Рішення

від 09.02.2015 по справі 910/27098/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015Справа №910/27098/14

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва доСвятошинської районної організації Товариства Червоного Хреста м. Києва простягнення 56 692,01 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Петруньок І.В. від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Святошинської районної організації Товариства Червоного Хреста м. Києва (надалі - «Організація») про стягнення 56 692,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод №326/09 від 01.07.2009 р. позивач надав комунальні послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 45 247,04 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 8 274,29 грн. та 3% річних у розмірі 3 170,67 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.01.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2015 р. розгляд справи відкладено до 09.02.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 122-А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19912543 від 16.01.2015 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 р. між Підприємством (абонент) та Організацією (субабонент) було укладено договір на відпуск холодної води, опалення та прийому стічних вод №326/09 від 01.07.2009 р. (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору абонент зобов'язаний забезпечувати субабонента холодною водою, опаленням з урахуванням специфіки діяльності субабонента.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що комунальні послуги постачаються в приміщення загальною площею 91,7 кв.м за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 61/2. приміщення використовується для цілей: офіс.

Згідно з п. 2.2.1 Договору субабонент зобов'язується своєчасно і в повному обсязі, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані йому послуги, обумовлені даним договором на розрахунковий рахунок абонента.

За змістом п.п. 5.1, 5.4 Договору він діє з 01.07.2009 р. по 31.5.2012 р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

На виконання умов Договору у період з липня 2009 року по травень 2014 року відповідачу було надано послуги на суму 60 133,52 грн., що підтверджується табуляграмами та платіжними вимогами-дорученнями за вказаний період. Крім того, позивач вказує на залишок боргу відповідача станом на 01.07.2009 р. на суму 3 963,52 грн.

Відповідач частково оплатив надані послуги на загальну суму 18 850,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 45 247,04 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (табуляграмами та платіжними вимогами-дорученнями за період з липня 2009 року по травень 2014 року) підтверджується, що на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 60 133,52 грн.

Суд відзначає, що врахування в загальну суму заборгованості грошових коштів у розмірі 3 963,52 грн. як боргу, який виник станом на 01.07.2009 р. (тобто, до укладення Договору), є безпідставним, оскільки позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту виникнення у відповідача боргу на таку суму. Більш того, суду невідома правова природа виникнення зобов'язання відповідача зі сплати таких коштів на користь відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами будь-якого іншого правочину, окрім Договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.2.1 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані послуги повинно було бути виконане не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач частково оплатив надані послуги на загальну суму 18 850,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги становить 41 283,52 грн., а з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.2.1 Договору, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 41 283,52 грн. за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Організацією обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Організації заборгованості у розмірі 41 283,52 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині (заборгованість у розмірі 3 963,52 грн.) позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на недоведеність позивачем надання відповідачу послуг на вказану суму.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 8 274,29 грн. та 3% річних у розмірі 3 170,67 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 21.05.2012 р. по 09.12.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 8 274,29 грн. та 3% річних у розмірі 3 170,67 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 41 283,52 грн., інфляційних у розмірі 8 274,29 грн. та 3% річних у розмірі 3 170,67 грн.

В іншій частині (заборгованість у розмірі 3 963,52 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Святошинської районної організації Товариства Червоного Хреста м. Києва (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 122-А; ідентифікаційний код 25880255) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6; ідентифікаційний код 03366552) заборгованість у розмірі 41 283 (сорок одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 52 коп., інфляційні у розмірі 8 274 (вісім тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 29 коп., 3 170 (три тисячі сто сімдесят) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 1 699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 27 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2015 р.

Суддя В.П. Босий