Постанова

від 06.02.2015 по справі 804/699/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2015 р. Справа № 804/699/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоекспорт» про стягнення 9369,28грн.,-

ВСТАНОВИВ :

14 січня 2015 року Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Біоекспорт " та просить звернути стягнення на кошти з рахунків платника податків відповідача у банках обслуговуючих такого платника податків, у тому числі готівкових коштів в розмірі 7546,26грн. в рахунок погашення заборгованості по податку на прибуток приватних підприємств та 1823,02грн. в рахунок погашення заборгованості з авансових внесків по податку на прибуток приватних підприємств на бюджетні рахунки, зазначені у позові.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач з 05.11.2009р. перебуває на обліку у Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області за № 15572 та має податкову заборгованість у розмірі 9369,28грн., зокрема з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7546,26грн. та з авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1823,02грн. Зазначена сума податкового боргу виникла 19.02.2013р. в результаті несплати сум податкових зобов'язань з податку на прибуток, новостворений борг виник у період з 15.09.2014р. по 09.10.2014р. Позивачем у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України було вручено відповідачу податкову вимогу № 22 від 20.02.2013р., однак сума податкового боргу не погашена, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу у відповідності до вимог п.п.20.1.18, п.п.20.1.28 п.20.1 ст.20, ст.87, 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 17.01.2015р. відкрито скорочене провадження у справі, відповідачу було запропоновано у 10-денний строк надати до суду письмові заперечення на позов або заяву про визнання позову (а.с.2).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином 23.01.2015р. у відповідності до вимог ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою (а.с.27).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо, зокрема стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоекспорт» зареєстровано Криворізьким районним управлінням юстиції Дніпропетровської області як юридична особа 04.11.2009р. за адресою: 53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Новопілля, вул. Садова, буд.22 та з 05.11.2009р. знаходиться на обліку у Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області за №15572, що підтверджується ідентифікаційними і реєстраційними даними платника податків (а.с. 6-7).

Відповідно до довідки позивача від 15.12.2014р. №49, розрахунку суми позову та облікової картки платника податку вбачається, що відповідач має податковий борг у загальній сумі 9369,28грн., зокрема, з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1823,02грн. та по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7546,26грн. (а.с.8-11).

Зазначений борг виник внаслідок того, що 29.09.2014р. Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за березень 2014р. та за серпень 2014р., за результатами якої були складені акти перевірки від 29.09.2014р., та встановлено, що в порушення п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України відповідачем було несвоєчасно сплачено авансові внески з податку на прибуток за період березень -вересень 2014р. та з податку на прибуток за 2012р. (а.с.16-17, 19-20).

На підставі вищевказаних актів перевірки за вищевказані порушення, податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме:

- № 0002511500 від 29.09.2014р. яким визначено штраф у розмірі 20% грошового зобов'язання, погашеного з затримкою у сумі 3469,00грн. (а.с. 18);

- №0002521500 від 29.09.2014р. за яким визначено штраф у розмірі 20% грошового зобов'язання, погашеного з затримкою у сумі 1823,02грн. (а.с. 21).

Вказані вище податкові повідомлення-рішення від 29.09.2014р. були отримані представником відповідача 29.09.2014р., що підтверджується відмітками відповідача на копіях корінців відповідних податкових повідомлень-рішень (а.с. 18, 21).

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаних податкових повідомлень-рішень (29.09.2014р.), податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями від 29.09.2014р. виник у відповідача з 10.10.2014 року.

Відповідач у вказаний строк суми грошового зобов'язання за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями не сплатив.

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимоги в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 22 від 20.02.2013р. на суму 17344,98грн., яка отримана відповідачем 21.03.2013р., що підтверджується копією корінця відповідної податкової вимоги та копією поштового повідомлення (а.с. 13).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

Також податковою інспекцією 15.09.2014р. була нарахована сума пені у відповідності до п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України за період з 20.02.2013р. по 14.09.2014р. із суми зарахованих коштів 17344,98грн. в рахунок погашення податкового боргу у розмірі -4077,26грн., що підтверджується розрахунком від 15.09.2014р. (а.с. 9).

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтями 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач доказів погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств та з авансових внесків з податку на прибуток у встановлені законом строки в загальній сумі 9369,28грн. суду не надав, також не надав і доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень у встановленому законодавством порядку.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, у зв'язку з чим позовні про стягнення з відповідача податкового боргу у вказаній вище сумі підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

При цьому, слід зазначити, що у відповідності до вимог ст.11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а також виходячи з вимог п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, яким передбачено право податкової інспекції на звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків, який має податковий борг, коштів з рахунків у банках, що обслуговують відповідача, слід стягнути вищевказану суму податкового боргу з рахунків у банках, що обслуговують відповідача.

Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про звернення стягнення на готівкові кошти відповідача, виходячи з наступного.

Пунктом 95.2 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, визначено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29.12.2010р. № 1244, визначено, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Тобто, виходячи з аналізу вищевказаних норм ст. 95 Податкового кодексу України, Порядку № 1244, стягнення з платника податків готівкових коштів, які належать такому платнику податків здійснюється працівниками органу ДПІ у ході виконання рішення суду про стягнення коштів з рахунків платника податків, яке набрало законної сили, а тому не може бути обрано способом захисту права у судовому порядку з урахуванням повноважень контролюючого органу визначених ст.20 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоекспорт» про стягнення 9369,28грн. - задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоекспорт» (53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Новопілля, вул. Садова, буд.22, код ЄДРПОУ 36414172, р/р 26007057000760, 26007057000908, 2626007057000986, 26054057000995 в ПАТ «А-Банк», МФО 307770) на користь бюджету (р/р 31119165700097, код платежу 11024000, р/р 31112009700097, код платежу 11021000, банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, отримувач УДКСУ у Криворізькому районі, код ЄДРПОУ 38032070)- в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток та з авансових внесків з податку на прибуток у загальній сумі 9369грн. 28коп. (девять тисяч триста шістдесят девять гривень 28 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва