Рішення

від 16.02.2015 по справі 918/46/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 лютого 2015 р. Справа № 918/46/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГОНЬ ЧАСУ"

до відповідача Приватного підприємства "Торговий Дім "Варяг"

про стягнення в сумі 26 533 грн. 03 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

У засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вогонь часу" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім "Варяг" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 26 533,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

20.11.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ВЧ2011/01 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити запальничку, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати якої визначені сторонами у замовленнях, що є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 42 158,80 грн., що підтверджується видатковими накладним № 176 від 23.11.2012 року, № 218 від 07.12.2012 року, № 224 від 12.12.2012 року.

Відповідач своїх зобов'язань за договором поставки у повному обсязі не виконав, сума заборгованості за поставлений товар складає 16 565,80 грн.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач нарахував 3% річних в розмірі 924,51 грн., пеню в розмірі 5 445,85 грн., інфляційні на суму 3 596,87 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 525-527, 546-550, 610, 625, 655, 656, 662-664, 712 ЦК України, ст.ст. 67, 173, 174, 179, 182, 193, 216, 230, 232 ГК України тощо.

Ухвалою суду від 26.01.2015 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 02.02.2015 року.

Ухвалою суду від 02.02.2015 року розгляд справи відкладено на 09.02.2015 року.

Ухвалою суду від 09.02.2015 року розгляд справи відкладено на 16.02.2015 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.11.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ВЧ2011/01 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити запальничку, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати якої визначені сторонами у замовленнях, що є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 9.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 01.01.2013 року, а якщо жодна зі сторін не підтвердила письмово припинення дії цього договору до дати такого припинення - він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.4. договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень (заявок) покупця, форма яких встановлена у додатку № 1 до цього договору, погоджених з постачальником, викладених у письмовій формі та переданих факсом, електронною поштою або особисто. Партією товару вважається обсяг товару, погоджений сторонами в одній заявці на одну дату поставки та в один пункт призначення, якщо інше не вказано в самій заявці.

Право власності на товар та ризики виникають у покупця в момент передачі товару покупцю (вантажоодержувачу), що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання-передачі товару (п. 4.4. договору).

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар - запальнички, що стверджується видатковими накладними № 176 від 23.11.2012 року на суму 23 390,00 грн., № 218 від 07.12.2012 року на суму 12 500,00 грн., № 224 від 12.12.2012 року на суму 6 268,80 грн..

Загальна вартість поставленого товару склала 42 158,80 грн.

Доказів недоліків по кількості та/або якості товару, оформлених у порядку, визначеному п. 4.3. договору, сторонами не надано.

Пунктами 2.1.-2.4., 2.6. договору передбачено, що поставка товару за цим договором здійснюється відповідно до цін, затверджених у прайс-листі (специфікації) постачальника. Товар, що поставляється за цим договором, сплачується покупцем протягом 21 дня з моменту отримання товару. У рахунку на оплату товару постачальником зазначається, зокрема асортимент товару, кількість, загальна вартість, витрати на транспортування оплачує постачальник. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, визначений у п. 12 цього договору. Усі грошові розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України. Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма видатковими накладними, актами взаємних розрахунків до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару у розмірі та в строки, визначені умовами договору, не виконав, сплативши 14 900,00 грн., про що свідчать звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку.

Крім того, між сторонами підписано видаткову накладну № 13 від 05.04.2013 року на повернення постачальнику товару на суму 10 693,00 грн.

Отже, загальна сума оплаченого та повернутого товару складає 25 593,00 грн. (14 900,00 грн. + 10 693,00 грн.).

Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 16 565,80 грн. (42 158,80 грн. - 25 593,00 грн.) (за накладною № 218 від 07.12.2012 року в сумі 10 297,00 грн., за накладною № 224 від 12.12.2012 року в сумі 6 268,80 грн.).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 16 565,80 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував 3% річних в розмірі 924,51 грн. та інфляційні в розмірі 3 596,87 грн. за період з 06.03.2013 року по 13.01.2015 року.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 06.03.2013 року по 13.01.2015 року та інфляційних за період з березня 2013 року по грудень 2014 року, суд встановив, що розмір перших складає 924,51 грн. (при заявленому - 924,51 грн.), а других - 4 207,71 грн. (при заявленому - 3 596,87 грн.), отже останні підлягають задоволенню у заявленому розмірі (розрахунок додається).

Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 5 445,85 грн. за період з 06.03.2013 року по 13.01.2015 року.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 6.3. договору, за яким у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої у строк партії товару за кожен день прострочення.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені з урахуванням непогашеної заборгованості, початкового моменту, визначеного позивачем, та загального строку для її нарахування, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення на суму 790,25 грн. (розрахунок додається).

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи, що позивач довів, а відповідач не спростував наявності заборгованості за поставлений товар, відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Варяг" (вул. Дворецька,123А, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 38342519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогонь часу" (вул. Буніна,16А, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 36673074) 16 565,80 грн. основного боргу, 924,51 грн. 3% річних, 790,25 грн. пені, 3 596,87 грн. інфляційних та 1 506,36 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 4 655,60 грн. пені відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 16.02.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.