позов, суду пояснив, що ТОВ «Узин-Агроінвест» уклало з позивачем договір оренди в 2013 році, а в 2008 році позивач передавав в оренду свою земельну ділянку ТОВ «Узин». ТОВ «Узин-Агроінвет» та ТОВ «Узин» є окремими юридичними особами і ТОВ «Узин-Агроінвест» не є правонаступником ТОВ «Узин», хоча й виплачувало з 2008 року орендну плату позивачу замість орендаря. Судом було витребувано статут ТОВ «Узин-Агрінвест», зареєстрований в 2008 році, з якого вбачається відсутність будь-яких відносин товариства з ТОВ «Узин». Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити підстави виплати ОСОБА_1 орендної плати по обох Договорах оренди землі, як за 2008 рік так і за 2013 рік саме відповідачем ТОВ «Узн- Агроінвест».

Представник відповідача в судовому засіданні просив застосувати положення про строки позовної давності щодо вимог позивача.

Дійсно, Цивільний Кодекс України визначає строк, у межах якого можливо звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

А відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач ОСОБА_1 наполягав, що саме відповідач є єдиним орендарем його земельної ділянки, так як саме відповідач виплачував орендну плату, позивач заперечував застосування положення про строки позовної давності. Однак, позивачем не доведено, що саме відповідач ТОВ «Узин Агроінвест» є орендарем за Договором оренди від 19.09.2008 року та має відповідати за позовними вимогами .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо договору оренди землі між позивачем та відповідачем, який було укладено між сторонами 01.04.2013 року, то судом було встановлено, що орендна плата за цим договором була встановлена в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, як було встановлено, - орендна плата визначена з урахуванням положення Постанови КМ України від 31.10.2011 року за № 1185 де зазначено, що при розрахунку орендної плати нормативно-грошова оцінка землі з 01.01.2012 року має бути збільшена на коефіцієнт К-1,756.

Так, в даному договорі нормативна грошова оцінка земельної ділянки позивача визначена в 76960 грн. В Договорі оренди землі від 01.04.2013 року визначено, що орендна плата відшкодовується орендарем в розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (п.п.5,8 Договору). Однак, і за цим договором оренди земельної ділянки позивач розрахував заборгованість, оскільки отримана ним продукція (зерно) в рахунок орендної плати є неякісна, а тому орендна плата підлягає перегляду та збільшенню.

В обґрунтування даної частини позовних вимог позивач послався на положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. із наступними змінами і доповненнями регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Так, відповідно до ст.4 ч.1 Закону України ''Про захист прав споживачів'' споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції;4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Статтею 6 Закону України «Про захист прав споживачів» забезпечено право споживача на належну якість продукції, а саме: продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

За ст.8 ч.1 цього Закону, ст.678 ЦК України у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно ч.3 ст.8 Закону, вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Як було з'ясовано судом, позивач бажає зменшення ціни на зерно, яке він отримав в рахунок орендної плати. При цьому позивач вказав, що міг отримати орендну плату грошовими коштами, але маючи господарство бажав отримати орендну плату саме продукцією. Неналежну якість отриманої продукції позивач підтвердив власною візуальною оцінкою зернових культур та відповіддю ПАТ «Білоцерківський елеватор» про те, що ні ТОВ «Узин», ні відповідач не були поклажодавцями зерна в 2006-2014 р.р., та не отримували документи про якість зерна. Дана відповідь, на думку ОСОБА_1, спростовує надані відповідачем якісні посвідчення на ячмінь, житню пшеницю озиму та дослід лабораторії (а.с. 64,65,66). Однак, ПАТ «Білоцерківський елеватор» не видає відповідачу якісні посвідчення, а має право за певних умов провести дослідження щодо якості зернових та надати відповідну інформацію.

Позивачем не надані належні та допустимі докази в підтвердження позовної вимоги про отримання ним, починаючи з 2006 року по 2014 рік в рахунок орендної плати, неякісну продукцію - зерно. Відсутні дані про розмір (вагу) зерна надану позивачу в рахунок орендної плати, оскільки позивач у відомостях по розрахунках за користування його земельною ділянкою розписувався за отримання коштів, а не товару. А також, позивач пояснював, що, що в рахунок орендної плати йому передавалося не лише зерно. Крім того, позивачем не дотримані порядок і строки, встановлені законодавством, щодо вимоги споживача про пропорційне зменшення ціни на продукцію (зерно).

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Законодавцем покладено обов'язок на позивача, як сторону судового процесу, довести ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення. Позивач скористався своїм правом на судовий захист, однак його позиція не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та ст.ст. 210,257,267,632,640,651,678,792 ЦК України, ст.ст. 1,13,14,15,20,21,22,23,30,35 Закону України "Про оренду землі",ст.ст.4,6,8 ЗУ «''Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 3,10,11,59,60,88,212-215,218,360-7 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Узин-Агроінвест» про стягнення боргу за договором оренди землі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення .

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2015 року.

Суддя О. Я. Ярмола